Бур'янчик

Дорожній пил тихцем сіда

В бур’янчик – мій душевний спокій,

Баранчик-місяць крутобокий

Та круторогий спогляда

Все скоса на візити бджіл

В тремтливий щем і мрії квіток,

Де вітер-пес хапав за литки

Примари заюрмлених сіл,

Де лиш вечірні молитви

Шепоче ледве лист шипшини,

Нестримний стрекіт комашиний

Недостеменний, як плітки,

І колір танучий зорі

Непевний, як акорди Верді,

Він під загрозою безсмертя

Сердечні скриє пухирі

І звільніть спраглії слова

Від пошуків самотніх жертви.

Все, що не можна вкрасти й зжетри,

Засвітить в пізній час дива.

Останні статті

115.07.14, 19:34

плюсую
Sengey

216.07.14, 00:06

Гість: zhabk1na

316.07.14, 08:04

ого, скільки чудернацьких образів!

416.07.14, 10:08Відповідь на 1 від Sengey

Спасибо!

516.07.14, 10:09Відповідь на 2 від Гном Котя

Щиро дякую!

616.07.14, 10:09Відповідь на 3 від Гість: zhabk1na

ого, скільки чудернацьких образів! Хвора уява автора.
Мерсі!

Гість: zhabk1na

716.07.14, 14:44Відповідь на 6 від black-victor

Уява, в якій народжуються казки...