у зморі місто спить в обіймах ночі.
спадає сніг у сяйві ліхтарів.
зітхання вітру в тиші цій як злочин,
коли усе у тиші білих снів.
у ночі цій утаєна знемога.
кружляє сніг у холоді мовчань,
які імлою білої тривоги
у спогадах закохань та кохань -
там суєта і сміх, шампанське, квіти.
там незбагненно дивний світ!
а тут - зима бліда, струпка, сухітна
закута, скута в непрозорий лід...
але здаля лунають срібні сурми -
розгорнуті знамена шумних свят!
крихкі мережки кружають ажурні
та метушаться, шумно гомонять -
гукають казку (може, чародійство?...)
у втомі ночі та у тиші міст.
аж недарма бурхливий та іскристий
їх вільнодумний водевільний зміст.
свята вже поруч, ось вже, очі в очі... -
вже блискітки у тиші білих снів,
коли тривожно спить в обіймах ночі
у зморі місто в сяйві ліхтарів.
Коментарі