"Як з села подався до столиці..."
- 06.02.12, 21:39
- На вершині слова - Вірші
Як з села подався до столиці,
Обминав околицю і став.
Раптом бачить – квітка-чарівниця!
І хотів зірвати, та не став.
Знати б, чим незірвана німфея
Зачепила душу юнака,
Бо хотів вернутися по неї,
Та уже далеко заблукав.
Потім від Флориди до Панами
До готелів, барів і кают
Орхідеї він носив снопами,
Та любив незірвану свою.
Падав він і знову піднімався,
Заробляв лахміття сивини,
І у снах, крізь сльози милувався
Квіткою своєї сторони.
Не нажився. Ніби захмелілий
Чарку горя випив і розбив.
Та в душі єдине уціліло –
Квітка, що колись не зачепив.
Ніч. Лікарня. Доля дотліває.
Став годинник. І хоч як молись,
В серці, ніби ранок, розцвітає
Квітка та, не зірвана колись!
Обминав околицю і став.
Раптом бачить – квітка-чарівниця!
І хотів зірвати, та не став.
Знати б, чим незірвана німфея
Зачепила душу юнака,
Бо хотів вернутися по неї,
Та уже далеко заблукав.
Потім від Флориди до Панами
До готелів, барів і кают
Орхідеї він носив снопами,
Та любив незірвану свою.
Падав він і знову піднімався,
Заробляв лахміття сивини,
І у снах, крізь сльози милувався
Квіткою своєї сторони.
Не нажився. Ніби захмелілий
Чарку горя випив і розбив.
Та в душі єдине уціліло –
Квітка, що колись не зачепив.
Ніч. Лікарня. Доля дотліває.
Став годинник. І хоч як молись,
В серці, ніби ранок, розцвітає
Квітка та, не зірвана колись!
7
Коментарі
Tustusya
16.02.12, 21:53
Гарно
Гість: NoTaRь
26.02.12, 22:02
згадалося - з Братів Гадюкіних - "Роксоляна"
... і мастив, мастив, мастив...