Одягає неспішно смокінг.
Закрутився босоніж в темінь,
В темінь мерзлу та дощову.
Вмить розхитався у танці.
Із заплющеними очіма
Покрокував крізь вітер у мряку
З усіма сподіваннями в безвість
На танок свій рухливий у вічність.
Шепотів та хрипів,
В захлинанні
Мовив щось про кохання дивне,
Про печалі та обрії темні...
...І здійняв він угору руку!
Запалив над собою сонце -
Смолоскипу яскравий омах.
Розтопились щоб хмари темні!
Відчинилось щоб небо навстіж!!!...
...Запалало те сонце жовте.
Смолоскип догоряв та танув,
По краплині спадав смолою.
І в розірваних хмарах золою
Стала ніч та кидала зорі,
Що ядучим огорнуті димом.
...Та не спинявся - ішов він
Ночі нічніший, чорний.
Задихався,
Гучно але все співав він
Сповідь свою про свободу,
Про омнність, ницисть та зраду.
Танцював в божевільному танці,
Ніч місив та топтав у калюжах
У полоні горя роз"ярень.
Віялом навколо себе
Нестерпні розплескував болі...
Шаленів він у ритмі танцю!
Та з плечей своїх скинув смокінг,
Кинув в місяць його...У місяць,
Що іклом
Простромлював ніч зі сміхом,
З диким реготом в люті до ночі... -
Аж захлинався в зорях,
Згасав у повільних хмарах!
...Та вже обрій у схід палає!
В криваво багрових загравах
Поглинув відчай та морок,
Які стомлені в ритмах танцю
Зникають в агонії ночі..................
Коментарі