Над тобою...
- 25.09.09, 15:42
- На вершині слова - Вірші
Лук натягнутий стрілою – назавжди.
Крила ангела в долоні в вигляді струни,
Біль в її протяжнім стоні – назавжди.
Попіл сипле в наші очі в вигляді весни,
Завороження шепоче назавжди.
Промовляє спраглий вітер – « Вже пора, пішли.»
Він дарує зав'ялі квіти – назавжди.
Коментарі
анонім
125.09.09, 15:56
цветы навсегда?
это жо похороны 
Гість: Grey0304
225.09.09, 16:40
N 47-ий
325.09.09, 19:55