Як ті програли його очі в карти...
- 13.05.10, 17:36
- ПОЛІЩУКИ В КАРПАТАХ
Не
знаючи істинної правди про те,що творилося в Радянському Союзі,що таке
голодомор,політичні репресії проти інтелігенції,особливо української,як
нищилися духовні устої нації Лексій з Сарненського Полісся сліпо вірив
більшовіцькій пропаганді,яка велась підпільно через пресу,що надходила з
Москви та Києва.Таку ж "правду" передавав,як сам розумів з уст в уста
своїм краянам,виступаючи на зборах і мітингах перед земляками по всьому
Поліссю.За порушення закону Річ Посполита навіть посадила на десять
років за решітку,за якою просидів ці довгі роки.Вийшов на волю в
середині тридцятих років і продовжував агітацію за Леніна-Сталіна.В 1936
році покинув сарненщину і рятуючись від поляків,подався до "братів",які
спочатку закрили в льосі,а потім по указу розселили по таборах
"необ"ятної родіни." Після засідання "трійки" Поліщук став ворогом
трудового народу і попав в однойменне з річкою поселення Печора, де
його дуже зарослого побачив Макар,син Сарненського православного
священика.Ось,що розповів він мені,коли ми не зовсім випадково
зустрілися під час моєї служби в лавах Радянської Армії,де було
розташований наш підрозділ:"В барак ввіпхнули зарослого,страшенно
змученого,побитого чоловіка.Почувши мій голос він сказав:"Я,Поліщук
Лексій.Звідки ти чоловіче,бо твоя мова,дуже на сарненську схожа?"...Я
розповів йому хто я такий і звідки, Лексій був без очей,то ж
орієнтувався по голосу.Тоді каже: "Я дуже добре знав твого батька...Ти
ще молодий...Може ще попадеш додому,то я прошу;зайди до моїх і
скажи:"Прокляте от-те слово "товаріщ". Потім, через багато років,Макар
зумів поїхати на рідне Полісся,знайшов родичів Лексія і виконав останню
волю мужнього земляка.Чому мужнього?,Бо подальші події ,що сталися в
таборі, достойні тільки мужньої людини. Коли родичі почули,як помер
їхній ідейний Лексій,то заридали-заплакали. А було то так... "Одного
холодного,короткого дня,який буває тільки на крайній Півночі,сліпий і
виснажений старець,старець не по роках- Поліщук звернувся до
табірників/зеків/ зібратися в бараці,бо хотів їм сказати останнє
слово.Всі зійшлися і чекали,що скаже "красний сліпий".Розповів про тяжке
життя свого краю,про своє безталанно віддане життя боротьбі за світле
майбутнє,за коммунізм на Поліссі,у величезну віру у Радянський Союз,і як
йшов до нього , і як попав в табір до "урок",і як ті програли його очі в
карти,як потім видавили їх і зробили безпомічним. Постояв...високо
задер голову щось шепочучи і... тоді відступив від стіни на кілька
кроків,розігнавшись,ударив головою об стінку,упав,важко,ледве підвівся і
знову з розмаху щосили ударив головою в стіну так,що та аж задвигтіла.
Як упав,більше не піднявся.
Тоді хтось з табірників узяв його на руки,але Поліщук не дихав...."
Коментарі
LAVINA
125.05.10, 20:18