Нехай надалі більш ніхто не знає
- 12.08.14, 20:52
- Стих_и_я
Никто не знает, как мне ***ово.
Янка Дягилева
Веди рядок за обрій, виднокрай,
Радій, як світлофорить жар майорів,
Оспівуй спокій квітів і не дбай
Щоб хтось проник в душі таємні схови.
Всім байдуже, чи ти на самоті,
Чи осінь патріарха, ніч імперій
Всередині. Слова рви саме ті,
Щоб їх букет був краще біжутерій
Буденних жертв, сумної прози вправ,
Що серед рим шукають люди? Свята!
Легені вільним подихом розправ
Де в думах виноград, часник і м’ята.
Пообіцяй сп’яніння, зелен хміль,
Заводь пташок рипучі геть платівки,
Чатуй нестерпно синню звідусіль,
Де сонця обладунки вогнетривки.
Тлумач таємну мову змахів крил
Метеликів. Складай родинне древо
Всіх гарбузових родичів. На схил
Бджолиних клопотань зійти не гребуй.
Хай вітер тиця по-щенячі ніс
Та вірш пливе по гладям паперово,
Читач не мусить бачить суму-сліз
Не псуй фієсти тим своїм «***ово»!
6
Коментарі
NELLI
113.08.14, 19:35
Читач не мусить бачить суму-сліз
Мабуть так треба, але не завжди так виходить
black-victor
213.08.14, 21:03Відповідь на 1 від NELLI
Жоден дописувач віршів чи прози насправді не знає, як треба.
І дякую за відвідини.
ФЮМ
315.08.14, 23:47
Свод правил при внезапно нагрянувшей депрессии
Бум следовать...
black-victor
416.08.14, 01:23Відповідь на 3 від ФЮМ
Кодекс бусідо для віршопльота
