БЮТівці, не чіпляйтесь до слів і будьте самокритичними

Трагедія сучасної України полягає в тому, що так звана демократична опозиція, проєвропейські інтелектуали вважають себе та своїх лідерів представниками «сил світла». Вони надали собі статусу абсолюту – непогрішних людей, до яких не повинно бути жодних претензій. Все що вони роблять, навіть з помилками, недоліками, порушеннями закону - є добро. Усіх критиків автоматично зараховують до групи «зрадників-противсіхів».

Останнім яскравим прикладом є публікація Сергія Грабовського «Тонкощі перекладу та огріхи оригіналу: як виникла «викривальна» стаття про Тимошенко».

Він вирішив викрити змову проти Юлії Володимирівни тим, що причепився до грамотного перекладу статті члена редакційної колегії The Wall Street Journal Метью Камінскі під назвою «Злет і падіння Юлії Тимошенко». Не знайшовши нічого кращого, пан Грабовський в характерному для «перекладацьких холіворів» стилі почав чіплятися до окремих слів, намагаючись таким чином обілити «богиню».

«Але є у тексті одна неточність перекладу, яка відкриває широкий простір для політичних маніпуляцій», - зазначив автор. І далі він правильно перекладає слово «revenues», яке насправді означає не «прибуток», а сумарний дохід. «Зазвичай прибуток рахують уже після сплати податків», - підкреслює пан Грабовський.

Насправді, ніякої помилки тут немає. Бо людям, які пишуть на економічну тематику, відомий такий показник, як EBITDA. Він дорівнює обсягу прибутку до вирахування витрат зі сплати податків, відсотків, та нарахованої амортизації. Не є великим гріхом вживати замість «дохід» термін «прибуток».

Нехай ми визнаємо, що перекладач зробив помилку. Але хіба це змінює суттєво стан речей? Співвідношення сплачених податків у розмірі $11 тис. до $11 млрд валового доходу все одне викликає запитання.

Безумовно, стаття американського редактора для українського читача є банальною та поверхневою (неточність окремих фактів). Проте її переклад мав на меті показати зовсім інші речі, а не нагадати усім відомі події минулого.

Стаття від одного із найавторитетніших фінансових видань світу проілюструвала, що на заході не існує всебічної підтримки та захоплення Юлією Тимошенко. Там прекрасно знають про її «досягнення» та розуміють, наскільки ефективним топ-менеджером вона була. Публікація The Wall Street Journal мала протверезити керівництво БЮТу: ніхто не лягатиме кістьми за Тимошенко. Відповідно, лідер партії та її оточення мусили зробити висновки, виправитися та чесно визнати перед українцями свої огріхи та рокові помилки. Завдяки яким ми сьогодні маємо на троні Януковича.

Це адекватна рефлексія здорового організму. Але партбоси та палкі прихильники ідолу Юлії Володимирівни роблять все навпаки – запускають пропагандистську машину і намагаються дискредитувати тих, хто прагне відкрити очі на реальні проблеми (у тому числі, всередині опозиційного руху).

Іще один приклад того, які наслідки може мати згадана вище самозакоханість. Нещодавно депутат-бютівець Віктор Уколов публічно визнав, що разом із депутатом-нунсівцем Володимиром Ар’євим вони порушили Конституцію України. А саме, на час своєї відсутності в Україні Ар’єв надав довіреність голосувати від його імені за прийняття законопроектів. Відтепер усі звинувачення з боку опозиції щодо «кнопкодавців» викликатимуть глузливий регіт. А що у підсумку? Жоден злочинець не завдав стільки шкоди становленню демократії в Україні, як оці незламні борці за свободу і права людини.
Автор: Микола Малуха