Про співтовариство

Шукаємо заради чого, заради кого і взагалі чи варто жити. Не просто існувати, а саме жити з відчуттям того, що все людське притаманне нам.
Вид:
короткий
повний

Сенс життя

Одне життя...

Всякой истине суждено одно мгновение торжества между бесконечностью, когда ее считают неверной, и бесконечностью, когда ее считают тривиальной. Анри Пуанкаре.Її привезли до будинку сестри вже спаралалізованою в 1946 році після ліквідації жіночих монастирів ЧСВВ. Тета Партенія (а саме так і не інакше про неї всі згадують) витримувала сильний біль з посмішкою, і навіть тінь смутку не затьмарювала її. Правда боліло більше тоді, коли багато товаришок шпигували за нею, сумніваючись в паралічі...

Читати далі...

Фарисей... і ваш покірний слуга-неофарисей у пошуках ...

  • 08.02.09, 20:29
Щоб нікого не ображати, говоритиму про себе. Напевно помічали за мною ставлення зверхнє. Доволі часто... Я навіть не дивувався, коли випадково натрапляв на таку оцінку себе поміж вашими коментарями. Мене б це не сильно турбувало, коли б йшлося про мій фан-клуб (о, знову почав вивищуватися) і його оцінки щодо мене, але я б не хотів справляти таке враження на всіх. Це доволі природне бажання бути попереду чи зверху . Найголовніше в такій позиції -- це бути впевненим у своїй же правоті. Як...

Читати далі...

...ламаючи геймерське начало...

  • 07.02.09, 19:27
в собі, я все ж намічу плюси і мінуси гри у порівнянні із життям (за мотивами Heroes): У грі в активі є у нас як завше не одне життя, тобто воно одне, але героїв може бути більше, ніж один, якщо ж одне - то хоч із санітарною палаткою. Везе, коли у книзі магії є вивченим закляття "Воскрешение", тоді пройти цю гру-життя доволі легко.А що у нас? Єдине воно в нас, єдиний шанс з правами на помилки, але без права натиснути "Restart scenario".Є поставлена ціль: захопити світ...

Читати далі...

Помремо достойно, як батьки наші помирали!

  • 01.02.09, 15:27
"1919 року йому було 19 років, тоді у їхнє село прийшла команда посилати військо до Петлюри; частина молоді погодилася, а він з них сміявся і говорив: "Ви підете і загинете ні за цапову душу, а я оженюся, буду мати багато дітей, продовжу рід український". Він дійсно щасливо пережив громадянську війну, одружився, мав четверо дітей, жив спокійно. Та прийшов 1933 рік і вся його сім"я у нього на очах загинула з голоду. Він чудом вижив, але тепер не знав для чого жити. &quot...

Читати далі...

Протест проти розлучень

  • 26.01.09, 20:39
Розлучення - це зброя у руках слабких, а ті в свою чергу використовують її на шкоду іншим та собі. Це лазівка, що пригнічує та принижує, бо шлюб замінює лише гарантійними зобов'язаннями на почуття на певний час. "Я беру тебе за дружину лише до кінця наступного року, коли наш контракт може бути автоматично продовжено, якщо тільки я не вишлю замовним листом за три місяці до його закінчення повідомлення про остаточне його завершення."Цивільне право лише втілило закон прихованої образи...

Читати далі...

[Приєднане голосування]

Абсурд "вільного кохання"

  • 21.01.09, 17:52
"Вільне кохання" - словосполучення, таке приємне для вуха, є по суті лише неможливим поєднанням двох ілюзій. Бо любов - то передусім принесення себе в дар іншому. Хто відкидає будь-які зобов'язання, обманює себе, думаючи, що так він зберігає недоторканною свою свободу. Така поведінка переусім робить нас рабами тривожного страху перед усяким зобов'язанням. Той, хто не здатен покерувати собою, приносячи себе в дар іншому, демонструє свою несвободу, тобто свою зв'язаність сурогатом волі...

Читати далі...

Надія!? Вона ніколи не помирає.

  • 20.01.09, 18:14
"Маленьку Ксюшу привезли до мене у вересні. Їй було близько трьох років, із них рік вона жила в очікувані смерті. Вона її не боялася. Вона просто стомилася. Стомилася лікуватися і стомилася чекати. Величезні очі на худенькому обличчі спокійно дивилися крізь стіни і людей вдалечінь. Її душа часто перебувала за межами нашого світу. Їй там подобалося, вона хотіла ТАМ лишитися, але маленьке тільце, як могло, опорилалося невідворотності. Для тіла, і воно знало про це, не було життя ТАМ – в тому ...

Читати далі...

У стилі Фенікса. Не плагіат. Лише трішки Цвітлани Якимечко

  • 21.12.08, 20:05
Холод і сирість цього вечора змусили чимшвидше ховатись під ковдрою. СНІД – синдром дефіциту людей… Ця думка міцно засіла у моїй голові. Вона не покидає мене відтоді, коли замість людей, їх любові та ненависті, їх зневаги та погорди, їх холоду чи тепла, я відчуваю лише байдужість і жалість до себе. А цього мені аж ніяк не досить, бо скоро від мене самого на світі мало що залишиться. Ще так мало встиг, та й так мало намагався встигнути до зустрічі з нею. Ні. Я не виню її, але просто не можу...

Читати далі...

Спокуси VS мовчання

  • 10.12.08, 19:21
Сьогодні познайомимося поближче з нашим ворогом, мало-хто його бачив, ще у меншу кількість людей він вселявся, але злий дух є. І ми це відчуваємо - через спокуси, які нас переслідують.Отож, диявол має ангельську природу, а отже набагато розумніший за людину. Він не діє якимось паранормальним чином. Більше того, він виключно маніпулює збігами обставин. Але не варто цю його зброю недооцінювати. Він за вами стежить, він бачить, коли вам добре, а коли зле, бачить ваш страх і ваші гріхи. Диявол...

Читати далі...

Запалимо свічку...

  • 22.11.08, 15:09
[Приєднана картинка] http://blog.i.ua/community/662/185344/ Могили дідів-прадідів є св"ященними. Пам"ять є основою мабутнього. Але форма вираження окремих негідних правнуків є неприйнятною. Ми не кролики для геноцидів.  Чому не згадують про тих, хто рішуче став до бою проти гнобителів і загинув у священній війні. Згадаємо пророчі слова: Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте. і запалимо свічку.