• ну и чё это?: 0%, 0 голосов
• гарно: 0%, 0 голосов

Я атеїст, повірте, у всьому,

Мені всерівно, хто там що пише,

Мені свій вік добре відомо.

Про реальність часу забуть,

На стіні календар завжди бреше,

Подивлюсь на сучасну молодь,

І подумаю - я все ж молодше.

За волю потрібно жити,

Та завжди лишатись собою,

Та по-можливості більше творити.

Ніколи не воюй за країну,

Тим більше за примарний "народ",

Та завжди підтримуй людину,

Просто так, без усіх нагород.

Не воюй ніколи за щастя,

Бо в війні не щастить нікому,

Буть щасливим без бога й причастя,

Вірь у себе, не в якусь там ікону.

За кохання не треба змагатись,

Сам подумай - невже це трофей,

Краще зовсім самотнім зостатись,

А чим жити немов фарисей.

До насилля моя недовіра,

Разом з ним не досягнеш мети,

Перемога така лиш для звіра,

Я по-справжньому зможу   

                                               перемогти!

На порозі усміхнена осінь,

І родиться весела поезія,

Не було наче літища зовсім.

Скоро, скоро повіють вітри,

З півночі свіжі, холодні,

Зелень швидко припине рости,

Переміни уже незворотні.

Сонця світло вбирали сади,

Щоб у гній цого обертати,

Та зима вже прямує сюди,

І не довго лишилось чекати.

Я вслуховуюсь в осені кроки,

Там вудлунює вічність сама,

І підказують прожиті роки,

Що за осінню прийде зима...