В порожнім храмі не живуть Боги...

В порожнім храмі не живуть Боги.

 І наші душі - радість не відчують.

 Лише невтішно шепчуть корогви

 Про те, що люди більше не шанують.

 В порожнім храмі тихі голоси

 Такі відлунні і такі печальні,

 Що, Боже правий, милістю спаси:

 Не дай нам днів зазнати поминальних.

 Прости, що ми в неправді живемо -

 Йдемо до тебе, як сусіди в гості.

 І молитов премудрих не вчимо,

 Неначе в світі виживати просто.

 Неначе біди обминули нас,

 Неначе віра та не нам потрібна.

 Нам, мабуть, легше нарікать на час,

 Як признаватись, що думах бідно.

 В розбиті вікна вітерець війнув -

 Помножив голос на далекі луни.

 Прости, мій Боже, і мою війну:

 Що я про інших думаю так сумно.

                                                Г.Чубач