А сонце - то Бог…

Торбинку з коханням повісив на цвях
В коморі бажань, та закрив навіть дверці.
Шукаю десь сонце, десь там – в небесах,
І Бога шукаю в розбитому серці.

А сонце то – Бог, а Бог – то кохання,
Та тільки існує ще якийсь лиходій.
Він хмари збирає всім на страждання,
Бо зимно завжди від тих його дій.

Так, сонце закрито! Ми як, посліпли, –
Все хмари над нами – під сонцем ті хмари.
І я вже не птах з крилом білокрилим –
ніхто про кохання тут навіть не марить.

Лишилось мені блукати у снах
Неначе примара – істота без плоті.
Та сон той один – вбігаю на дах,
Щоб хоч вгамувати себе у польоті...

Скоріше за все… Так! - потрібно на дах,
Ще трішки і буду ось там – на звороті.
Мій Бог, заблукав я в дарованих днях,
Пробач, що бажаю літати без плоті…

Торбинку з коханням повісив на цвях,
А з нею і крила свої там зоставив.
Понуро вже йду, бо – зовсім не птах,
Бо мрія крилата мене вже не бавить…

18.02.18

© Copyright: Віталій Тугай, 2018
--------------------------------------------------
мій официальный сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська строрінка на Фейсбук
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Стих_и_я

А сонце - то Бог…

Останні статті

Коментарі