Зима, мороз 30 градусів. Горобець летів, замерз, упав, дубіє вже...Але йшла корова і на горобця насрала! Теплотак йому стало, відігрівся горобчик, зрадів, почав голосно цвірінькати.Почув цвірінькання котяра, прибіг, витягнув горобця з гамна і з"їв...

Мораль №1: не кожен тобі ворог, хто на тебе насрав.

• погоджуюся: 94%, 15 голосов
• не погоджуюся: 6%, 1 голос

Вже Різдво... Багато почуттів та гарних побажань... В мене виникла думка, що слід до цього різноманіття додати й щось від себе, хоча й здивувати чимось новим останнім часом стає дедалі важче... Тож, хочу запропонувати Вашій увазі цю історію. Розумію, що вона може видатися не зовсім відповідною до контексту свята, але мені здалася доволі кумедною. Та й просто хотілося додати Вам приємних емоцій.

За чудову різдвяну листівку висловлюю подяку пані "Alyana".

          Темної ночі Дракон опустився на галявині неподалік від стін палацу. Тут вранці вигулювали принцес, і він мав намір завтра роздобути собі нову домашню тваринку. Знайшовши місце, де трава була вищою і густішою, Дракон розпластався на землі, підібгав крила і приготувався чекати.
         "Це добре що я зелений і плаский, - подумав він, - доки не нападу, ніхто мене і не помітить. Самі принцеси ж бо не кусаються, але у самців, які їх супроводжують, дуже неприємні жала."
          І в цей момент хтось вдарив Дракона по морді. Зовсім слабко, але вельми рішуче. Дракон скосив очі, придивився і побачив у себе під носом котеня. Воно стояло, розчепіривши худі лапки, вигнувши спину горбом і розпушивши хвіст; від цього воно видавалося удвічі більшим. І це добре, бо інакше Дракон би його навіть не побачив.
- Ти чого? - Здивувався Дракон.
- Нічого, - відповіло Котеня. - Я полюю.
- На кого?
- На тебе.
           Дракон моргнув, а Котеня поважно пояснило:
- Он від тієї берези і до паркану - мої мисливські угіддя. Оскільки ти сюди залетів - ти моя здобич.
- Та невже? - засумнівався Дракон.
- Точно-точно! - Котеня стрибнуло вперед і накрило лапками палець Дракона. - Я тебе зловив, тепер ти мій!
- І що ти зі мною робитимеш? - Дракон зацікавлено схилив голову набік. - З'їси?
          Котеня замислилося.
- Ні. Не хочу я тебе їсти. Ти красивий.
- А що хочеш? - запитав Дракон.
- Гратися хочу. У кішки-мишки. Я буду кішкою, а ти - мишкою.
          Дракон сів на хвіст і спантеличено почухав лапою за вухом.
- Маля... Ти якесь ненормальне. Я ж Дракон! Ти мене повинен боятися!
- Я нікому нічого не винен! - підняло мордочку Котеня. - Ми, кішки, робимо лише те, що хочемо. А я хочу гратися.
- А більше ти нічого не хочеш? - примружився Дракон.
- Хочу, звичайно! - відгукнулося Котеня. - Я ще хочу, щоб мені почухували черевце, поїли мене молоком і катали на спині.
          Дракон покосився в той бік, де громадилися в темряві башти королівського замку.
          "Та ну її, цю принцесу!"- подумав він
- Гаразд, - кивнув Дракон Кошеняті, яке вже прилаштувалося тертися мордочкою об драконячу лапу, і дбайливо підхопив його кігтем під черевце. - Хочеш жити у мене?
- А ти зі мною гратимешся?
- Буду. І молоком поїти, і животика чухати.
- Я згоден, - поважно кивнуло Котеня і видерлося Драконові на спину. - Все-таки добре що я тебе не з'їв!

А принцеса навіть не дізналася, якої прекрасної участі їй вдалося уникнути.

За оригінальний текст висловлюю подяку сайту "mingan.dp.ua/".

Власне, я обрав саме цю оповідку, оскільки хотів знову торкнутися теми лицарства, яка багатьом була припала до вподоби. Музичну композицію також обрано було для створення середньовічного антуражу, оскільки подібна музика виконувалася під час тогочасних святкувань... Дуже сподівався, що Вам вона буде до смаку... Від себе також хочеться побажати приємних вражень.

Дякую за відвідини мого блогу!!!

• А Різдво було веселим!: 92%, 34 голоса
• Якось вийшло проглянути...: 3%, 1 голос
• І до чого тут саме ця історія!?: 5%, 2 голоса

Змейка-тангл - это не только оригинальный, но очень полезный подарок для детей и взрослых. Классическая змейка-тангл состоит из 18 пластиковых элементов, покрытых силиконом.Элементы соединены между собой, так, что могут вращаться в местах стыка вдоль своей оси, создавая завораживающий эффект бесконечного вращения и гибкости. Игра со змейкой не только развивает воображение, внимательность и мелкую моторику пальцев, но и помогает снять стресс и внутреннее напряжение. Некоторые сектора этой змейки имеют мягкое глеобразное покрытие. Тактильные ощущения от игры с этой змейкой просто незабываемы!

Китайське попередження: не залийте слюнями клаву - підкладіть серветочки, будьте розсудливі))) А тепер попередження: тут лише актори!!!!!! З футболістами все і без того зрозуміло))) А ось в музику навіть не лізу - на смак і колір!!!!!!! Тапками закидають однозначно)) Розгорнені коменти обов'язкові для всіх, хто дозволить собі це глянути!

[ Читати далі ]

Лагуна Трук в Мікронезії Значна частина японських військово-морських сил лежить тепер на дні неглибокої лагуни Трук в Мікронезії, на північному заході Гаваїв. Сині глибини, обстежені Жаком Кусто в 1971 році і усіяні уламками військових кораблів і авіаносців, потоплених в 1944 році, стали доступними для дайверів. Хоча дехто до цих пір побоюється екіпажів, які так і не покинули свої бойові пости. Кораблі і літаки давно вросли в коралові рифи, але до цих пір їх жертвами стають нові і нові допитливі туристи, що сунуть ніс куди не слід.

Чаклунський базар Сонора в Мехіко, Мексика Відьми Мехіко, що сидять в тісних кабінках, за 10 баксів обіцяють швидке позбавлення від бідності і подружньої невірності, а в клітках на стінах наметів розвішені на продаж замучені екзотичні ігуани, жаби і дикі птахи. Ринок Сонора відкритий щодня для паломників з Мехіко і туристів з дальніх місць, які їдуть за прогнозами долі і обіцянками кращого життя. Це те місце, де все місцеве населення торгує "надприродними" штуковинами, починаючи від зілля за старовинними ацтекськими рецептами до статуй Будди. Вперті ентузіасти, можливо, зуміють купити тут трохи крові гримучої змії або сушених колібрі для принаджування успіху. Та варто пам'ятати, що чаклунство в Мексиці – це не жарти: Національна асоціація чаклунів притягувалася до президентських виборів, щоб, використовуючи заклинання, перетворити їх на чесні і демократичні.

Острів Пасхи, Чилі Одним з самих таємничих місць на землі є острів Пасхи, на якому стоять величезні, вирізані з каменя фігури гігантів, врослі в землю під тяжкістю тисячоліть. Статуї дивляться в небо, немов винні в якихось містичних злочинах. І лише кам'яним гігантам відомо, куди зникли люди, що встановили їх. На острові Пасхи більше ніхто не знає секрету виготовлення і переміщення, а також установки цих гігантських статуй зростом до 21 метра і вагою до 90 тон. Адже їх нерідко переміщали за 20 з гаком кілометрів від кар'єру, де працювали стародавні скульптори. Зараз на острові, де колись процвітала могутня цивілізація, ледве жевріє життя, і ніхто не знає, звідки взялися таємничі будівельники і куди вони потім зникли. Ну, окрім тих, звичайно, хто читав в дитинстві про подорожі Туру Хеєрдала. Для них всі ці таємниці – як саме виготовляли статуї і потім розміщували їх – більше не секрет.