коли в паралельному мешкаєш світі,
усе тобі з відти забава та диво.
смакуєш солоні горішки із пивом...
в кімнаті осяяній стишеним світлом
сидиш, осягаєш добу та події -
завзяті бої та змагальні турніри
за гідність, кохану, свободу та віру.
а ще - за якусь там останню надію.
проблеми, питання складні, нездоланні,
шляхи у самотність в хаосі марноти.
в додачу іще катаклізми в природі!
і холод, і голод, з нудьги позіхання...
- ...і що то за світ такий?!... - мовиш до себе. -
такий суперечний, не зрозумілий.
ні сенсу, ні змісту! в жадобі суцільній,
у русі в сліпу та до втрат без потреби... -
у стомлену осінь в похмурості днини
подумалось так неосудно у млінні
у простір барвистий, у хвилі та лінії
від листопадних злітань тихоплинних.
...імжею раптом та мерзлістю слідом -
завершиться днина подихом вогким
у затишок теплий, добробут та спокій
твого паралельного дивного світу -
де ти наче є і наче відсутній.
нічийний, безликий та мерехтливий
смакуєш солоні горішки із пивом,
шукаєш у світі сенсу та суті......
******я б назвав це запізнілим віршиком, але все ж таки мова йде тут про "стомлену осінь", яка вже пішла у спочинок...
Коментарі
Vivyenn
12.12.25, 18:08
Хто не присав вiрши про осiнь, хай кине у мене камiння, звiсно коштовне.)





angtj
22.12.25, 20:51Відповідь на 1 від Vivyenn
дуже багато написав про осінь (хай їй грець!)...тому відкуплюсь квіткою... - дякую!