Кілька приводів для оптимізму

Автор: frankensstein

Противникам режиму Януковича минулі вибори подарували мало приводів для оптимізму. Як і прогнозувалося, пройшли вони брудно і нечесно, влада на повну котушку використовувала наявні в її розпорядженні фальсифікаторські армії тіточок-бюджетницях і буцкоманду «Беркут», опозиція ж змогла дати бій лише місцями, в черговий раз поступившись ініціативу в східних областях. І все ж, прихильникам європейського шляху є чому порадіти. Обнадійливі тенденції в нашій державі в черговий раз посилилися і підтвердилися. Причому, сталося це навіть там, де цього найменше очікували.

На минулих виборах регіоналів врятували мажоритарники. Головна ж мета Януковича і його команди - створити суперпартію за типом «Єдиної Росії» - не тільки не наблизилася, але стала ще далі. Партія регіонів з кожним роком втрачає голоси, причому, в першу чергу - в базових для себе регіонах.

Найбільші втрати, як би дивно це не звучало, у регіоналів на сьогодні в Донецькій області. З часу двох попередніх виборів, які, нагадаю, проходили два роки поспіль - у 2006 і 2007 роках, кількість голосів, відданих за ПР на Донеччині, за офіційними даними, скоротилося майже на 600 тисяч. Це величезна цифра, але й вона, швидше за все, не відповідає дійсності. Масові приписки і вкидання в Донецьку автор цих рядків бачив своїми очима, так що рівень справжньої підтримки ПР в регіоні і того менше. Думайте що хочете, але це не перемога - це провал. І за цей провал дехто напевно дуже скоро буде відповідати. Зрозуміло, не публічно. У кулуарах.

Хтось, можливо, вирішить, що електорат регіоналів у більшості своїй віддав голоси за «шелест червоних прапорів на вітрі» - тобто, по суті, знову підтримав владу, - але і це не відповідає істині. У порівнянні з 2007 роком, підтримка КПУ в Донецькій області виросла всього лише на 160 тисяч голосів. Та й то, сталося це напевно лише за рахунок того, що з політики пішли конкуренти Симоненко. ПСПУ, традиційно користувалася популярністю в Донбасі, на цей раз у виборах не брала участь, а соціалісти були присутні в списку лише в ролі статистів. У 2007 році дві ці партії набрали в Донецькій області майже 250 тисяч голосів, частина яких і перейшла тепер до комуністів.

У кількісному вимірі підтримка умовно проросійських сил в регіоні за минулі п'ять років упала на 700 тисяч чоловік. У той же час виросла, хоча і не так значно, підтримка умовно проукраїнських партій націонал-демократичного табору.

Що сталося з цими 700 тисячами - питання відкрите. За останні п'ять років населення області скоротилося на 200 тисяч осіб. Однак, навіть якщо припустити, що всі ці люди були активними прихильниками КПУ і ПР, залишаються ще 500 тисяч тих, хто вижив, але відмовився підтримувати в передвиборних перегонах «улюблені команди».

Не допомогли ні Харківські угоди, ні карикатурні потуги «захистити» і без того домінуючий всюди російську мову. Прості підрахунки доводять: розповіді про непрошібаемості і фанатичності донецького електорату-не більше, ніж міф, поширюваний тими ж регіоналами для виправдання регулярних фальсифікацій виборів в Донбасі. Населення втомилося від «по нутру своїх» хлопців, і поступово переконується в тому, що їх прихід у владу анітрохи не поліпшив життя шахтарського краю. А це означає, що простір для роботи інших політичних партій на сході України величезний.

Поки ще пострадянській номенклатурі, що об'єднався з висуванцями бандитських угруповань 90-х, за допомогою маніпуляцій і відвертих порушень вдається утримувати в своїх руках контроль над Україною. Але, не дивлячись на локальні перемоги, влада все ж поступово вислизає з їхніх слабнучих пальців.

У свою чергу, в протилежному таборі сили тільки ростуть. Електорат нищівно прорвалася до парламенту «Свободи» в більшості своїй складається з молоді. У мітингах націоналістів беруть участь ті, кому щойно виповнилося 18 років, в той час, як на акції КПУ приходять жменьки розсипаються від старості пенсіонерів.

Активні дії опозиційного електорату, що встав на захист своїх обранців, беззастережно дають відповідь на питання, на чиєму боці правда, адже за висуванців від влади б'ються тільки бики і підневільні працівники «Епіцентр». Уявити собі людей, безкоштовно і по своїй волі готових підставляти голови під ментівські кийки, відстоюючи Лук'янова або Чечетова, просто неможливо. Чинний режим підтримують в основному зі страху або по дурості, а залякані, темні люди в разі чого завжди віддадуть перевагу відсидітися по норах.

Процеси, що відбуваються зараз в Україні - не унікальні. Ми подужує той же шлях, по якому вже пройшла Східна Європа. Засмучує, що для нас він виявився таким тернистим і довгим, і на те, що наші сусіди витратили кілька років, у нас пішло вже більше двох десятиліть.

Зживати злодійські клани, які об'єдналися в псевдопартії для більш комфортного грабунку країни, ми будемо ще довго і болісно, і тільки в наших силах прискорити цей процес.

Коментарі

анонім

19.11.12, 17:01

Оптимізм хоча б з того, що противники і умовні противники отримали в сумі більшість. Плюс, в Раді буде Свобода, а це вже якісно відрізняє нову Раду від теперішньої. А значиь і суспільство буде виходити на інший рівень організації. Шкода тільки згаяного часу -- там, де Східна Європа пройшла найкоротшим шляхом, ми і досі блукаємо манівцями. Але вже і головний шлях проглядається.

Perovdupu

29.11.12, 17:02

Так виходить, що позитивні тенденції вимальовуються від супротивного, завдяки недолугості-звірячості-антинародності правлячого режиму.

39.11.12, 17:03Відповідь на 1 від анонім

Оптимізм хоча б з того, що ... в Раді буде Свобода, а це вже якісно відрізняє нову Раду від теперішньої. 100%!!!

49.11.12, 17:11

вони хотіли знищити громадське суспільство своїм "бульдозером" але це їм не вдалося, незважаючі на фальсифікації, вибори це довелиА головне -- аналам не вдалося придушити українців, навпаки, під тиском ми обєдналися. Так що хай начуваються.

Гість: путлер капут

59.11.12, 18:14

Davigadoff