Весь отдаваясь помыслу, Надежде на тебя, По радуге, Как по мосту, Поднялся к солнцу я. За красоту, За радости, За то, что счастье знал, В порыве благодарности Я солнце целовал. Василий Федоров P.S.Сьогодні бачила райдугу - 16 морозу, сонце, пролітає сніжок...і райдуга!!!

Смеюсь навзрыд - как у кривых зеркал, Меня, должно быть, ловко разыграли: крючки носов и до ушей оскал - как на венецианском карнавале! Что делать мне - бежать, да поскорей? А может, вместе с ними веселиться?.. Надеюсь я - под масками зверей у многих человеческие лица. Все в масках, в париках - все как один: кто сказочен, а кто литературен... Сосед мой слева - грустный Арлекин, другой - палач, а каждый третий - дурень. Один себя старался обелить, другой ...

Читати далі...

Єдиний Боже! Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. І не віддай цим людям на поталу, - вони вже іншу віру напитали. Одплач в мені, одплач і одболи, - вони ж моїми друзями були. Ліна Костенко

Мені нагадують людські серця Крихке й тоненьке серце олівця - Зламати легко, застругати важче, Списати неможливо до кінця. * * * * Я міг би жити радісно й щасливо, Якби мені вдалось маленьке диво: Змирити серце з розумом - або Дізнатись, хто говорить з них правдиво. &nbsp...

Читати далі...

Я не просила ще нічого в тебе. Тож, коли місто зморене засне, - спини у грудях своє хмарне небо. Згадай мене. Від гіркоти, мабуть, така весела, зухваліша з відчаю з кожним днем. І не любити, і любить - несила. Не гудь мене. Моє життя - лише моє, не більше. Як сніг весняний, промайне - й мине. А ти в мені - не спомин і не біль вже. ...

Читати далі...

Як добре, що написаний цей вірш, який тепер я вже не написала б, в якому мить я зупинить здолала, що проминула - навіть не щемить. А що ж тоді озвалося в мені? Веселий подив? Холодна цікавість враз ворухнулась в серця глибині?.. Ні покривить душею, ні злукавить. Бо що ж це промовля, як не печаль? Здригнувся й він, чи так лише здавалось?.. Як добре, що було це, і як жаль, що мало бути більше, та не сталось. &nbsp...

Читати далі...

Я помню длительные муки: Ночь догорала за окном; Ее заломленные руки Чуть брезжили в луче дневном. Вся жизнь, ненужно изжитая, Пытала, унижала, жгла.; А там, как призрак возрастая, День обозначил купола; И под окошком участились Прохожих быстрые шаги; И в серых лужах расходились Под каплями дождя круги; И утро длилось, длилось, длилось... И праздный тяготил вопрос; И ничего не разрешилось Весенним ливнем бурных слез. &nbsp...

Читати далі...

Люди покоряют горизонты. Пусть не многим удаётся это, Но я счастлив, если знаю: где-то Люди покоряют горизонты. &nbsp...

Читати далі...

Милий мій, це наш дарунок -літо, Ми тепер не поруч, все одно Знаю, що у цім великім світі Є твоє зажурене вікно. Милий мій, я думаю про тебе, І заходжу в спогад, як у день, Де багато сонця і багато неба Й на душі так дабре від пісень. Милий мій, уже цвітуть жоржини, І схилився серпень над веслом, Домліває берегом ожина І все більшає про нас розмов. Милий мій, я старша на грозу, На осінній день і не на більше. Я від тебе старша на сльозу. І молодша на...

Читати далі...

Я хочу довести до вашего сведения, пассажиры в грохочущем поезде лет, что на карте не значится станция следованья, до которой вы взяли плацкартный билет. Установлено с точностью в ходе обследования: этой станции - Юность Вторая -нет. Я хочу довести до вашего сведения, что напрасно вы первую юность свою проворонили,будто бы дурни последние, и, к прискорбию, в вас &nbsp...

Читати далі...