Про співтовариство

Поезія-це стан душі.У співтоваристві друкуються виключно авторські вірші.Ласкаво просимо до світу поезії!

Важливі замітки

Вид:
короткий
повний

Поезія сучасних авторів.

Не шедевр.

[Приєднана картинка] Когда приходит вечер,Я прихожу сюда.Я зажигаю свечи.Горит моя звезда. Цветут мои лилеи И я тебя люблю,Уже никто не смеетОтнять о чём молю. Я буду бесподобна,Блистательна, свежа,Решительна свободна,А ты - смелей ножа. Я обнимаю нежно,И уплываю в рай.Потом, что неизбежно,Вино - зелёный чай. Когда приходит вечер,Присяду на кровать,Задую тихо свечи."Харэ" меня венчать ! [Приєднана картинка]

Коли блукаєш ти в моїх думках

[Приєднана картинка] Коли блукаєш ти в моїх думках, нічна зоря тремтить як в лихоманці, а вітер мрій танцює дикі танці і цілий світ тоді в моїх руках, коли блукаєш ти в моїх думках… Коли цілунком дихаєш мені у спину вітром, струшуючи листя, зриваючи з очей сльозинки чисті, я оживаю сонцем уві сні і оживаєш сонцем ти в мені! Коли приходиш ти у мої сни, сідаєш на краєчку мого ліжка, я п’ю до дна хмільну твою усмішку і небо вмить стає мені тісним, коли приходиш ти у мої сни...

Читати далі...

Грусть истекает из меня….

Грусть истекает из меня….[Приєднана картинка](с)*************************************Грусть убегает от меня,её впитало сине море….дорожка, золотом маня,от Солнышка, на склоне дня,блистает в волнах на просторе. умчалась с волнами печаль;заботы, сброшены с плеча.восторженно взгляд брошен вдаль.ушедшего немного жаль….и памяти горит свеча…...

Читати далі...

Чтобы привлечь к себе внимание….

Чтобы привлечь к себе внимание…. [Приєднана картинка] ************************************************Чтобы привлечь к себе внимание,избрал он «тему» - на «заклание»:«кто есть писатель иль поэт? –слов собиратель иль «эстет»?вот так, «великий» наш прозаик,зевак собрал вокруг и «заек».он возмущался и ...

Читати далі...

Любовь…

[Приєднана картинка] - А помнишь небо звездное И млечный путь и шепот волн И время очень позднее?.. - Я помню звезд далеких свет, Венок луны на темной глади, Души надеждою согрет… - А помнишь море свысока И город наш и ленту пляжа, Когда в моей твоя рука? - Я помню… за волной волна… И восхищенье миром этим – В него я с детства влюблена… - А помнишь дерево в цвету, Рассвет из ласк, закат в горах… Мою улыбку и мечту? - Я помню сказку как во сне, Твои слова, объятья, ...

Читати далі...

Для моего мужчины...

[Приєднана картинка] Я назову тебя небом – Чистым. Бездонным. Светлым. Следом остаться мне бы Лишь для тебя заметным... Я назову тебя солнцем – Теплым. Волшебным. Ярким. И распахну оконце Лучикам нежно-жарким... Я назову тебя ветром – Словно пьянящим. Дивным. Только однажды встретив И навсегда любимым... Я назову тебя морем – Ласково синим. Смелым. С маленькой щепкой соли И изменю пределам... Я назову тебя сказкой... Здесь не нужны причины – Просто отвечу...

Читати далі...

Сошедшая с небес

[Приєднана картинка] Любовь рождается на небесах, Когда сердца ещё о ней не знают. Мечтою звёздной отражается в глазах Тех, кто её с надеждой ожидает. Она приходит с вечности глубин, По родству душ людей объединяя. И к высоте непОзнаных вершин Доверившихся в её руки призывает. Любовь небесная спускается к сердцам, Их светом нежности с лихвой переполняя. Её сиянье узнаётся по глазам, Она весь мир вокруг собою освещает. Чтоб небеса с землёй соединить, Пред...

Читати далі...

Намалюй мені море, та так, щоб штормило

Намалюй мені море, та так, щоб штормило. Сильний вітер і гнівні пориви води… А на березі ми. Вдвох малюємо крила Й не змиваються хвилями їхні сліди. А на березі ми. Не злякавшись негоди, навстріч вітру босоніж по мокрих пісках, міцно взявшись за руки, тамуючи подих, біжимо і сміємось як діти в казках… Намалюй мені море… Де гнатись не треба За придуманим щастям, за мрію у нім. Хай штормить і лютує роз’ятрене небо, А ми вдвох… і нам все ніпочім, ніпочім… А ми вдвох. Але ти не...

Читати далі...

Це щастя?..

Твій запах розвіює ніч, лишаючи слід на зап’ясті, а дощ стукотить у вікні: Не вдасться, не вдасться, не вдасться… Та я й не тримала тебе, не в цьому ж бо щастя й удача! А дощ… дощ не знає про це і плаче, все плаче, і плаче. Любов не буває гріхом, та як не грішити в любові? Ненавиджу! Злюсь! Всім єством чекаю тебе знову, знову… Засну. А твій запах і в сні чомусь на моєму на зап’ясті… і дощ стукотить у вікні: Це щастя, це щастя, це щастя…

***

  • 16.08.11, 20:45
У тиші нічній з тобою розмовляю: лиш тобі одній,мила,довіряю. Болі і образи зникають в цю хвилину, серцем і думками я до тебе лину. Ти відповідаєш мерехтінням зір, але їх мовчання-голос твій,повір. Мову ту незвичну легко зрозуміти, якщо дуже-дуже цього захотіти. Коли-небудь побачиш,що зірочка моргає, то знай,що,може,милий з тобою розмовляє.