Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Надія.

  • 27.01.11, 00:54

Де дівчину відшукаю
таку прекрасну,як ти?
Хай страждаю,тебе кохаю,
але іншої не знайти.
Жаль,що серце твоє не вірить,
жаль,що ти мене не знаєш.
Нехай час мої почуття перевірить,
я надіюсь,що покохаєш...

Я так хочу тобі написати листа...



         Я так хочу тобі написати листа,
         Та в усмішці твої уявити вуста…
         Я так хочу тепло їх та ніжність відчути,
         На хвилинку про те, що не поряд, забути…

         Я так хочу побачити погляд далекий,
         Мов із вирію вже повернулись лелеки…
         Щоб зігрітись в обіймах та ласці твоїй –
         Я так хочу у світ заколисаних мрій…

         Пам’ятатимеш щирість в моєму вірші
         Я так хочу відвертості, що на душі…
         Це не примха моя… лише думка проста,
         Дуже хочу тобі написати листа…
                                   
                                    rose

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Твій голос чую...

  • 25.01.11, 10:26

Твій голос чую,коли небо палає,
коли вечір тихо надходить,
коли сонце промінь останній кидає:
за обрій далекий заходить.

Ночей мені тих безсонних не жаль,
може,й не віриш,але порою,
коли душі моїй смутно й печаль,
я розмовляю тільки з тобою.

Ніжністю і добротою серця,
мила,навік полонила.
Блакитні очі,як чисті озерця-
у них мене ти втопила.

Скоро осінь прийде багряна...
Твоє ім"я буду знову шептати.
Відгукнися,люба,кохана!
Чи звістки від тебе вже не чекати?

Стала для мене зорею,
весняним світанком чарівним
 і дівчиною тією
котрій залишаюся вірним...

Знову темна ніч...

  • 25.01.11, 09:58

Знову темна ніч прийшла,
зіркою моргнула,
згадку давню принесла,
сумом огорнула.
Серце спогадами б"ється,
ожива минуле,
те,що вже не повернеться,
те,що промайнуло.
О,найдорожча і мила!
Як же тепер мені бути?
Хоч ти мене не любила,
я не зможу тебе забути.
Душу біль проймає,
смуток на майбуття...
Але тебе інший кохає-
щасливого вам життя...

Коли прийдуть тривожні ночі...

  • 25.01.11, 00:09

Коли прийдуть тривожні ночі,
коли на серце ляже тінь,
подивлюсь в ясні твої очі,
відчую їх небесну синь.
І чорних брів твоїх розліт,
уста чарівні і медові...
Твій образ,мов ранковий світ,
пробуджує і кличе до любові.

Зачем тревожишь душу мне, волнуешь?!

Я пишу на МыПишем.ру!

(c)

ЗАЧЕМ  ТРЕВОЖИШЬ  ДУШУ  МНЕ, ВОЛНУЕШЬ?!

************************************************

Зачем тревожишь  душу мне, волнуешь?!

Упавшим  небом  и  не вдруг, не  в  стон;

Грозой: ударом грома, молнией  сражен;

Весною очарован  в  январе; флиртуешь!

 

Словами  осыпаешь - лепестками  роз!

Сам  удивлён: «Скажи: такое  ли  бывает?

С утра спокоен, нынче: сердце замирает»!

В  Любви  мне  объясняешься   «всерьёз»!

 

О, Мальчик! Уж, давным-давно  он  муж!

Всё, «как  положено»- семья: жена  и  дети.

А  он, не вдруг, но  позабыл в минуты  эти,

И   вьётся   рядом, словно,  скользкий   уж!

 

*******    /  24.01.2011 г. /

 
(c).

 

Река под названием Сердце


Река под названием Сердце

Энергией жизни полнА.

Исток её – светлое Детство,

Страна, где всегда весна.

 

Бежит по горам и равнинам

Бурлящий её поток.

Страданий и боли долину

Проходит в назначенный срок.

 

Меж двух берегов река Сердце

Гармонии строит мосты.

На правом – рассудок трезвый,

На левом – хмельные мечты.

 

Бывает, река замерзает,

Покрывшись отчаянья льдом.

Теченье своё замедляет,

Упав в летаргический сон.

 

Рискует иссякнуть навеки,

Попав в его злые тиски.

Погибли так многие реки,

Что жизнью без Веры текли.

 

Но если хотя б одна капля

С глубин помощь неба зовёт,

То с силою тысячекратной

Любовь в эту рЕку войдёт.

 

Наполнит целебной водою,

И сотни сердец-ручейков

Польются к ней струйкой живою,

К свету чистых её берегов.

 

Много рек под названием Сердце…

Только каждый свой путь выбирает здесь сам.

Кто в мирской суете душу сгубит навечно,

Кто-то вечной Любви предпочтёт океан.

Ливень


Погуляй со мною под дождём,

Пусть по лицам капельки струятся.

Все заботы мы оставим на потом,

А сейчас в ливне любви пойдём купаться!

 

Льются с неба разноцветные огни,

Души пламенем небесным согревая.

Во Вселенной всей сегодня мы одни,

Дождь желаний за собою увлекает.

 

Смоет он непонимание и грусть,

Захлестнёт потоком нежности весенней.

Мы до ниточки промокнем…Ну и пусть!

Этот дождь – в росе небесной омовение.

 

В ливне страсти утони со мной,

Сладкие дождинки с губ спивая.

Синевою взгляда ты меня укрой,

Чашу сердца его светом наполняя.

 

Я судьбу благодарю за этот дождь,

В нашу жизнь пролился он цветами.

В небесах благословенный мост –

Это Радуга любви взошла над нами.

ТЫ СЕБЯ ОТДАЛА.........

Ты Себя отдала, ты Себя потеряла..... Все, что Богом дано, не ценив,разбросала. Ту ЛЮБОВЬ, что превыше всего в целом Мире, Не хотела познать ЕЕ больше и шире... Ты Себя отдала, ты Себя потеряла..... Не желая увидеть, то что было сначала. То , что было в Тебе,что заложено Богом, Заглянув вглубь себя ,что же там за порогом??? Посвящено В.Т.

ПЛЕЙКАСТ" ТЫ СЕБЯ ОТДАЛА"  

http://www.playcast.ru/view/1466811/fe64811e5e47310c52bffab8e5ff8ed069b09f30pl 20.01.2011г.

***

  • 20.01.11, 15:49
То в холод, то в жар..
Вгамую пожежу,
Залишу одне попелище..
Хай сотні є пар,-
за тим я простежу,
Ми будем з тобою найвище..
Не треба, прошу, зайвих слів
Про кохання, про вічність..
Слова давно втратили сенс...
Кажи, що хотів, роби, що хотів,
Ми, зрештою, є просто більшість..
Любов? Не сміши.. Просто...
Загублені сни і втрачені мрії,
І вже нездійсненні бажання -
Ми жили лиш ними колись..
Життя... Вже не вірю
Ні в що, а тим більше в кохання..
Ти не винен... просто трохи спізнивсь..