я не просила ще нічого в тебе

Я не просила ще нічого в тебе.

Тож, коли місто зморене засне, -

спини у грудях своє хмарне небо.

        Згадай мене.

Від гіркоти, мабуть, така весела,

зухваліша з відчаю з кожним днем.

І не любити, і любить - несила.

        Не гудь мене.

Моє життя - лише моє, не більше.

Як сніг весняний, промайне - й мине.

А ти в мені - не спомин і не біль вже.

          Звільни мене!

Врятуй мене від мене і від себе,

від муки, що нізащо розіпне.

О, не минай і не мовчи - не гребуй

           Спини мене.

Скажи, що чуєш! Що таке буває.

Скажи: нічого. Врешті схаменусь.

Скажи. що жаль... Та час...

            І все спливає..._

І я тобі в обличчя розсміюсь.

                        Світлана Йовенко.