Такое сладкое, странное видение...

Ты ус я - жаль лишь во сне!

Мы предали нас забвению,

По твоей и моей вине.

Во сне ты был добрым и чутким,

Чуть наглым, таким как всегда!

Пол года прошло, словно сутки - 

Люблю тебя так, как тогда

Пол года без слез и страдания,

Но с тихой тоскою в душе.

Я снова мечтаю и плачу от знания,

Что ты не со мною уже.

Я убегу, сорвусь с цепи, порву всё нити…

Сбегу, забросив всё…Сожгу мосты…

Найду в себе я силы просто выйти,

Уйти, отдавшись в волю пустоты.

Я соберусь, я всё смогу, чего же более?

Сумев собрать всю волю в кулаки,

Я разожму их, что бы быть без воли.

И что бы смог бежать я без пути…

Я буду падать, но и встать сумею…

Жалеть не буду… Время вспять уж не вернуть…

Дорогу за собой я минами усею…

Не что бы не догнали - что бы сам не смог назад свернуть…

 ЛЮДИ —КВIТИ .

************************

2.

/ Українська казка /.

ПОЧАТОК :

......./ завершення /

Нi метелик, а нi птах !

Дуже гарнi ! Дуже !!! Ах !

Замiсть нiжок — двi стеблинки:

Нiжнi , гнучкi , як травинки .--

Ними мiцно крiпляться .

Оченятка ж дивляться

З серцевини квiточки --

На тичинцi — ниточцi .

На стеблиночках — листочки ;

Вони теж, як тiї очки ,

Можуть бачити усе ....

Вiтер квiточку несе,

А вона в повiтрi начє

“Плаває”.....Навколо бачє ......

Плавнi рухи пелюстками....

Зачаруєшся квiтками !

Пьють же раннiшню росу ....

Цю небачену красу

На Землi ти не зустрiнеш !

Може, коли в сон поринеш .....

А спiлкуються вони

Й на великiй вiдстанi ....--

Тоб-то так : телепатично .

Для людини це не звично .

Але ж звуки мелодичнi

Створюють вони фiзично :

Пелюстками ледь махають.--

Вiтер, начє, виробляють.....

“Вiтра музика” чудова !!!

Квiти—люди кольоровi :

Жовтi , розовi , блакитнi ....

Люди — квiти дуже спритнi !

Одне — iнше опиляють...

Iз насiння — дiток мають....

Живуть дружньо вони в мирi !

То ж не так, як люди—звiрi :

Що гризуться,як собаки !

Люди — квiти --- навпаки !....

Мiсто є — чудовим краєм !

Називають його Раєм .

Людям—звiрам не дiстатись

Тiй країни! Й не дiзнатись --

Де знаходиться те чудо !--

Рай—країна й Квiти—люди !...”

P.S.Справедливi є Закони !

Кожен Мир є в охоронi

Вiд втручання iншого .

Також i вiд нашого …..

Тому й досi на Землi

Лише бачим «кораблi»

З iнших, начеб-то планет .

Iнформацiї в INET

Про “прибульцiв” є багато .

Але ж треба пам”ятати ,

Що життя Мирiв занадто

Дуже — дуже вiдрiзняється !

Тому й не перетинаються,

А живуть собi окремо

Мешканцi мирiв ..... Система

Всих Законiв Космосу з вiдколи

Не порушиться нiколи !....

Мудра Матiнка—Природа !

******* / 16.07.2010 р. /

К тебе так хочеться вернуться,
стереть из памяти всю боль свою,
еще раз в этих чувствах окунуться
и ощутить хрустальную любовь твою.
Так много разных этих "почему?",
вот только не найти на них ответа
я правду жизни этой не пойму,-
я жду зимы, а вновь приходит лето.
Любить, страдать я больше не хочу
израненое сердце вечно плачет,
ведь завтра, может, сново полечу,
это прийдет моя свобода, значит.

Любовь так сильна, Она не пощадит… Сердце выжжет дотла, Душу испепелит… Страсти сладкий глоток, Жизнь подарит едва, Каждый не одинок, Если в сердце стрела. Гостем входит любовь В твои мысли всегда, Но остаться навечно Не дано иногда. Ведь любовь сохранить, Очень трудно порой, Ты навстречу открой В сердце дверь, будь со мной!

 ЛЮДИ —КВIТИ .

1.

***********************

«I не близько, не далеко :

Край є, де нi дощ , нi спека

Не бувають, щоб занадто--

Тобто : в мiру-- не багато

Дощiк йде, щоб поливати;

Сонце, щоби зiгрiвати;

Не бува там зовсiм спеки;

Звiсно, там живуть Лелеки

Чарiвнi ;--про них ти знаєш,

З казки.Ну ж бо!-Пригадаєш?!

Ось у саме цiй країнi

Прожива народ донинi .

Ти такого ще не бачив :

“Люди”, що квiтки, неначє !

Це розвинутi iстоти .

Розум наш за їхнiй проти

Так — дитячий ! Куди нам ---

Звiроподiбним тим iстотам !»--

Так розповiда пташина

Казку тiй малiй дитинi ,

До якої прилiтає ,

Коли Сонечко сiдає .....

“Я тобi розповiдав ,

Що коли туди лiтав,

Бачив дивнiї дива !.....

Де знайти такi слова ,

Передати щоб красу ?!

В серцi я її несу......

Тож дивлюсь : багато квiтiв!

Я не бачив таких в свiтi !

Ось рожевая “перлина”;

Ще й лiтає, як пташина :

З пелюстками замiсть крил;

Спритнiше за тих вiтрил ,

Нiжно, плавно так махає,

Як медуза пропливає

У повiтрi -- швидко так !--

Начє квiтка, квiтка-птах .

Пелюстки великi , нiжнi,

З ароматом дивовижним;

Що коли його вдихаєш,

Творчий настрiй зразу маєш.

Нi метелик, а нi птах !

Дуже гарнi ! Дуже !!!-- Ах !....”

******* / 16.07.2010 р. /

/далi  буде /........