Бій під Шромою

19 липня 2011 року – 18-та річниця бою під Шромою. (1993-й рік, грузино-абхазький конфлікт), коли українські добровольці з УНА-УНСО розгромили переважаючі сили росіян.

Про бій під Шромою розказує начальник головного штабу УНСО Валерій Бобрович, тоді – сотник Устим:

- Спочатку ми діяли як антипартизанський підрозділ. Нашим завданням було шукати диверсійні групи і їх знищувати. Але коли через кілька місяців у грузин не вийшло взяти Шрому, вони вирішили використати наш підрозділ, бо ми відрізнялися дисципліною.І я, продивившись карту, взявши свій рій розвідників, пройшов – там є стара дорога, по який ще при совітах вивозили щось. Ця дорога обходила Шрому, вона вже була покинута, заросла, і там було таке урвище, через яке можна було потрапити до Шроми. І ми вночі на мотузках спустили туди важкі кулемети і спустилися самі. І коли сонечко піднялося, ми взяли Шрому. Хвилин за 15 пробігли все місто.Нас було 53 чоловіки. Коли я піднявся на дзвіницю в центрі міста і побачив відступаючу колону росіян – я жахнувся: їх було близько 600 чоловік. Я чесно скажу, брехати не люблю: якби мені доповіли, що там такий гарнізон, я б туди не сунувся! Вони не знали, скільки нас, а ми не знали, скільки їх. Тому ми їх і вибили. Така була паніка… Ми заходимо в хату – там стоїть пензлик намилений, в іншій – півпляшки горілки. Вони не знали, скільки нас туди влізло.У нас під час цієї атаки було лише 2 легко поранених. А в містечку ми нарахували 17 трупів. А вже потім, коли вони забрали звідти тих казачків і кинули туди батальйон регулярної армії, за два дні боїв ми втратили двох убитими і 20 чи 22 чоловіка пораненими. У російської сторони були втрати – 57 чоловік убитих. Це відомо, бо через два дні після боїв під Шромою російська штабна машина напоролася на грузинську розвідку. І в них були всі документи.Ми тримали Шрому три дні. Бог, мабуть, був на нашому боці. Там справа була дуже висока гора, і в мене не вистачало людей, щоб її перекрити. А мін – в мене була лише одна протипіхотна міна. І ми її туди поставили. Я колись читав Манфреда «Наполеона». Наполеон казав: для того, щоб примусити людину повірити, що тут є мінне поле, необов’язково, щоб він пішов туди перевіряти.Під час боїв під Шромою я був важко поранений. Куля 5,45 зі зміщеним центром увійшла в руку і роздробила обидві кістки. Спочатку лежав у шпиталі в Тбілісі, а потім, коли прийшов їхній хірург і сказав: «Слушай,нам привезли такие классные немецкие протезы!», я зрозумів, що лікуватися треба у Києві. Краще погана своя рука, ніж хороший німецький протез.Коли нас привезли у Київський військовий шпиталь, на другий день прийшов генерал-майор, начальник шпиталю, і сказав: «Хлопці, вибачте, але я не хочу іти на пенсію. А до мене прийшли люди, показали, самі знаєте, які посвідчення і сказали, що київський військовий шпиталь не для того, щоб лікувати недобитих бандерівців». Тому мене повезли спочатку у Львів. У руці було 24 уламки. Я десь місяць поневірявся по лікарнях, і врешті-решт в Києві один професор, начальник кафедри військово-польової хірургії у медичному університеті, зробив операцію, і рука відсотків на 70 працює.

Грузія досі пам”ятає допомогу українських добровольців. Але, як завжди, події минулого викликають суперечки. Наприклад, відомий у Росії фільм про грузино-абхазький конфлікт, знятий Аркадієм Мамонтовим, викликав обурення не тільки в українців, але і в грузинської сторони конфлікту. Згодом була опублікована версія цього фільму із субтитрами і вставками фотоматеріалів, які доводять некомпетентність автора. Використання фальсифікованих матеріалів і “фактів”, взятих, буквально, “з повітря” не завадило подальшій кар”єрі А.Мамонтова, що вказує на замовлення цього фільму від російського уряду. Участь унсовців у конфлікті стала приводом для численних неправдивих публікацій в російських ЗМІ, покликаних скомпрометувати українських добровольців.

Але не тільки неправдиві тексти приурочено до подій грузино-абхазького конфлікту. Нещодавно було презентовано друге видання книги “Щоденник сотника Устима”, відомою є пісня чеченського барда Імама Алімсултанова “Украина, спасибо тебе”, опубліковано вірш Ю. Яруна-Мотронюка “Бій за Шрому”:

Світлій пам”яті Стрільців УНСО: Леоніда Ткачука, Сергія Обуха, Романа Галазики.

Цокоче люто кулемет І рвуться мінометні міни І сотник дав наказ:”Вперед! За честь і гідність України!”

Стрільці УНСО за роєм рій Зіткнулись з ворогом затято Розпочали жорстокий бій – за Кавказ,як за Карпати.

Жорстокий бій, кривавий бій, Той неповторний бій за Шрому. В вогненнім вирі тане рій. Хто з них повернеться додому?

Тут українець і грузин Військову спільну ділять долю Тут два стрільці – і батько, й син В бою за правду, честь і волю.

Вирує бою круговерть Щоб все живе розшматувати. Та ні вогонь ні кров, ні смерть Стрільців не можуть залякати.

Вогненний шквал, шалений шал Не смій ні кроку відступати. Чужа земля – немов своя, Немов твоя тут рідна хата.

Де українські вояки - Там мужність, стійкість і відвага. Там відступають вороги, Хоч в них чисельна перевага.

Імперське кодло не пройде- Тут мужність подолає силу. Відступить ворог, відійде Як не назад – тоді в могилу.

Жорстокий бій,кривавий бій, Цей незабутній бій за Шрому! Виходить з бою тяжко рій. Не всі повернуться додому.

28.06.95.

У Львові 19 липня 2011 року вшанували пам”ять загиблих українських добровольців підрозділу АРГО і Руслана Зайченка панахидою, відвіданням цвинтаря.

ВІЧНА ПАМ”ЯТЬ!