оця вулиця -
вхід без виходу...
чи то прірва там?
чи стіна?
може, море там?
Всесвіт зморений?
чи то брама там
льодова?...
і з минулості
в обрій подихом,
що є осені аналой -
у забутості
юрма ворохом
падолистами
в обрій той.
у синизності
день розплатаний
в нерухомості мовчазний.
лабіринтами
юлиць-вуличок
мов розіпнутий
темний птах
весь обплутаний
день без виходу -
листя осені
на вітрах
середмістю
в різнокольорі
чи вітрильник то,
чи вітряк.
і вітрила там
густо латані
на отих ото
кораблях,
що на отмелю
хитко хитані
з лопотаннями
у стягцях.
а незримими
втаємничено
тьмяно сяючи ліхтарі
мов привиддями
з німим окриком
у безвиході
угорі
на цій вулиці,
що без виходу
і що прірвою,
і стіна...
...у цікавості
мрія думкою
в скронях дзвонами
мов скляна -
в пошук виходу
в цій безвиході,
з тої дурості,
з туману.
чи з уявності
фентезійної,
з ліні,
млявості
чи зі сну?.........
******розплатаний = розпластаний
Коментарі
Vivyenn
130.11.25, 19:02
Коли нема виходу, користуйся входом.





angtj
230.11.25, 20:42Відповідь на 1 від Vivyenn
дякую! скористаюся порадою...але бува так, що і вхід втрачається...а ще мені колись порадили "...частіше дивитися у небо, але не забувати про шлях, який веде тебе під небом...". щиро вдячний Вам за відгук
