А льон цвіте синьо,синьо.

Поле квітучого льону

   При перших же акордах цієї ліричної  пісні починає трепетно щеміти серце і десь там з потаємних комірчин пам яті виринає синє,синє поле,на якому цвіте,милує око льон.А на тому полі мама Поля /Поліна Василівна / Молода, в білій хустинці і білій вишиваній льняній, літній,з короткими рукавами сорочці на цьому синьому полі під таким же спекотним синім,безхмарним,поліським небом.

Гарна культура ,але дуже вередлива ця рослина-льон,вимагає до себе копіткої ручної жіночої роботи від прополки,проривання до просушки та паклювання ,але дуже вигідна.Мама сама бігла і нас тягла  за собою,щоб якусь заробити копійку, бо саме на льону саме більше платили.До сих пір не можу зрозуміти чому льон скирдували возили і паклювали чомусь вночі. Коли приходила черга паклювати до нашого села,то ми могли сидіти в місті,на заводі, по  3-4 дні.Спали на тюках льону підготовленого до відправки на Ровенський льонокомбінат, по декілька годин,обідали і вечеряли куском  хліба із салом з цибулею.Поїли,запили водою і далі до роботи. Але,яке ж то щастя було в сім ї, коли по закінченню господарського року виплачували премію за льон.

 -'Бачите,як багато ми з вами заробили'-раділа мама. А ми,я, Вася і найменший Вітя горді були з  того,що приносимо таку '"велику" користь для сім"ї.