РозкажУ тобі подихом вітру,
Тихим шелестом листя осіннього,
Різнобарвного серця палітрою,
Ароматом жоржини розквітлої,
Заспіваю тобі сріблом місячним,
Кришталевих зірок передзвоном,
Раннім небом, зорею заквітчаним,
СвітанкОвим повітрям прозорим
Про все те, на що слів не вистачить,
Те, про що розмовляють дУшами.
Діамантом кохання чистого
В серці твОєму сонце розбуджу я.
Коли блукаєш ти в моїх думках,
нічна зоря тремтить як в лихоманці,
а вітер мрій танцює дикі танці
і цілий світ тоді в моїх руках,
коли блукаєш ти в моїх думках…
Коли цілунком дихаєш мені
у спину вітром, струшуючи листя,
зриваючи з очей сльозинки чисті,
я оживаю сонцем уві сні
і оживаєш сонцем ти в мені!
Коли приходиш ти у мої сни,
сідаєш на краєчку мого ліжка,
я п’ю до дна хмільну твою усмішку
і небо вмить стає мені тісним,
коли приходиш ти у мої сни.
Коли тобою плаче зорепад
роса сльози тремтить у павутинні,
і воскресають ніжності світлини,
напившись сил очей твоїх свічад
і знов тобою плаче зорепад…
(с)
Любовь рождается на небесах,
Когда сердца ещё о ней не знают.
Мечтою звёздной отражается в глазах
Тех, кто её с надеждой ожидает.
Она приходит с вечности глубин,
По родству душ людей объединяя.
И к высоте непОзнаных вершин
Доверившихся в её руки призывает.
Любовь небесная спускается к сердцам,
Их светом нежности с лихвой переполняя.
Её сиянье узнаётся по глазам,
Она весь мир вокруг собою освещает.
Чтоб небеса с землёй соединить,
Пред алтарём Любовь детей своих венчает.
Кто ей сумеет верность сохранить,
Того всю жизнь она от бед оберегает.
Раскройте ваши души и сердца
Навстречу её искренним объятьям!
Примите дар небесного Отца,
В котором Он себя даёт познать нам.
