Мурашко: дядя и племянник

Цитата : "Мурашко був і лишається представником здорового, чистого мистецтва, мистецтва радісного, бадьорого і глибокого, як саме життя. Один з найвизначніших українських живописців кінця XIX — початку ХХ століття Олександр Олександрович Мурашко народився 26 серпня 1875 року в Києві, у сім’ї іконописця Олександра Івановича Мурашка. Дядько його, Микола Мурашко, був відомим діячем культури, засновником Київської рисувальної школи. Дитинство художника пройшло в містечку Борзні на Чернігівщині. Згодом родина переїхала до Києва, де батько відкрив іконописну майстерню. Працюючи в батьковій майстерні й опановуючи малярство в іконописця Науменка, Олександр Мурашко закінчив Київське духовне училище. Наприкінці 80-х років професор Андріан Прахов залучив Олександра Івановича Мурашка до роботи з оздоблення інтер’єру Володимирського собору у Києві. Знайомство з Праховим та російськими художниками В.Васнецовим, М.Нестеровим, М.Врубелем, В.Котарбінським, що працювали над розписами собору, спонукало юнака серйозно навчатися живопису. Зустрівши опір батька, який хотів, щоб його син здобув духовну освіту або став комерсантом, Олександр Мурашко залишає домівку, тривалий час працює вантажником на Дніпрі, живе серед бродяг, зазнає поневірянь, злиднів, проте не полишає улюблене заняття, малює колоритні типи київського простолюду. Потім за порадою Андріана Прахова вступає до рисувальної школи Миколи Івановича Мурашка. У роки навчання знайомиться з творчістю художників-передвижників на виставках, що відбувалися у Києві. У ті роки взяв участь у виставці кращих творів учнів художніх шкіл, на якій його натюрморт був нагороджений премією. Влітку 1894 року готується до вступу в Петербурзьку Академію мистецтв, малює етюди, замальовки та ескізи, які дали підставу А.Прахову та В. Васнецову рекомендувати О.Мурашка до Академії. Восени того ж року він їде в Петербург, складає вступні іспити і стає вільним слухачем Академії. Живе в нестатках, хоч перед від’їздом помирився з батьком, який дав йому якусь суму грошей. 1896 року Мурашко стає учнем професора І.Рєпіна, який справив на нього великий вплив, особливо у портретній творчості. 1897 року експонований на академічній виставці «Портрет дівчини», виконаний О.Мурашком, Рада Академії придбала для академічного музею. 1898 року «Портрет юнака, який читає книгу» експонується на виставці московського Товариства любителів мистецтва і одержує премію. У майстерні Рєпіна художник брав участь у створенні колективної картини «Постановка натури у майстерні Рєпіна» разом зі своїми співучнями Б.Кустодієвим, Ф.Малявіним. Мурашкові випало завдання написати портрет І.Рєпіна. Під час канікул Мурашко їздить у Київ, цікавиться під впливом І.Рєпіна українською історією, збирає матеріал для дипломної картини «Похорон кошового». Для центральної постаті композиції, кошового Івана Сірка, йому позує Михайло Старицький. 1900 року О.Мурашко одержує за картину «Похорон кошового» звання художника з правом пенсіонерської подорожі за кордон. З початку 1901 року О.Мурашко перебуває в Німеччині, Італії, де виконує ряд робіт, які відсилає в Академію як звіт за пенсіонерське відрядження. В лютому 1902 року Академія продовжує термін відрядження й надає можливість Мурашкові стажуватися в Парижі, де він створює ряд блискучих полотен, зокрема «Портрет дівчини у червоному капелюсі», створений під впливом популярної тоді в Європі імпресіоністичної манери. 1904 року Мурашко повертається у Петербург, бере участь у діяльності «Нового товариства художників». У квітні 1907 року О.Мурашко повертається до Києва й оселяється в батьківському будинку. 1908 року його картину «Карусель» відзначено золотою медаллю на міжнародній виставці в Мюнхені. 1910 року О.Мурашко бере участь у міжнародній виставці у Венеції картинами «Недільний день» та «На терасі», які нині знаходяться в Нью-Йорку та у Двірцевій галереї в Бухаресті. З 1911 року Мурашко стає членом Мюнхенського сецесіону, щорічної виставки. 1913 року створено славетну картину «Селянська родина». У 1910-х роках Мурашко викладає у Київському художньому училищі як професор, 1913 року разом з А.Крюгер-Праховою відкриває приватну студію, що існувала до 1917 року. Після Лютневої революції художник брав активну участь у створенні Української Академії мистецтв. 1919 року О.Мурашко загинув від рук бандита."

Автопортрет:

Говоря о Александре Мурашко не могу не сказать несколько слов о его знаменитом дяде Николае Мурашко. Личность для Киева очень значительная. Учитель с большой буквы...так его называли многие знаменитые художники...Картин его не нашла, но хочу привести найденную статью (с):

Портрет Николая Мурашко,автор Александр Мурашко "Старый учитель"

Микола Мурашко народився 20 травня 1844 р. у м.Глухові в сім'ї іконостасного майстра І.З.Мурашка. Тож ріс і мужнів у середовищі закоханих у мистецтво. Здобував образотворчу освіту в Петербурзькій імператорській Академії мистецтв у 1863-68 рр. З 1868 року живе і працює в Києві. Його перші переважно графічні роботи у вигляді кількох літографічних альбомів з'являються вже в 60-70 роках XIX ст. Вони призначалися для учнів малювальної школи, яку М.Мурашко заснував у 1875 р. Серед літографій особливою майстерністю виконання виділялися портрети Тараса Шевченка (1864-67), Петра Могили та автопортрет. Цікавими літографіями художник проілюстрував казки Г.-К.Андерсена, які було видано в Києві 1878 року. Микола Іванович відомий здебільшого як живописець-пейзажист. Серед його численних робіт є відомий пейзаж "Над Дніпром" (1880-90 рр.), що експонується в столичному Музеї українського образотворчого мистецтва. З високої піщаної кручі, де за її край відчайдушно зачепилися своїми коренями дерева, видніється наш могутній Дніпро-Славутич, зливаючись з безмежною синню неба. Емоційною наснаженістю, сповненістю життя, надзвичайним ліризмом наповнені його й інші пейзажі. Це й "Мотив околиць Києва" (1879), і "Осінь", і "Крим" (1892) та інші художні твори. З 1875 по 1901 рік Микола Іванович беззмінно керував Київською рисувальною школою. Тут отримали перші ази образотворчої грамоти такі видатні українські митці, як М.Пимоненко, С.Костенко, Г.Світлицький, О.Мурашко, П.Чирков, К.Крижицький та ін. У малювальній школі викладали талановиті українські і російські педагоги-художники, яких згуртував педагог Мурашко. Він пристрасно пропагував в Україні мистецтво передвижників, серед яких були й українські митці, обстоював принципи ідейного мистецтва, спонукав своїх численних учнів свято слідувати цим принципам. Спочатку школа знаходилась у маленькій квартирі на Михайлівській вулиці, і Микола Іванович звертається про допомогу до молодого колекціонера й мецената І.Н.Терещенка. Той, не роздумуючи, допоміг грошима, виділивши 300 руб., а в подальшому пообіцяв виділяти щорічно по 200 руб. Так було покладено початок міському художньому учбовому закладу, який зіграв величезну роль у розвитку образотворчого мистецтва й підготовці українських національних кадрів митців. Невдовзі під школу було знято залу в будинку С.Тарновської на Трьохсвятительській вулиці. Офіційною датою відкриття школи вважається 16 вересня 1876 р., хоча заняття там розпочалися раніше, коли було отримано письмовий дозвіл за підписом ректора університету св.Володимира, що заміщав тимчасово відсутнього попечителя учбового округу. В тому ж році міський голова професор М.Ренненкампф добився для школи приміщення на першому поверсі будинку думи, а також виділив субсидію в 300 руб. серебром. Окрилений успіхом, Микола Іванович негайно їде до Петербурга за навчальними посібниками, де звертається до авторитетного мистецтвознавця професора А.Прахова з проханням познайомити його з петербурзьким гуртком художників-передвижників. Так, М.Мурашко, познайомившись з багатьма відомими художниками, отримав від них картини та етюди І.Шишкіна, В.Полєнова, О.Брюлова, М.Клодта, О.Литовченка, К.Маковського, В.Орловського. В подальшому колекція поступово поповнювалась за рахунок робіт І.Рєпіна, Г.Мясоєдова, В.Маковського, К.Савицького, В.Сєрова та ін. У перший рік школа налічувала 40 учнів, і було всього два викладача – М.Мурашко та П.Попов. Згодом запросили ще О.Будкевича. В 1880 році школу відвідували вже понад сто чоловік. І.Терещенко збільшив допомогу школі до 1 тис.рублів, а пізніше довів суму до 9 тис.руб. щорічно. З 20 серпня 1880 р. школа переїхала в інше приміщення – в будинок ротмістра М.Балано, що на Афанасіївській вулиці (Несторівській). Цього ж року прийшов і новий викладач – художник Х.Платонов, який пропрацював у ній понад 20 років. У "думський" період існування школи тут навчались такі майбутні видатні художники, як М.Пимоненко, який через два роки почав викладати в школі, М.Глоба – майбутній директор знаменитого Строганівського художнього училища в Москві, О.Васютинський, що працював згодом (1893-1935 роки) художником-медальєром при Петербурзькому монетному дворі, К.Крижицький, Є.Вржещ, В.Сєров та інші. У 1882 році школа знов переїхала на Володимирську вулицю, а в серпні 1890 – у тільки-но збудований будинок Ф.Михельсона, що був навпроти. 22 жовтня 1900 року школа відсвяткувала своє 25-річчя. За цей період існування на неї було витрачено одним тільки І.Н.Терещенком майже 150 тис.руб!... Однак у тому ж 1900 році школа перестала існувати, оскільки в Києві на базі Класів живопису, малювання і креслення В.Ніколаєва відкрилось Київське художнє училище, підпорядковане Петербурзькій академії мистецтв. Тож переважна більшість учнів перейшла до училища. М.І.Мурашко отримав від І.Н.Терещенка значну суму допомоги. Щедрий меценат також призначив педагогу солідну пенсію. 32 роки віддав школі Микола Іванович. Він продовжував цікавитись справами в мистецькому світі, друкувався в газетах, інколи виступав з лекціями в Міському музеї. В останні роки М.Мурашко працював над спогадами, які були надруковані на кошти сім'ї Терещенків у 1907 р. Ця рідкісна в мистецьких колах книжка витримала три видання. Не стало М.І.Мурашка 22 вересня 1909 р. Він помер у свої 65 років на дачі, що була в містечку Буча і похований на Лук'янівському кладовищі

и еще одна цитата отсюда

"Школа стала осередком культурного життя і предметом гордості міста. Газета «Кієвлянін» 1891-го року, повідомляючи про чергову виставку творів учнів школи Мурашка, писала: «Виставка показує, що викладання в школі відбувається у серйозний і толковий спосіб, а творчі результати учнів є підставою пишатися наявністю такого закладу у нашому місті». Минуло трохи більше сотні років і сьогодні вже не лише Київ, а Україна має підстави пишатися результатами роботи Рисувальної школи. Бо з неї вийшли художники, імена котрих стали окрасою українського і світового мистецтва. Іван Їжакевич, митець, котрий вніс дух модерну в мистецтво іконопису, Фотій Красицький, Олександр Мурашко, Григорій Світлицький. Роботи цих художників можна побачити в кращих музейних колекціях країни. З Рисувальної школи Миколи Мурашка вийшов також засновник так званого супрематичного живопису, автор знаменитого «Чорного квадрату» Казимир Малевич."