...і як вони, йолки, ті корсети розшнуровуються?!..

_-_- ------ -_-_

---

Вмощуюся я в те крісло, а сам як на шпильках...

Тепер уже якби знайома Маргарет, прямо таки нахиляється до мене... очі мої "полізли" трохи не туди, але зусиллями спрямував їй таки на лице...

- Портос, а Ви не хотіли б, що я замінила Вам її?

- В смислі міс?!..

- Ну, Ви ж кохали її так? - Вона наблизила свої губи до моїх... е-х-х-х, пишненькі...

- Та ні, зовсім ні... - Я вже прямо влився в спинку крісла аби не сталось того "зіткнення"...

Вона на мить зупинилась, глянула кудись униз, потім знов мені в очі - погляду я не витримав і відвів погляд...

Маргарет раптово випросталась і підійшла до зеркала, що знаходилось поруч вікна.

Скориставшись паузою, я надумував, яку ж розробити тактику. Ще не вистачало тут, щоб застукали мене англійці. Тре було давати драла. Але як?

- То хто Вона Вам?

- Як то?

- Ви кажете, що не кохаєте її... Вірніш не кохали...

- Ні, не кохав... стривайте! Як то не кохав?! Чому в минулому часі?

Маргарет напівобернулась до мене, повільно розпускаючи косу перед дзеркалом. Здалось вона посміхнулась.

- Нема вже певно Вашої подруги. Мали стратити сьогодні пополудні. Її схопили люди Бекінгема.

- О-о?!! - Серце моє щось засіпалось...

- То, кохали все таки чи ні?

- Та ні, кажу, у нас із нею суто професійні якби інтереси... - Я схопився за голову.., - І навіщо Вам це розказую. Треба вже йти мені значить... - Я рвучко підвівся.

- Куди ви підете. Зараз повно охорони. Скоро мій наречений має прибути. Всюди нагляд посилений на території помістя.

- То у Вас весілля має бути?

- Має, але я його не хочу! - Вона повернулась до мене, блиснула грозовим поглядом, розпущена вже коса сповила плечі, груди пружно піднімались...

"Красива" - мигнуло в голові та я знову відвів очі в бік.

- Зрозуміло... - стишено сказав я...

- Та що Ви розумієте? Я не вийду за нього... Ви маєте покинути цей будинок і... я покину його разом з Вами. - Вимовила вона рішуче.

- Якто так? - Знов мої очі стали великими.

- ПРосто, Ви поки від мене, пане Портос, нікуди не дінетесь... А щось утнете - здам охороні. Мені нічого втрачати...

- Та добре-добре, що робити думаєте?

-Х-м... - Вона хитро підморгнула. - ходіть до шафи.

Ми підійшли.

- Так, це ні, це не те... - Вона почала перебирати плаття. - У Вас є кінь?

- Так, тут недалеко у лісі схований.

- Добре. Чорт. Ну чому в жінок такі великі і об`ємні плаття, як у них втечеш куди?.. Чи може Ви чоловіки спеціально так задумали? - Вона знов підморгнула...

- Та хто зна, я до них діла не маю... - Знизав плечима.

- Вірю-вірю... - Засміялась Маргарет. Нарешті переривши купу одежі, вона дістала якесь простеньке плаття, пухову накидку.

- А тепер допоможіть мені... скидайте, що стоїте!

- Ага, а-а-а, ясно))) - я розстебнув застібки і Маргарет прудко вискочила прямо з плаття.

- Часу, часу нема Портос, а Ви все не здогадуєтесь...

- Та хто ж зна, що у Вас на умі. - Я знов знизав плечима.

- Аякже, то Вам не шпагою махати!...)))

- Ну так. - знов змусила почервоніти.

- До речі ніяких Ви. Тепер на Ти - зрозумів?

- О-о?!! А-а... - Махнув, - добре.

- Так от...

Я весь цей час намагався на неї не дивитись, але де ж не дивитись на гарну струнку дівчину. І все то при ній як кажуть... Біда прямо.

Каюсь, про красу французьких наших дівчат і близько не згадував... А що там на ній було - корсет, панталони які. одним словом майже нічого... Але той бісів корсет, то таки точно чортова штукенція...

- Знімай...

- Що?!

- Та поможи ж... Розшнуровуй корсет давай. - Вона повернулась спиною до мене і нетерпляче чекала...

- Агась. - Я тремтячими руками почав, щось там длубати.

- Та швидше. Сміливіше!!

- Зараз-зараз... - "От же ж, канлья" - вилаявся про себе - "...і як вони, йолки, ті корсети розшнуровуються?!.."

Все таки, зібравшись якось впевні моменти стягував з її спини по петельчині-другій. Певно, що кров закипала, що ж я зроблю, шанс попастися в руки англійців чи людей кардинала вже оповився туманом...

- Швидше-швидше. - стогнала вона.

- Та стараюсь...

- Та нижче, там уже добре.

- А-а, і точно. Тут уже добре?

- Так, нижче вже.

- Ось-ось воно!

- Так - нарешті то.

- Приємно!

- І мені...

Тепер нарешті корсет не був на заваді перевдяганню.

Я звісно тільки побачив, що корсет злетів з талії Маргарет, відразу відвернув погляд і хотів повернутися. Але вона якось швидше виманеврувала і накинулась охопивши обіймами. Доторк її грудей, ну це звісно було щось, але який доторк, натиск шалений. Тільки встиг це подумати, як в реальність увірвався цілунок. Щож, французька автоматика... але ж і сила то... врешті якось розчепились таки...

- Пробач - тепер вже Маргарет відвела очі... - Не стрималась...

- Та я ж то в принципі-і-і-і... - Не встиг я щось і договорити, знов те зчеплення... - О-о?!!

Ех-х-х, нелегка мушкетерська доля то...)))))))))))))))

---

(продовження тре?.....;-)

Коментарі

Angel@Demon

117.02.09, 23:16

Прочту завтра. Сегодня не осилю.

medvedko

217.02.09, 23:18

а партос тоживкарсете был?

Гість: _КвІтУсЬкА_

317.02.09, 23:19

хочу корсет.такий чорний....готичний........

417.02.09, 23:29Відповідь на 3 від Гість: _КвІтУсЬкА_

хочу корсет.такий чорний....готичний........а партоса ? фпридачу ?

YriiL

517.02.09, 23:29

де ти її надибав хіба він ворог "Бекінгем"

617.02.09, 23:30Відповідь на 4 від medvedko

можна і портоса

анонім

717.02.09, 23:30

ага,треба рятувати принцесу,а у вас місье романтика но класна я б і сам не проти ,я тут сам по справам,якщо щось,я придивлюсь за вами ,щоб не потрапили в руки до ворогів.але треба діяти рішуче і швидко,бо кільце стискаеться