"Є в житті весна, коли востаннє..."

Є в житті весна, коли востаннє
Вибухнуть бруньки твої каштанні,
І востаннє сяде на правицю
У життя закохана синиця,
І майнуть далеко від землі
Всі твої незбутні журавлі.

Гірко, брате - спадок небагатий,
Та і той нема кому віддати,
Гірко, що навколо, як стіна,
Гомінка, байдужа чужина.
Гірко - не відсіялись роками
Ті, хто в серце цілився плітками,
Гірко, що лишилися в житті,
Ніби друзі, ніби... та не ті,
Друзі не по духу - по чарчині,
Товсті і веселі, наче свині...

Глянеш ти востаннє на не ту,
Поцілуєш вірну самоту,
Струсиш пил... Багаття догорає,
Дух іде шукати, де світає.
І летять далеко від землі
Всі, уже незбутні, журавлі.