віршування в окупації

20. туман у розсвіт.

туман як сон у загадковості
світань лютневої зорі
і білий іней ажуровистий
на гілках гОйдають вітри

і білосивий у прозорості
сумний приблудою в добу
схилився стомлений у сонності
хвилерухливо у степу...

блідочервона риска обрію -
над ним рожеві тіні хмар
під ними в сніг і лід охоплені
руїн ряди кривих примар -

з яких радіє так і тішиться
чумний злодюжка у кремлі...
а тьмяним сонцем в небі діється
на розпач день в моїй землі -

що там заховано туманами?..
про що кричить той чорний птах?..
якою ще уп"юсь оманою
в своїх відчуджених віршах?.. -

спитав себе у цій буденності...
з морозу щулиться туман,
туман у лютій повсякденності
мовчить під сонцем на заклан...