Що з Вами, жінко?

Що з Вами, Жінко?Йдуть літа на схил.

Покам'яніла в грудях серця грудка,

і важчим став і нижчим небосхил.

А той всього: ідуть літа на схил.

         Що з Вами, Жінко? Ось він, молодий,

         Чужий стоїть, байдужий і спокійний.

         А Ваші рухи- і нервові, й рвійні,

         і очі- глянуть в них не доведи...

        А то й всього: бвйдужий, молодий.

Пусті, квапливі (все не те!) слова.

Що з Вами, Жінко? Ви це? Не впізнаю.

І цю гординю пломінь поглинає?!

Йде обертом і мудра голова?!

Що, мила моя, скоїлося  Вам?

          Несміливий Ваш усміх- сонце з хмар:

         сміються губи- очі ледь не плачуть.

         І Ви, знесилене дитя неначе,

         вся- очі, вся- смага, хвороба й жар.

         О загадко осіння- сонце з хмар!

Підуть дощі, На схил ідуть літа.

І одинокість буде їй сестрою.

Що хлопчику чужий, що ти накоїв?

Погладиш по волоссі- зарида.

А то й всього, що спомин завіта.

                    Світлана Йовенко