Це я перетягнула теж з фесбука.

Lidi Ya

Будет обновляться

С одного из куполов Спильно снят тент, второй стоит как был. Как только мы разместились в открытом куполе пришли люди, принесли печеньку.
Из грузовичка разгружаются шины...
Сейчас кстати девятый месяц с начала Майдана, срок появления результата. 
По поводу того , что алкотрешмайдан изжил себя - еще более изжила идея комунальщиков в бронежилетах, которым все можно. Вместо того, чтобы хоть попытаться убрать Майдан цивилизованным путем, договорами, социологами, психологическими службами, власть применила проверенное: провокации, комунальщиков в бронежилетах, автозаки.
Руководит всем представитель партии Батькивщина пан Емец. 
Основная ударная сила утром была Киев1, батальон Левый берег, бывшая 17 сотня. Руководил пан Медведь, при поддержке пана Емца из партии Батькивщина. Говорят, Киев1 и Левый Берег взяли за ж при попытке рейдерского захвата, чьей то собственности, и в качестве искупления поставили задачу зачистки. 
Киев2, который пытались натравить на палатки отказался выполнять приказ. Преклонили колено перед Небесной Сотней, спели гимн и отступили. 
Медведь получил кирпичом. 
Зато Майдан разжился 4-мя грузовиками, двумя кранами и автобусом ПАЗ...
Я в это время делала маникюр. 
Только что зачищен Михайловский, задержаны Йосып, Большой. 
На Банковой пожарные машины. Что то грохнуло.
Свет гаснет.
Несколько десятков человек уже арестовано. 
Ждем месива наподобие 18-го...

• 
  

  Необхідна передмова
  
  Я не люблю конспірологічні побудови. Перш за все тому, що вони пропонують прості відповіді, і таким чином є своєрідним морфіном, на який підсажується хворий, і після цього вже не може приймати адекватних рішень. Йому уже більше нічого не треба, тільки ще одна доза сурогатного щастя. А в даному випадку конспірологія пропонує людині відчути себе дотичним до Великої Політики, при цьому не полишаючи зручненького крісла і власної квартири. При цьому вона дарує ілюзію, що можливо самоусунутись від проблем, адже все вирішують люди в якихось Зоряних Палатах, і його особиста діяльність нічого не змінить. Чистий ідеал для пересічного українця, який ніколи не бажав політики, і завжди хотів тільки одного: щоб виконались всі його бажання, і для цього не треба було докласти особливих зусиль.
  
  Однак бувають такі моменти, коли мені доводиться теж братись за конспірологічні пасьянси, просто для того, щоб відстояти елементарну правду. Я досі поважаю Аллу Князеву, знаючи її особисто, але "Платон мне друг, но истина дороже". Останній її аналіз просто-таки кричуще протирічить відомим фактам і подає настільки спотворену картинку дійсності, що я уже просто не зміг промовчати. Мені доведеться дати відповідь, і заодно показати, як насправді робиться політичний аналіз. І починається все із того, про що ми давно забули, поховавши ці факти під ворохом навіяних нам політтехнологічних тез, або просто вважаючи їх несуттєвими.
  
  Вести аналіз я буду приблизно таким самим способом, як і завжди: спочатку твердження, потім голі факти, які можна перевірити по архіву новин, і скласти свій висновок. Я не буду використовувати будь-які інсайди принципово, натомість буду послуговуватись тим же методом, який використовують справжні розвідники і аналітики - аналіз відкритих джерел та відомих фактів. А іще загальновідомим правилом: одна подія - випадок, дві є збігом обставин, а три - уже тенденція.
  
  Частина 1: Коли почали переслідувати Юлію Тимошенко?
  
  Завдяки настирливому дудінню з усіх боків, що головною кремлівською шпигункою була Юлія Тимошенко, ця нехитра теза присутня практично у всіх теоріях. Російський вплив так чи інакше пов'язаний саме із нею. На доказ цієї теорії висувалось те, що, мовляв, вона була на гачку у російської прокуратури завдяки своїм "сірим" справам. Це працювало: люди починали копирсатись в тій справі, потім згадували подання в "Інтерпол" і дуже швидке закриття справ в Росії, і робили висновок - раз так швидко закрили, отже, там щось є.
  
  Сьогодні, завдяки зізнанню генерала Михайла Трепашкіна, нам відома причина такого швидкого закриття справи - виявляється, докази проти Тимошенко просто-напросто вибивали зі свідків [1]. Потім, за дивним збігом, рівно таким самим методом генпрокуратура України буде вибивати свідчення вже по новим справам Тимошенко, які стосуються ЕЕСУ та "убивства Щербаня" [2]. А потім Росія блискавично визнає "борг ЕЕСУ" в розмірі цілих 405 млн. дол. [3], хоча до цього ні разу, підкреслю, ні разу його не визнавала і не вимагала. Вже цей невеликий перелік подій вказує на головного замовника переслідування Тимошенко - РОСІЮ. Не американців, які прагнуть комусь щось показати чи довести, не европейців, які прагнуть отримати доступ до українського газу, а особисто Володимира Володимировича Путіна. Тільки по його команді російське відділення "Інтерполу" могло подати Тимошенко в розшук [4], і тільки за його особистим розпорядженням прокуратура могла вибивати свідчення, і визнавати неіснуючі борги. Більше ніхто не має такої влади над російським істеблішментом.
  
  Слід зауважити, що в 2005 році люди іще знали і розуміли, хто є хто. Навряд чи можна запідозрити в симпатіях до Тимошенко Львівську облраду зразка 2004 року. Саме вона одна із перших визнала Ющенка президентом [5]. А ось сюрприз. Зараз чомусь вважається, що Ющенко призначив Тимошенко прем'єр-міністром тому, що на нього тиснув Майдан. А виявляється, не тільки тому. По-перше, її рекомендувала та ж сама Львівська обласна рада [6]. По-друге, Верховна Рада (а тоді вона була яскраво демократичною) уже була готова голосувати її кандидатуру [7]. Тобто, Тимошенко була в буквальному сенсі цього слова не лише народною улюбленицею, а й реальним лідером українського демократичного політикума.
  
  І тут починаються якісь дивні збіги. Бо буквально в той же день (4 січня 2005 року), Ющенко з якихось віників вирішив включити в новий уряд... Миколу Яновича Азарова [8], а прем'єр-міністром - Петра Порошенка [9]. Нам тоді пощастило, Майдан був надзвичайно відкритою структурою, в якій кулуарні домовленості швидко ставали відомими всім, і це одразу випливло на поверхню, і саме тому Тимошенко була змушена відкрито оголосити про те, що на її користь уже виступила парламентська більшість. Трохи пізніше це визнав і Сергій Гавриш [10].
  
  В цій ситуації одразу впадають в око дві дуже дивні деталі. Якщо дійсно існувала угода між Ющенком і Тимошенко про розподіл посад (а вона існувала в тій чи іншій формі [11]), то чому практично одразу після початку Майдану Ющенко почав розглядати кандидатуру Порошенка? І чому Азарова планувалось вводити до складу уряду? Більше того, сам Микола Янович "спалив" Ющенка, сказавши, що у нього прекрасні відносини із лідером Майдану [12].
  
  Відповідь проста: хтось до такого ступеню боявся призначення Тимошенко на посаду прем'єр-міністра, що вирішив тиснути на всі можливі важелі. І цей "хтось" був дуже могутнім.
  
  Існує один маловідомий факт, про який чомусь всі історичні хроніки Майдана вперто мовчать. 28 листопада 2004 року відбулась таємна зустріч Ющенка та Кучми [13]. Саме після цього все змінилось. Якщо до того чинна влада була готова послати на Майдан танки [14], то після цієї зустрічі він перетворився на веселе карнавальне шоу, присвячене вступу на посаду новообраного президента Ющенка.
  
  Ми знаємо, що тоді всі дзвінки сходились до Віктора Медведчука, і взагалі керівником кризового штабу Кучми і Януковича тоді був саме він. Отже, на цій зустрічі просто мав бути присутнім вже в силу своєї ролі. Чи не в цьому криється таємниця такого настирливого намагання "прив'язати" Віктора Медведчука до Юлії Тимошенко з боку Ющенка? Для того, щоб інформаційним шумом прикрити свої власні близькі стосунки із ним, і наявність якихось домовленостей, укладених саме із ним? І чи не тому тепер так панічно боїться його, вже давно політичного аутсайдера, Віктор Ющенко? Бо він має на нього убивчий компромат у вигляді того самого протокола чи договора?
  
  Все це приводить нас до одного простого висновка: призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра боявся саме Медведчук. А отже, цього боявся і сам Путін, який через Медведчука "диригував" подіями в Україні. Тільки це і могло бути предметом домовленостей 28 листопада 2004 року - "тихушне" скасування угоди між Ющенком і Тимошенко, і призначення більш прийнятної для Кремля персони. У якості кандидатів розглядались П. Порошенко та М. Азаров. На крайній момент пропонувався Анатолій Кінах, чию посаду лобіювали "донецькі" через підконтрольні їм підприємства [15].
  
  Ющенко угоду підписав. Саме цим пояснюється лобіювання Порошенка і поява Азарова в помаранчевому шарфику на сцені Майдана. І тільки рішучі дії Юлії Тимошенко, якій все стало відомо по своїм каналам [16], і вона дуже швидко зібрала коаліцію на свою підтримку, реалізація провалилась. Жаль, насправді виконання цього договору було просто відтерміновано...
  
  А далі почались дивні речі. Перший свій візит Ющенко планував... до Москви [17]. Віктор Пінчук оголошує про подібність своїх інтересів з Ющенком [18]. А The Washigton Times звідкілясь володіє інформацією, що Ющенко має намір почати переслідування Юлії Тимошенко [19]. А вже 14 січня 2005 року він розпускає Майдан [20], при цьому нащось... оголошує про готовність співпрацювати з усіма фракціями, включаючи (увага!) комуністів.
  
  Що це?! Окремі образи того, що відбуватиметься потім значно пізніше, коли виникне протиприродна коаліція "Нашої України", ПР та КПУ? І Юлію Тимошенко дійсно почнуть переслідувати? А до влади прийде проросійська коаліація, прем'єр-міністром якої стане Віктор Янукович, який в цей час відверто зізнавався, що місця собі в Україні Віктора Ющенка не бачить [21].
  
  Хто так панічно боїться Юлії Тимошенко на посаді прем'єр-міністра, що у безвиході вже тисне на всі можливі важелі, і змушує Віктора Ющенка фактично уже зараз зливати всі завоювання Помаранчевої Революції, навіть ціною небезпеки її повторення? Паніка така сильна, що буквально через пару днів після того, як відбувся Майдан, Ющенко дає директиви Піскуну розпочати переслідування Юлії Тимошенко [22], не рахуючись із будь-якими можливими електоральними втратами. Вірить в свою "богообраність", чи просто не може опиратись шаленому тиску "когось"?
  
  А головне, чому?
  
  Далі буде...
  
  1. http://nbnews.com.ua/tema/18633/
  2. http://tvi.ua/new/2013/05/14/eksklyuzyvni
  3. http://ipress.ua/news/rosiya_vymagaie_vid_ukrainy_povernuty_milyardni_borgy_tymoshenko_7471.html
  4. http://lenta.ru/world/2004/12/07/timoshenko/
  5. http://ua.comments.ua/politics/11258-Lvivska_oblrada_viznala_YUshchenka.html
  6. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/3/3005934/
  7. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005953/
  8. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005950/
  9. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/4/3005937/
  10. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005968/
  11. http://www.pravda.com.ua/news/2004/07/2/3000888/
  12. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005954/
  13. http://www.pravda.com.ua/news/2004/11/29/3004804/
  14. http://www.pravda.com.ua/news/2004/11/28/3004769/
  15. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005973/
  16. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/5/3005960/
  17. http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/11/3006037/
  18. http://www.pravda.com.ua/articles/2005/01/12/3006075/
  19. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/12/3006077/
  20. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/14/3006133/
  21. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/11/3006043/
  22. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/15/3006169/
  23. http://www.pravda.com.ua/news/2005/01/15/3006164/

Першу частину читайте тут
Юлія Тимошенко: Зараз Росія сама робить кожного українця націоналістом

- Іноді складається враження, що не тільки владі, а й вашим соратникам вигідно ваше перебування за гратами. Чи не здається вам, що об’єднана опозиція просто використовує ваше ім’я як щит, не докладаючи достатніх зусиль для вашого звільнення?

- Це фальшива і хибна ілюзія, яку тонко насаджує влада з метою дискредитації опозиції.

Президентська виборча кампанія вже йде повним ходом. У країні є щонайменше п’ять кандидатів у майбутні президенти України. Вони вже конкурують між собою. Частина з них сприймає мене як конкурента, і, до речі, навряд чи я їм як конкурент подобаюсь.

Говорю про це без жодного моралізаторства. Це природно, така суть політики. Але людина відрізняється від тварини як мінімум тим, що не їсть собі подібних, а завжди зберігає людське обличчя і людську душу, не переступає межу, як це зробили по відношенню до мене.

Я щиро дякую всім лідерам опозиційних партій за те, що незважаючи на політичну конкуренцію в демократичному таборі, у них вистачає людяності, гуманності та відповідальності все ж таки всіма силами визволяти з-за грат свого політичного конкурента.

Ефективно вони це роблять чи ні?.. Так, як можуть. Без фальші. Не терактами ж воювати з режимом.

Я не можу вимагати від опозиції, щоб вони пересіли з депутатських крісел у танки та розпочали військові дії на Банковій за визволення політв’язнів. Їм зараз потрібно перш за все сконцентрувати свої сили на нанесенні смертельного удару по правлячій клановій родині та усунути її від влади. І якщо їм потрібна моя допомога як щита (це ваша цитата), або як прапора, або як порадника — я завжди поруч, без будь-яких умов і амбіцій. Тільки б вистачило у всіх нас мудрості, сил, жертовності, організаційної міцності. Тільки б забракло нам усім цієї проклятої гордині, щоб зберегти Україну для нашого народу.

А поки що я бачу? Що правляча орда вже хазяйнує в нашому домі, принижує наших жінок, розпинає наших батьків, виносить із наших осель останні родинні реліквії, пожирає майбутнє наших дітей. А ми всі поступово, в силу різних причин, компромісно ідемо до них у полон та тремтячими руками віддаємо їм ключі від наших духовних фортець та храмів.

Кожного дня ми всі своєю бездіяльністю наближаємо точку неповернення до свободи. Імітація усунення диктатури та її справжня ліквідація родом із різних планет.

Я нікого ні в чому не звинувачую. Просто правляча кланова "Сім’я" процвітає та нівечить нашу країну, а це означає, що ми всі, я маю на увазі і себе в тому числі, не виконуємо свій громадянський обов’язок, або виконуємо його погано.

- Чи не вважаєте ви, що втратили вплив на партію та українську політику загалом?

- Можливо, хтось хотів би, щоб я зараз рвонула на собі вишиванку та почала гаряче доводити, що я не втратила політичного впливу. Мені це не потрібно. У мене немає амбіції комусь щось доводити.

Правда в тому, що я маю певний досвід, а як наслідок - і своє бачення нинішньої політичної ситуації, тактики й стратегії діяльності демократичних сил. Безумовно, багато що у політиці я б робила інакше.

В Україні ніколи не було при владі такого небезпечного угрупування. Це біда такого масштабу, яка потребує зовсім інших доктрин боротьби. Зараз я особисто їх не можу проводити, а самих лише порад замало.

Але я мушу всі ці бар’єри здолати. Зі мною — моя родина, моя команда, мільйони українців. Я відчуваю повну єдність із ними, і ми знайдемо той єдиний шлях, який приведе нас до храму. "Навіщо потрібна дорога, якщо вона не веде до храму?"

- З’їзд об’єднаної "Батьківщини" висунув вашу кандидатуру на посаду президента. Чи не є це висування суто номінальним, враховуючи вашу судимість та ув’язнення, а також враховуючи президентські амбіції Арсенія Яценюка та ще двох опозиційних лідерів? Хто саме, на вашу думку, повинен стати єдиним кандидатом від усіх опозиційних сил на наступних президентських виборах?

- Давайте залишимо поки що мою участь у президентських виборах за рамками цього інтерв’ю. Час усе розставить по своїх місцях. Для мене честь, що Об’єднана опозиція "Батьківщина" визначила мене кандидатом на найвищу посаду в державі. Я намагалася ніколи не підводити країну.

Важлива друга частина вашого запитання — хто саме повинен стати єдиним кандидатом від усіх опозиційних сил на наступних президентських виборах? На мій погляд, відповідь очевидна – той з опозиціонерів, хто переможе всіх інших в першому турі. Це чесно, прозоро, демократично. Це є єдиний можливий всенародний праймеріз.

Я противник висунення єдиного кандидата в президенти України від опозиції в першому турі виборів. Демократична опозиція не має права програвати наступні президентські вибори — це неприпустимо. У той же час і режим навіть не допускає думки про свій відхід від влади, бо сприймає це як свою фізичну смерть.

Наступні президентські вибори будуть найжорстокішими та найбруднішими за всю історію незалежної України, і різниця між учасниками другого туру буде складати лічені голоси. Помилки з нашого боку недопустимі.

Саме тому я вважаю, що ключовою стратегією майбутніх виборів є забезпечення максимальної демобілізації виборців Януковича та в той же час гарантування радикальної мобілізації всіх прихильників демократичних сил.

Я наполягаю на тому, що висунення єдиного кандидата від опозиції вже в першому турі повністю зламає цю переможну стратегію та забезпечить обрання Януковича на другий термін. (Виділено Ю.Т. - УП)

Чому я дійшла такого висновку?

По-перше, сьогодні ті, хто голосував за Януковича розчаровані, ображені, розгублені і скоріше за все не збираються ні за кого голосувати на наступних виборах. Це було зрозумілим на довиборах народного депутата Новинського в Севастополі. Явка була 24%. Люди просто на ці вибори не прийшли.

Якщо ми власноруч не допоможемо Януковичу, його колишні прихильники на президентські вибори теж не прийдуть. Але ми намагаємося йому все-ж-таки допомогти і наполегливо вимагаємо висунення єдиного кандидата від опозиції вже в першому турі. Як тільки ми це зробимо, то миттєво відкриємо можливість політтехнологам Януковича знову, як завжди, поділити Україну на схід і захід навколо ідеології "руского міра".

Не сумнівайтеся, що проти нашого єдиного кандидата, на сході та півдні України виборчі штаби Януковича піднімуть та згуртують мертвих, живих та ненароджених на боротьбу проти "фашистів", "бандерівців", "проамериканців" та інших "ворогів радянського народу".

Така пропаганда вже повним ходом іде по харківському місцевому телебаченню. Думаю, і не тільки по харківському. За кровні ідеологічні переконання, пов’язані із єдністю слов’янських народів, частина людей забуде про всі "покращення", які відбулися за часи правління Януковича, та піде знову голосувати за нього як за лідера нового СРСР на теренах України.

Так відбувалося завжди. Перешкодити такому сценарію може лише участь усіх лідерів опозиційних партій у першому турі президентських виборів. Це буде з боку опозиції децентралізована, всепроникаюча система виборів "стелз" - з відсутністю мішені, по якій можливо бити з крупнокаліберної пропагандистської зброї.

Таким розосередженим, кількаколонним військом ми пройдемо далеко на схід та на південь і боротися будемо проти корупціонерів та узурпаторів, а не проти "лідера слов’янських народів в Україні".

По-друге, нам більше не треба проводити ризиковані експерименти, які тотально деморалізують та демобілізують прихильників демократичного табору на наступних президентських виборах.

Якщо ми всупереч здоровому глузду все ж таки висунемо єдиного кандидата від опозиції в першому турі, ми гарантовано отримаємо 10-15% розчарованих українських патріотів, які не побачать у першому турі свого майбутнього президента та не підуть на вибори, поповнюючи армію "проти всіх".

Ніхто їм не доведе, що єдиний кандидат, який визначений в кулуарах Верховної Ради, є найкращим вибором.

Проблема ще і в тому, що в такій ситуації в першому турі буде з повною віддачею працювати лише штаб єдиного кандидата. Інші два потужні штаби будуть імітувати роботу та розмірковувати, чи дійсно в стратегічному вимірі для них є бажаною перемога єдиного кандидата від опозиції. Повірте моєму досвіду, що таке можливо.

Один штаб, навіть якщо він буде дієво працювати, не добереться до кожного села, до кожної оселі, до кожного серця або, як мінімум, зробить це в три рази гірше, ніж це могли б зробити три штаби.

У першому турі треба кидати в бій усі добре оснащені, мотивовані, зорієнтовані на власну перемогу війська "Батьківщини", "Свободи" та "Удару" з їх власними кандидатами в президенти.

У першому турі треба бити по клановій "Сім’ї" з усіх працездатних гармат та в повну силу, без імітацій. Це дасть нам шанс мобілізувати максимум людей та отримати в першому турі сукупно за всіх опозиційних кандидатів удвічі більше голосів, ніж за Януковича.

Це і буде показник перемоги в першому турі. Після того всі лідери опозиції постануть перед суспільством у другому турі єдиною командою, яка публічно підтримає того, хто вийде в другий тур. Без сумніву, це призведе до синергії вищого рівня та дасть можливість кандидату від опозиції перемогти в другому турі перший раз в історії України з результатом 60-65%, що зробить фальсифікації неефективними. На жаль, у 2010-му році такого не відбулося в другому турі, і вибори змогли сфальшувати. 7-10% фальшування вистачило для умовної перемоги Януковича.

Сьогодні для мене вже є очевидним, що Віктор Ющенко не зміг формально перемогти в другому турі в 2004-му році не лише через тотальні фальсифікації, а й тому, що він був висунутий ще в першому турі як єдиний кандидат і дав можливість Януковичу застосувати технологію розподілу країни на схід та захід.

Навіщо повторювати ці дитячі помилки? Лише наша революція врятувала ситуацію.

Я також переконана, що широкий опозиційний фронт у першому турі президентських виборів не дозволить владі піти на крайнощі: зняти єдиного кандидата з реєстрації під будь-яким аморальним приводом (наприклад, за непроживання в Україні останні десять років), відкрити абсурдні кримінальні справи або взагалі фізично знищити когось із них.

Без сумніву, проти єдиного кандидата буде застосована вся репресивна і пропагандистська машина режиму. Хочеться запитати: навіщо нам самим створювати для себе і країни ці проблеми? Навіщо так ризикувати, коли один з опозиційних лідерів гарантовано вийде в другий тур?

Безумовно, слабке місце у варіанті походу на вибори всіх лідерів опозиції одночасно теж є, і воно одне — взаємне поборювання в першому турі. Але із цією проблемою можливо легко впоратися , якщо громадські активісти, незалежні журналісти та видатні моральні авторитети України започаткують моніторинг передвиборної риторики кандидатів від опозиції та їх команд і будуть непублічно впливати на порушників міжопозиційного миру. Переконана, що цього буде достатньо, щоб ризик взаємопоборювання нейтралізувати.

Я не впевнена, що зараз змогла переконати ідеологів висунення єдиного кандидата від опозиції в помилковості такої стратегії, але це практично не має значення.

Головне - що я твердо переконана в її помилковості, і саме тому я відповідально заявляю, що партія "Батьківщина" обов’язково буде мати свого кандидата на президентських виборах, незалежно від того, буду я у в’язниці чи на волі. Наш кандидат жодним словом, жодною дією не порушить заповідь непоборювання між демократичними командами в першому турі та однозначно публічно підтримає переможця від демократів у другому турі.

Хоча я впевнена, що в другий тур вийде саме кандидат від "Батьківщини" - це переконливо підтвердили останні парламентські вибори. І не треба вигадувати якісь штучні соціологічні маніпуляції. Найкраща соціологія – це останні парламентські вибори, де "Батьківщина" отримала 25%. В першому турі президентських виборів результат нашого кандидата буде не меншим.

- Ви підтримали Яценюка на посаді голови політради партії. Чи не боїтеся ви того, що в підсумку він повністю отримає вашу політичну силу у своє підпорядкування? Як ви розцінюєте постійний процес відтоку "тушок", якого зазнає фракція "Батьківщина" під керівництвом Арсенія Яценюка і за допомогою депутата Миколи Мартиненка?

- Наше об’єднання з "Фронтом змін" та партією "Реформи і порядок" — це правильне, виважене, стратегічне рішення. Я рада бути в одній команді з Арсенієм Яценюком, Сергієм Соболєвим, Борисом Тарасюком та їх однодумцями.

Зараз я працюю над другою хвилею партійного об’єднання. Ми будемо ще потужнішими, ще ефективнішими, ніж сьогодні. Я нікому не дозволю розхитувати нашу з Арсенієм єдність. Я знаю, що він теж не дозволить.

У політиків, які мають загальнонаціональну підтримку людей, не може існувати побоювань відносно проблем в партії. Я добре знаю нашу внутрішньопартійну ситуацію, і мені просто смішно чути про те, що хтось у когось відбере партію. Мені здається, що це примітивний підхід до оцінки нашої команди. А вірніше примітивна пропаганда…

Що стосується "тушок"… Від зради завжди буває прикро. Але ми помилково призначаємо винних. Винні не ті, хто з довірою та щирим серцем запросив своїх членів команди для роботи в Верховну Раду. Ви розумієте, що людям вірили, їх приймали за своїх, їм довірили захищати країну. Хіба можна корити тих, хто з відкритим серцем довіряє іншому?

Проблема "тушок" — це проблема політичної корупції, яку в парламенті інституціонували Клюєви-Арбузови-Льовочкіни. Це свідоме розбещення шаленими грошима слабких та недосвідчених людей, які не мають внутрішньої міці протистояти спокусам.

За купівлю "тушок" треба карати саме владу, на кшталт того, як карають винних у розбещенні неповнолітніх, а не карати тих, хто розраховує на порядність своїх колег. А про самих "тушок" мені нічого не хочеться казати, це як у в’язницях: є політичні, а є … назвемо їх "нещасні". Останніх не вважають за людей, їх викидають із кожної тюремної камери, з ними навіть не вітаються.

Давайте розраховувати в боротьбі на тих, хто вміє тримати удар, а не на "тушок", яких зробили глибоко нещасними. Їх честі вже не врятувати.

- Які помилки у діяльності опозиції ви бачите зараз?

- Давайте спочатку подякуємо Господу Богу та всім нефальшивим опозиціонерам за те, що в Україні, на відміну від більшості пострадянських країн, сильна опозиція взагалі існує. Що вона за роки незалежності народилася та вистояла і що вона практично з голими руками сьогодні на рівних протистоїть правлячому клану та всім його сателітам. І, не зважаючи на їх убойні ЗМІ, мільярдні тіньові політичні фонди та абсолютну владу, ця затята опозиція таки усуне їх режим у 2015 році і, вочевидь, вже назавжди.

Я не помилок опозиції побоююсь, помилки — це їх досвід, це джерело їх майбутньої сили. Я боюся, що суворе громадянське суспільство, вимогливі журналісти, мудрі політологи, талановиті гумористи заб’ють цю опозицію ще в колисці за те, що вона народилася небездоганною.

Так, вона народилася такою, якою змогла народитись у цьому форматі суспільства, в цих драконівських умовах, які їй запропонували. Але якщо накинутися на неї всією громадою – вона може не вижити.

Я тільки прошу громадянське суспільство, журналістів, політологів та аналітиків критикувати опозицію, але не забивати її до смерті. Дайте їй шанс. Бо ви б’єте не по ним, а по собі. Своє майбутнє публічно розстрілюєте.

Якщо диктатура буде встановлена остаточно, у вас більше не буде тієї різниці потенціалів, на якій більшість фахівців від політики сьогодні заробляє гроші. Я вже не говорю про інші незручності, які всім принесе диктатура. Дуже прикро іноді читати в незалежних ЗМІ приблизно таке формулювання: "так, влада погана, ми це знаємо, до цього немає що додати, а ось опозиція, за яку ми голосували…" і далі бруду на трьох сторінках…

Просто цікаво, навіщо знищувати цю небездоганну, молоду, але цілком патріотичну та дієву опозицію? Я звертаюся до всіх громадських діячів, незалежних журналістів та аналітиків… і до залежних теж… Урешті-решт звертаюся навіть до "95 кварталу" :) та всіх сильних людей, які мають вплив.

Допоможіть нашим небездоганним опозиційним силам у їх боротьбі, а вони допоможуть вам не прокинутися зранку в українській Північній Кореї.

А щодо помилок опозиції… Здається, минулі помилки вже "перетерли" безліч разів. Важливо усвідомити ті ризики, які можуть призвести до помилок у майбутньому. Мені здається, що треба невідкладно зробити чотири ключові речі:

Перше. Розпочати консолідовану, публічну боротьбу проти будь-яких змін до Конституції, які дозволять Януковичу повністю узурпувати владу.

Враховуючи його світогляд, ментальність та емпіричні наслідки його реформ, очевидно, що він буде намагатися увічнити авторитаризм та свою владу через зміни до Конституції. Треба зараз, завчасно унеможливити ці плани, використавши всі можливості парламентської опозиції.

Є великий ризик, що за допомогою політичної корупції Янукович може зібрати триста голосів в цьому продажному парламенті. Як діяти в цьому напрямку, я порадила у зверненні до фракції "Батьківщина".

Друге. Треба підняти на найвищий публічний рівень вимогу скасування антиконституційного закону "Про всеукраїнський референдум". Я вважаю, що це питання такої суттєвої ваги, що його треба обговорювати та вирішувати за допомогою Ради Європи та Євросоюзу.

Якщо зараз опозиція не доб’ється скасування закону "Про всеукраїнський референдум", може прийти час, коли цей референдум скасує нашу незалежну державу. Це бомба уповільненої дії, у якій вже увімкнули таймер. Вона може спрацювати у період після підписання Угоди про асоціацію безпосередньо перед президентськими виборами.

Всеукраїнський референдум може стати технологічною складовою виборчої кампанії Януковича. Всенародний референдум в руках авторитарного лідера – один з найсильніших інструментів народження диктатури.

Третє. Уже зараз треба консолідовано, від усіх опозиційних сил внести спільні поправки до закону "Про вибори президента України". Лаконічні та суттєві, які мінімізують фальсифікацію виборів. Я передала пропозиції своїй фракції.

Або ми змінюємо деякі статті цього закону, або вибори як такі перетворяться на профанацію. Порадам на тему "як опозиції не програти президентські вибори" та різним сценаріям Банкової з утримання влади я присвячу окрему статтю.

Четверте і останнє. Не можна здати окупантам Київ. Треба негайно визначити єдиного кандидата на посаду мера Києва та в будь-якій спосіб домогтися невідкладних виборів мера та міськради. Великою помилкою буде збереження нелегітимної влади в столиці. Напередодні президентської виборчої кампанії це особливо недопустимо.

І головне. Не може бути ніякого, навіть дріб’язкового взаємопоборювання між опозиційними партіями. Що б не відбувалося, як би не завершилися президентські вибори, "Батьківщина", "Свобода" та "Удар" мусять залишатися єдиною та непохитною командою, шансом на Україну без диктаторів та кланів.

- Як проходить ваш день? Опишіть будь ласка детально, що ви робите, що читаєте, з ким спілкуєтеся?

- У в’язниці всі дні однакові. Чотири стіни, караул зайшов — караул вийшов, грати на вікнах і дверях та ніколи жодного променя сонячного світла. На цю хвилину в приміщеннях, де я знаходжусь, розташовано шістнадцять прихованих відеокамер із засобами "нічного бачення", які заглядають в мої папери — коли я пишу, або читаю, в моє ліжко — коли я сплю, в тарілку…

Ну, ви в курсі, всюди.

Досі не можу усвідомити, що це за амбіція така у Віктора Федоровича — стежити за моїм тюремним побутом? Можливо, це додає йому впевненості у власних силах? :)

Факт незаконного прослуховування моїх розмов із захисниками щойно підтвердила Європейська комісія з протидії тортурам, так само, як і факт незаконного відеоспостереження.

- Як часто проводяться обшуки?

- Мої речі у камері щоденно обшукують, коли я знаходжусь на медичних процедурах. Повертаюся — все перерито та перевернуто. Я ніколи не залишаюся сама. Мене постійно охороняють приблизно до сотні людей. Десяток знаходиться безпосередньо біля мене.

Щодня, о 9.00, мою сусідку по камері викликають на профілактичну розмову працівники оперативного відділу та примушують її в деталях розповідати про кожну хвилину мого життя за минулий день: о котрій я прокинулась, о котрій заснула, скільки разів і що їла, що читала, що писала, як коментувала новини, що викинула в смітник.

Кожну мою сусідку зобов’язують щодня писати звіти про кожен мій рух і обов’язково заходити після мене в туалетну кімнату та перевіряти, чи не залишила я там чого суттєвого.

Пам’ятаю, коли перевдягалася, загубила там листа від мами, так сусідку, яка його вкрала та здала оперслужбі, нагородили двома зайвими місяцями перебування в лікарні. Я сплю з усіма важливими документами та листами під подушкою, бо вночі мою сумку з документами, яка вдень постійно знаходиться зі мною, примудряються обшукати самим безсоромним чином.

Мені здається, Віктор Федорович цілком задоволений психологічним та фізичним терором, який щодня проти мене запроваджують. Свій satisfaction він висловив, як завжди, по-дитячому безпосередньо: 24 серпня цього року нагородив начальника Качанівської колонії Ігоря Колпащікова медаллю "За бездоганну службу" 3 ступеня, а його заступницю Оксану Кошлич — орденом княгині Ольги 3 ступеня. Певно, йому все подобається…

- Чим ви займаєтеся в тюрмі, що читаєте?

- У моєму загратованому житті є те, що робить кожен мій день наповненим змістом та метою. Я вже майже завершила розробку цілісного плану змін для майбутнього України, який запропоную суспільству для обговорення після повернення з полону.

Сьогодні я чітко, в деталях розумію, як зробити суди правосудними, владу — підконтрольною, підприємців — успішними, українців — впливовими і захищеними у своїй власній країні.

Те, що я планую запропонувати суспільству, докорінно змінить стосунки між владою та громадянами, між власниками підприємств та найманими працівниками, змінить правила нашого суспільного життя на більш логічні та справедливі.

Я вважаю, що наші сучасні проблеми мусять вирішуватися не стільки в економічній площині, скільки в гуманітарній. Політика нарешті мусить стати інтелектуальною. Нове, правильне впорядкування суспільного життя, на мій погляд, мусить лежати в першу чергу у площині філософії, а не економіки.

І саме там нам потрібно шукати концепцію змін. І тому кожну вільну хвилинку читаю Платона, Аристотеля, Плотіна, Гегеля, Канта, Шеллінга, Ролза, Уілбера, Хокінга, Рассела, Гебсера, Д.Тапскотта, Е.Д.Уїльямса та багатьох, багатьох інших філософів та мислителів.

Кен Уілбер висловив ідею, яка дає мені основу для роботи. Він сказав, що "нова форма суспільства буде розвиватися таким чином, щоб повністю об’єднати свідомість, культуру та природу… Вона мусить об’єднати особисті цінності, колективну мудрість і технічні досягнення". Я вірю, що прийшов час сучасній ефективній формі суспільства народитися в Україні. Хочу бути учасником цього процесу.

- Коли, на вашу думку, ви вийдете на волю?

- Тоді, коли для цього прийде час.

Комітет із запобігання катувань Ради Європи підтвердив факт побиття екс-прем'єра Юлію Тимошенко під час транспортування до лікарні "Укрзалізниці".

Про це йдеться у офіційному звіті про візит місії від Комітету в Україну наприкінці 2012 року. Звіт було оприлюднено 5 вересня, пише "Комерсант-Україна"

Він став першим документальним підтвердженням того факту, що Тимошенко активно чинила опір під час свого транспортування до лікарні "Укрзалізниці". Також в документі наводяться докази того, що влада намагалася "зам'яти" розслідування її заяв про побиття.

Місія Комітету із запобігання катувань відвідала в минулому році 4 колонії в Дніпропетровській, Харківській та Вінницькій областях, а також Качанівську колонію і Харківську лікарню "Укрзалізниці", де на той момент перебувала Тимошенко.

"Значна кількість опитаних в'язнів досі пам'ятають крики Юлії Тимошенко, коли її переміщали за межі колонії ввечері того дня. Юлія Тимошенко в окремому інтерв'ю заявила, що її бив персонал колонії, переважно в живіт, а її руки були зв'язані, в результаті вона кричала від болю", - йдеться у звіті.

Варто зазначити, що місія КПП має право опитувати ув'язнених без присутності персоналу колонії, що підвищує достовірність отриманих нею свідчень.

 Янукович стремился избавиться от Юлии Тимошенко, наивно полагая, что, спрятав «угрозу» в подземелье, он забросит ее на задворки памяти и заживет на полную катушку. Но, как обычно, гигант мысли добился противоположного эффекта. Вместо того, чтобы столкнуть врага в пропасть вечного забвения, он привлек к ней всеобщее внимание. Его фобии не исчезли – напротив, они обострились и приобрели извращенные формы.  

 Личность лидера оппозиции и без того пробуждала живейший интерес. Пребывание в тюрьме сделало очевидным не только вопиющее нарушение прав человека. Весь мир разглядел сущность истинного героя. Судьба Тимошенко не оставляет равнодушным никого за пределами ее Родины. Есть некая горькая ирония в том, что большинство ее соотечественников не умеют и не хотят отделять зерна от плевел.         

 Как ни парадоксально, Янукович, сам того не ведая, помогает Юлии Владимировне войти в историю. О ком пишут пьесы, рисуют картины, снимают фильмы? О нем? Отнюдь. Он – зловредная тень, которая волей случая разрослась и заслонила горизонт наших надежд. А к теням интерес пропадает, едва они рассеиваются в солнечных лучах.

 Украинские реалии слишком часто напоминают миф о Минотавре. С недавних пор мы живем в лабиринте, куда нас загнал бешеный Межигорский бык. Он носится где хочет, пронзает рогами любого, кто преграждает дорогу, и благополучно оттачивает разрушительные инстинкты. Ведь ему строят храмы и предоставляют еще больше пространства для разгула.

 Юлия Тимошенко преподает нам бесценный урок о том, как нужно убивать Минотавра и выходить из лабиринта. Она делает это ежеминутно, убедительно демонстрируя, что решетка удерживает тело, но не дух. Такая свобода непостижима для ее гонителей, которые, воображая себя хозяевами, в действительности являются рабами представлений о собственной значимости.

 Время расставит акценты надлежащим образом. Минотавр и его обслуга покрыли себя несмываемым позором. В глазах потомков они предстанут безликими агрессорами, вызывающими брезгливость и недоуменные вопросы: «Как такие существа умудрились удерживать власть? Почему им не помешали?»

 Сформулировать ответ будет нелегко. Единственным аргументом в нашу защиту может стать: «И все же мы его убили».

Во второй части интервью «Главкому» (читайте первую часть) защитник Юлии Тимошенко рассказал о том, какие функции он будет выполнять в «Батькивщине» после лишения мандата, собирается ли участвовать в повторных выборах и почему разочаровался в юридической «тусовке».

Уже после лишения вас мандата и несостоявшегося ареста были какие-то намеки и угрозы в ваш адрес?

Я точно знаю, что была проанализирована вся моя жизнь – искали какие-то зацепки. Знаю наверняка, что в юридической фирме, в которой я работал до ухода в политику, людям предлагали дать хоть что-то на Власенко – и будет им счастье. Моих друзей таскают на допросы по абсолютно надуманным вещам и делают им те же предложения. Кому-то предлагают помощь по бизнесу, кому-то создают проблемы, а потом предлагают их решить. Говорят – пишите о нем, что хотите, мы потом правильно расследуем. И я очень благодарен людям, которые не сломались и на это не купились. При этом официально меня никто не информирует, что в отношении меня возбуждены дела (а я знаю минимум о четырех). У меня есть определения Печерского суда, в соответствии с которыми абсолютно незаконно открыта вся моя банковская тайна от «царя Гороха» до сегодняшнего дня, под предлогом, что я якобы не выполнил решение суда в декабре 2012-го года. Как мои банковские карточки, например 1998 года, даже теоретически могут иметь отношение к якобы невыполнению решения суда в декабре 2012 года? Я понимаю, что они это делают, чтобы меня расшатать и вывести из состояния равновесия.

Но уже пропала «чернуха» вроде «мультипликационных медведей».

Я безумно благодарен журналистам, которые смогли противодействовать этому бреду и беспределу. Это же реально была шизофрения. Я уж не говорю о периоде, когда один интернет-ресурс за одну неделю опубликовал три моих фальшивых интервью. Они сначала брали интервью с других ресурсов и впихивали в них целые куски, которых я не говорил. Идет, например, ссылка на ваш ресурс – я захожу на «Главком», но там всего лишь одно реальное мое высказывание, а на том – оно же, но в таком виде, в котором я никогда не говорил. Из меня в публичной плоскости делали идиота. А потом им это надоело, и они просто начали за меня писать целые интервью. А чернуха идет, но в более мягком режиме.

Говорили, что за пиар-атакой против вас, в частности, с помощью вашей экс-супруги, стоят те же люди, которые ведут операцию «Кролик» против Арсения Яценюка…

Я не хочу опускаться до комментирования этих людей. Если они считают, что это правильно, – хорошо, это их право. Им с этим жить. Единственное, что могу сказать, – с момента, когда я стал защитником Тимошенко, меня системно мочат различными путями. При этом, поверьте, меня мочат не отдельные люди, названные вами, меня мочит вся государственная машина. Во всех моих «делах» и исках против меня, есть абсолютно беспредельные заявления названных вами лиц, при этом есть абсолютно волшебная координация всех действий истцов (заявителей), судов, прокуратуры, министерства юстиции, исполнительной службы. Весь этот бред тут же ретранслируют и ретранслируют СМИ и т.д. В результате – абсолютно бредовые, абсолютно абсурдные судебные решения, которые выдаются за «светоч юридической мысли». И все это в сопровождении массированной черной PR кампании. Таким образом нагло и цинично у меня пытаются отнять всю мою собственность, мотивируя это бредовыми исками смешных людей.

Не буду напоминать о нападениях с использованием «зеленки». Кстати, газовое дело Тимошенко расследовали чуть более месяца, а «зеленочному» делу более года. При этом людей поймали и они признались, а от следователей «ни ответа, ни привета». Вдобавок к вышеперечисленному, власть использует и другие способы, чтобы вывести меня из равновесия. Например, помню, в период, когда меня лишали мандата, на мой телефон непрерывно шли звонки – причем с моего же номера, но с разными кодами. Кроме этого, мне за день пришло пять или шесть тысяч смс. Меня «раскачивали» и продолжают это делать. Просто если я не говорю об этом публично, это не означает, что этого нет. Вот недавно «доблестный» Печерский суд по абсолютно бредовому иску «арестовал» якобы мои часы. При этом они даже не удостоверились мои ли это часы, если да, то когда куплены, настоящие ли это часы или так называемая «реплика» и т.д. Смешные. Все сделали без каких-либо доказательств, не уведомляя меня и, как всегда, за один день. Но ничего, прорвемся.

При лишении вас мандата больше превалировало желание напакостить конкретно вам или завести вместо вас Романа Стаднийчука, который был готовой «тушкой»?

Я вас умоляю, кого интересует Стаднийчук? Могу сказать без ложной скромности: конечно, им надо было меня «грохнуть», потому что парламентский иммунитет давал мне дополнительные гарантии. При этом еще раз подчеркну, план был арестовать. Хотя «бонус» в виде «тушки»-Стаднийчука для власти тоже был приятным.

После потери мандата вы вполне можете открывать свое юридическое агентство.

Так я же не адвокат, хотя меня обвиняли в том, что я, защищая Тимошенко, занимался адвокатской деятельностью. В двадцатых числах февраля (за две недели до решения ВАСУ о лишении меня мандата за якобы совместительство) чтобы снять даже теоретические спекуляции я официально сдал адвокатское свидетельство (а не приостановил, как мне многие советовали), что по закону тянет за собой его аннулирование. Я могу попытаться его восстановить или получить новое, но не хочу.

Известно, что вы человек небедный, но чем сейчас зарабатываете на жизнь, учитывая, что дело Тимошенко, как говорите, ведете бесплатно?

Я 24 часа в сутки занимаюсь вопросами, связанными с защитой Тимошенко. Поэтому, физически не могу да и не хочу заниматься другими юридическими вопросами. У меня есть определенная финансовая подушка безопасности, которая меня поддерживает, но сейчас я на жизнь не зарабатываю по многим причинам. Одна из них – считаю, что, к сожалению, юридической профессии в Украине не существует. Так же как и юридического бизнеса. Есть разные люди в юридическом цеху – профессиональные, порядочные, есть, как и везде, прохиндеи. Но системно и в целом юристы не нужны нигде – в органах государственной власти нужны люди, которые будут выполнять команды, в прокуратуре нужны люди, которые набирают юридическую абракадабру, чтобы Ренат Равельиевич Кузьмин сверху написал «Погоджено», в судебной системе нужны люди, которые будут принимать явно незаконные решения в рамках судейского произвола… Соответственно и в бизнесе нужны не юристы, а те, кто будет решать вопросы.

Я очень разочарован в юридическом сообществе. Например, я просмотрел в достаточно известном юридическом издании рейтинг лучших судебных юристов за последние три года и задался вопросом как юридическое сообщество может называть таковыми (в течение двух лет) сына бывшего уже министра юстиции Александра Лавриновича, который «судился с папой», и юриста из фирмы Валерия Писаренко (которой формально управляет его партнер Валентин Загария), который в «тесных связях» с Администрацией Президента?! Т.е. «лучшие судебные юристы Украины» – это откровенные коррупционеры, которых в нормальной стране и к профессии не допустили бы?

А где было так называемое «юридическое сообщество», когда всех этих «донецких» назначали в суды, включая Конституционный? А где они были, когда так называемый Конституционный суд отменял действие Конституции 2004 года (что не допустимо)? Да, некоторые юристы повозмущались в «фейсбуке», и на этом все закончилось. Где было «юридическое сообщество» когда нарушая базовые принципы юриспруденции власть нагло сажала в тюрьму Юру Луценко, Валерия Иващенко, Игоря Диденко, Анатолия Макаренко, Женю Корнейчука и т.д. и т.д. и т.д.? О деле Юлии Тимошенко молчу сознательно. Быть приспособленцами и подпевалами власти очень легко и комфортно, только потом не нужно причитать, что права адвокатов нарушаются повсеместно, что юристы никому не нужны и т.д. То же самое касается представителей так называемой «юридической науки». Не говорю о всех. Но как специалисты Академии Ярослава Мудрого могли написать, что нельзя рассматривать вопрос о помиловании Юлии Тимошенко, поскольку в отношении нее расследуются другие дела? Это полный маразм, деградация и желание «зализать у власти» все. А как же презумпция невиновности, которая гарантируется статьей 62 Конституции Украины? Зато условно эти же профессора, присвоили степень доктора наук тому же Кузьмину. Вот отсюда такие мои оценки юридического сообщества.

Помнится, было прошение Тимошенко выпустить ее на свидание с больной мамой. В каком ее мама сейчас состоянии?

Я не готов и не уполномочен сейчас комментировать состояние здоровья Людмилы Николаевны. Единственное могу сказать – конечно, ей не стало лучше. Это старший человек, который очень переживает за свою незаконно осужденную дочь. Я преклоняюсь перед ее мужеством. Любая мать испытывала бы такие чувства, и, конечно, это не добавляет здоровья, а только его отнимает. Могу вам другую историю рассказать: в мае 2012-го года ушел из жизни Геннадий Афанасьевич Тимошенко – отец супруга Юлии Владимировны, которого она сама называла отцом. И мы, наверное, минимум четыре часа спорили на очень повышенных тонах с пенитенциарной службой, чтобы они разрешили Юлии Владимировне позвонить вдове Геннадия Афанасьевича и просто сказать какие-то слова поддержки. То есть мы четыре часа спорили о том, что безусловно гарантируется статьей 110 Уголовно-исполнительного кодекса Украины любому заключенному. Вот это отражение всего, что там происходит. И можно долго говорить при этом, что Юлия Тимошенко находится в лучших условиях, чем другие. ОК, наверное. Но она в них находится только потому, что власть пытается «продать» украинскому обществу и миру условия содержания Юлии Владимировны в обмен на незадавание вопросов, почему она вообще там сидит.

Насколько Тимошенко часто общается с супругом в телефонном режиме?

Не могу это комментировать, я не знаю. Но она не имеет возможности в любой момент подойти к телефону и позвонить любому человеку, хотя такую возможность имеют все заключенные в Украине. Все, а она нет. Опять «эксклюзив» для Юлии Тимошенко. По 24-й статье Уголовного исполнительного кодекса любой народный депутат Украины имеет право посещать любое заведение пенитенциарной службы. Но у меня были периоды, когда они и защиту пытались ограничить в общении с Тимошенко – тогда я доставал свой мандат и рассказывал, что я народный депутат. Меня в Качановской колонии пускали везде, включая блок для пожизненно заключенных, но к Тимошенко не пустили. Точно так же наших депутатов, которые приезжали в колонию, водили везде, но только не к Тимошенко.

В каком состоянии сейчас другие дела Тимошенко – по Щербаню, ЕЭСУ? В преддверии саммита их подымать не будут?

28 июня этого года на заседании ПАСЕ был единогласно утвержден доклад специального докладчика – депутата от Нидерландов Питера Омтцигта. Доклад назывался «Разделение политической и уголовной ответственности для чиновников» и был на 90 % посвящен «делу Тимошенко». Докладчик проанализировал не только «газовое дело», а все обвинения. И в этом докладе четко сказано, что все эти обвинения и дела не вызывают никакого доверия, а суды и публичные следственные действия не соответствуют базовым стандартам уголовного судопроизводства. Также он написал и это подтвердила ПАСЕ, что основная цель всех этих дел – публично облить грязью Юлию Тимошенко и удалить ее из политики как основного конкурента Януковича.

По состоянию на сегодняшний день «дело Щербаня» приостановлено, «киотское дело» находится в зависшем состоянии. В активное фазе по сути два дела – «газовое», по которому мы подали заявление в Верховный Суд Украины, и дело в Харькове. Дело в Харькове не касается, как ошибочно считают некоторые ваши коллеги, каких-то государственных гарантий, а касается деятельности корпорации ЕЭСУ в период с 1997-го по 1999-й год, в то время как Юлия Владимировна уже не работала в корпорации, а была народным депутатом. И все, что инкриминируют Юлии Тимошенко – это устные указания бухгалтеру, которые никто не подтверждает, а даже если бы эти указания и были, то они не образуют состав преступления. Притом что это дело уже закрывалось Генпрокуратурой, а Верховный суд постановил, что эти дела были закрыты правильно.

То, что сейчас Пискун якобы требует политического убежища во Франции – это месть ему за закрытие дел против Тимошенко?

Не знаком с этой ситуацией и не хочу базировать ответ на предположениях, но та версия, которую вы назвали, выглядит крайне реалистично и, может, наиболее реальна. Но я не знаю их внутренних отношений, может, там есть что-то еще.

Проясните ситуацию с вашим новым кураторством Львовской области в «Батькивщине». Прошла информация, что в связи с изменениями в уставе объединенной партии вы подвинули предыдущего куратора, кстати, экс-адвоката Тимошенко Виктора Швеца. Сам Швец в интервью «Главкому» заявлял, что это чисто технический момент и он, как работал, так и будет продолжать работать, только теперь в связке с вами.

В связи с тем, что на съезде партии «Батькивщина» избраны новые руководящие органы, произошли изменения и в кураторстве региональных партийных организаций. Это не было решением по Швецу, Иванову или Петрову. Были отменены все предыдущие кураторства и распределены уже между новоизбранными членами президиума политсовета. Поэтому новым куратором Львовской области теперь являюсь я.

А Швец уже не имеет к этому отношения?

Нет, конечно.

Что будет входить в ваши обязанности?

Это несколько абстрактный институт, но формально юридически он звучит так – «предоставление методологической, организационной и иной помощи партийным организациям в регионах». Куратор – это человек, который позволяет максимально быстро осуществлять связь партийной организации с руководящими органами партии.

Задолго до каких-либо выборов уже создан штаб «Батькивщины», который возглавил Турчинов. Означает ли это, что теперь вы, как закрепленный за Львовской областью, будете участвовать к подготовке к президентской кампании?

С политической точки зрения президентская кампания уже началась. Конечно, мы готовимся к ней, но это абсолютно не означает, что условный депутат от «Батькивщины» Швец не будет закреплен за каким-нибудь округом во Львовской области и у него не будет своих задач. При этом, возможно, партийная организация будет ему помогать, а возможно, он будет справляться сам. Подчеркну, что мое кураторство – это кураторство по партийной линии.

Планируете ли вы участвовать в повторных выборах по одному из проблемных округов?

Ответ состоит из двух частей. Во-первых, мы не понимаем, будут ли вообще эти выборы…

Но это требование под Ассоциацию, так что, скорее всего, будут.

Далеко не факт. Во-вторых, если в моей деятельности ничего не изменится, я просто физически не смогу участвовать в этих выборах. Как говорил уже, я занимаюсь вопросами защиты Тимошенко 24 часа в сутки, а округ нужно пропахать. Пока даже не представляю, как это фактически возможно. Я бываю в Харькове два-три раза в неделю, и как-то совпало, что туда перестали летать в нормальном графике самолеты. Сейчас они вылетают из Киева в Харьков в восемь вечера, а в семь утра – назад. То есть, чтобы попасть к Юлии Владимировне, мне надо вылететь вечером, переночевать там, попасть к ней на конфиденциальную встречу, переночевать еще раз, проснуться в пять утра и в семь утра вылететь сюда.

Пересаживайтесь на «хюндай».

Я одно время так и делал, но сейчас езжу автомобилем, чтобы не быть привязанным к каким-то графикам. Но все равно и на «хюндае» и автомобилем, надо выехать в шесть утра и вернуться в час ночи – и так каждую неделю по два или три раза. Если что-то изменится, тогда я могу думать об участии в выборах, но сейчас просто нет физической возможности.

А если она появится, но придется «подвинуть» представителей оппозиции, которые уже участвовали (и побеждали) в выборах на этих округах?

Нет, я не собираюсь никого никуда «двигать». Люди реально пропахали эти округа и, считаю, победили там. Поэтому никто из других не попавших в парламент моих коллег не имеет права говорить им – «на выборы пойду я, а ты не пойдешь». Я не позволю себе действовать в таком режиме.

Уже можно подвести промежуточные итоги объединения оппозиционных партий? Ваши личные ощущения о том, что поменялось в «Батькивщине».

Вспомните, когда Юлия Владимировна осенью 2011-го года впервые высказалась об объединении, говорили, что такого никогда не будет. Потом, когда перед парламентскими выборами-2012 она выступила с инициативой создания единого списка на базе какой-либо партии, опять говорили, что это невозможно, но это произошло. Когда после выборов она сказала объединять партии, снова никто не верил в это – гетьманы, амбиции и все такое... Но это произошло.

Сейчас нам пытаются показать, что что-то идет не так – мол, всего 1% членов «Фронта змин» вступил в «Батькивщину». Это ложь, процент намного больше – по той же Львовской области совсем недавно из где-то 1300 членов «Фронта змин» с учетом летнего периода и отпусков около 400 подали заявления о вступлении, которые будут рассмотрены и удовлетворены. Это примерные цифры, но никак не 1 %. При этом мы не загоняем никого шеренгами и рядами – тот, кто считает, что он не разделяет идеологические основы «Батькивщины», может не вступать. Это нормальный процесс, у нас не стоит задачи принять все 100 % «Фронта змин». Мы будем бороться за каждого человека, но заставлять никого не будем. Понимаем, не каждый может выдержать то давление, которое сегодня оказывается на членов «Батькивщины». Да и понятно, что есть технические проблемы, людские шероховатости, как в любом коллективе.

А в самой «Батькивщине» как воспринимается неоднозначный характер «пришлого» Яценюка?

А у кого из нас однозначный характер? К тому же, лидером партии продолжает оставаться Юлия Владимировна Тимошенко. Перед объединительным съездом вбрасывались провокации, что кулуарно поменяют устав, Юлю лишат полномочий и прочий бред, но это технологии, которые власть использует против главного политического оппонента. Они воюют в первую очередь с Тимошенко и «Батькивщиной» – так, как мочат нас, не мочат никого.

Социология показывает, что тому же Кличко Тимошенко уже уступает.

При всем моем глубочайшем уважении к Виталию Кличко, как к спортсмену, как к человеку, который очень много сделал для популяризации Украины, если сравнивать политика Кличко и политика Тимошенко, думаю, ответ очевиден. Возможно, Виталий вырастет в политика общеукраинского уровня, чего я ему искренне желаю.

При этом гражданам Украины пытаются навязать мысль, что Юлия Тимошенко ну уж точно не будет участвовать в президентских выборах 2015 года. Хочу напомнить, что статьей 103 Конституции осужденным не запрещено принимать участие в президентских выборах, а статья 22 Конституции запрещает «сужать» права граждан, предусмотренные Конституцией.

Прокомментируйте последние назначения в юридической среде, в которой вы так разочаровались, – Лавринович в ВСЮ, Лукаш в Минюсте, енакиевский судья во главе КС…

К сожалению, за три года правления Виктор Янукович тотально подчинил себе судебную систему, нивелировав ее полностью. Можно много говорить, что украинская судебная система никогда не была идеальной, но такой зависимой и убогой, как сейчас, не была никогда. Наверно, исходя из своего опыта, Янукович понял, что судебная система – это тот инструмент, с помощью которого можно управлять всеми сферами человеческой жизнедеятельности. Через суд можно посадить политического конкурента, изменить Конституцию, получить полномочия, на которые тебя никто не избирал, сломать парламент, выгнать из него депутатов, выгнать кого-то с должности… Если вы обратили внимание, закон «О судоустройстве и статусе судей» был первым крупным законом, принятым при президентстве Януковича.

При этом мы сегодня пришли к тому, что вся украинская власть тотально делигитимизирована: Президента никто не избирал исполнять его нынешние полномочия; премьера, вопреки Конституции, назначила не коалиция фракций, а коалиция «тушек»; министры назначены Президентом, который опять же не получал от избирателей полномочий по назначению министров; в Верховной Раде полномочия пяти депутатов незаконно не признаны, а еще трое нагло выкинуты из парламента вопреки Конституции; в Киеве больше двух лет нет мэра. И при этом система отстроена так, что отбирает даже не средних из лучших, а худших из худших. Человека, которого у нас избрали председателем Конституционного суда, ни в одной, даже среднеразвитой, стране не пустили бы в это здание. Он бы даже в такой стране не был бы председателем райсуда.

В 2010-м вместо пятерых ушедших судей, четверо из которых пользовались неоспоримым авторитетом в судейской среде (а двое публично заявили, что на них давили, чтобы они ушли в отставку), власть набрала в КС каких-то «мальчиков и девочек» из апелляционных судов Луганской и Донецкой областей. Сейчас КС 100% дел слушает в закрытом режиме – это же профанация. Они пишут в своих решениях такое, что студент первого курса не мог бы позволить себе написать. То, что они очередного «донецкого» туда назначили, так у нас председатель Высшего хозяйственного суда – «донецкий», председатель Высшего административного – «донецкий», председатель Высшего специализированного – «донецкий». А ранее председателем Конституционного суда был «донецкий» Головин – офицер КГБ СССР.

Вообще оцените уровень цинизма и манипуляции. У нас по рекомендациям Венецианской комиссии были внесены изменения в порядок формирования Высшего совета юстиции, и теперь Президент из трех членов ВСЮ, которых назначает, должен назначить двух судей, а еще одного – кого хочет. Этим «еще одним» он назначил в ВСЮ Рената Кузьмина, что само по себе абсурд. То есть этот человек является замом Генпрокурора, который курирует следствие, и правой рукой подает материалы следствия в суд, а левой рукой, как член ВСЮ, этих судей карает. А еще одним членом ВСЮ по квоте Президента был назначен г-н Винокуров, который всю жизнь был прокурором, но которого они вдруг незадолго до этого назначили судьей КС. То есть назначают очередного прокурора, но говорят, что это судья. В этой череде решений назначение очередного «енакиевского» главой КС с их точки зрения выглядит вполне логичным.

А смена Лавриновича на Лукаш – это что было?

Замена Лавриновича на Лукаш, думаю, более глубинная. Моя версия, что там не обошлось без личностных конфликтов. Говорить, что Лукаш лояльней Януковичу, чем Лавринович, который работает с Януковичем с 2002-го года и в лояльности которого никогда не было сомнений, нельзя. Честно говоря, я оцениваю Лавриновича не как юриста, а по его первому образованию – как физика. Не верю я в заочное образование. В Советском Союзе на территории Украины было четыре признанных юридических школы – Киев, Одесса, Харьков и Львов. Сегодня в Украине более шестисот вузов готовят юристов, даже университет Поплавского. Так в этом университете Поплавского еще и заочники есть, но диплом у них такой же, как у всех остальных. Лавринович, Портнов, Кузьмин – юристы-заочники, так о чем мы говорим? Эти люди не понимают базовых принципов юриспруденции.

Но тот же Портнов в свое время играл на стороне Тимошенко. Тогда понимал?

Он, бесспорно, по-своему талантлив и работоспособен, но базовых принципов юриспруденции не понимает. А то, что было в судебной системе до 2010-го года и то, что есть сейчас, – это две огромных разницы. И меня всегда пугало, что эти люди для достижения своих тактических целей были готовы рушить стратегические государственные институты. Окончательно и тотально разрушены судебная, правоохранительная, пенитенциарная системы, уничтожен институт Уполномоченного по правам человека и восстановить к ним доверие невозможно, как и ко всем институтам власти. Вот что произошло за последние три года.

А в 2015-м судебная система сыграет ключевую роль?

Считаю, что в 2015-м году будет повторен в десятки раз худший сценарий второго тура 2004-го года. После этого глава ЦИК зачитает те цифры, которые ему спустят с Банковой, объявят президентом кого надо, а потом скажут – ну, если вы хотите обжаловать решение ЦИК, идите в ВАСУ. Вот так и пройдут выборы.

Павел Вуец,

glavcom

Тимошенко может претендовать на славу политического заключенного в мире номер один, - политолог Тарас Березовец, политтехнолог, директор компании персонального и стратегического консалтинга Berta Communications.

За время ареста Юлии Тимошенко, а это – 2 года, она не только не растеряла лидерского потенциала, но и смогла задавать повестку дня, пишет INTV. 

В значительной мере под её влиянием происходили события в ВР, в частности - успешные действия оппозиции относительно персонального голосования, которого в свое время добивалась Тимошенко. Вопрос о подписании ассоциации с ЕС, как мы знаем, фактически находится в её руках, и если бы не настойчивые заявления Юлии Владимировны о необходимости подписания этого договора при любых условиях, то сегодня позиция ЕС была бы ещё жестче. 

Очевидно, у Януковича были планы нейтрализовать Тимошенко, как основного политического оппонента, но они не реализовались. Юлия Тимошенко смогла найти способ прорыва информационной блокады. Это и регулярные встречи с её официальной защитой, встречи с дочерью. 

Мы видим, что лидеры крупнейших стран, за исключением сомнительных диктатур, приезжая в Украину, посещают Администрацию Президента и Качановскую колонию. Фактически, Юлия Тимошенко смогла стать таким лидером оппозиции, как в свое время Нельсон Мандела. Это сравнение не является преувеличением, сегодня ей нет равных. 

В свое время она входила в топ-5 самых влиятельных женщин мира, сегодня она единственный оппозиционер высокого ранга, который сидит в тюрьме. Поэтому Юлия Тимошенко может претендовать на славу политического заключенного в мире №1.

И собственно говоря, о политических перспективах Тимошенко. К сожалению, в данной ситуации они в значительной мере зависят не от Тимошенко. Все, что есть возможного и невозможного в такой ситуации - она и её защита сделали. В значительной мере вопрос будущего Юлии Тимошенко находится в руках Януковича. Он может решить его, как в свою пользу - освободив Тимошенко до саммита Украина-ЕС в Вильнюсе, так и усугубить эту проблему ещё больше.

Тем не менее, мы знаем, что действующая Конституция не запрещает баллотироваться в президенты даже в ситуации, в которой находится Тимошенко. Она может вести избирательную кампанию и из-за решётки. Кстати, ещё одно сравнение с Нельсоном Манделой. Как мы помним, он начал свою президентскую кампанию, фактически находясь в застенках Претории.

Справка:

ПАСЕ дала определение термину "политический заключенный", которое должны учитывать страны Совета Европы в политических разбирательствах. Доклад был подготовлен немецким парламентарием Кристофом Штрессером. Определение термина разработали независимые эксперты.

Политическими заключенными считаются люди, лишенные личной свободы, если лишение свободы было применено в нарушение одного из основных прав, гарантированных Европейской конвенцией по правам человека и протоколами к ней. К таким правам относятся свобода совести, мысли, религии, слова, собраний и объединений.

Кроме того, политзаключенными считаются те, кого лишили свободы "по явно политическим причинам без связи с каким-либо правонарушением", и те, продолжительность и условия заключения которых несоразмерны с вменяемым им поступком. Относятся к политзаключенным и лица, лишенные свободы "на дискриминационной по сравнению с другими лицами основе". При этом лица, осужденные за терроризм, не считаются политзаключенными, если суд проходил в соответствии с национальным законодательством и Европейской конвенцией по правам человека.

В связи с определением термина, ПАСЕ призвала все страны Совета Европы пересмотреть дела, в которых речь может идти о политзаключенных, и, в зависимости от результатов, освободить их или провести повторное судебное разбирательство.

Члены ПАСЕ относят к числу политических заключенных бывшего премьер-министра Украины Юлию Тимошенко, экс-главу "ЮКОСа" Михаила Ходорковского. Кроме того, в резолюции ПАСЕ по России говорится о том, что приговор участницам панк-группы Pussy Riot был вынесен под влиянием "политического давления".

uainfo