І таки це не смішно? Я знаю лише двох людей, яким за 80 років, котрі б змогли використати екстра-тайм з якою-небудь користю. А ви вже знаєте, що робитимете з безсмертям ?

Заливає до краю

І хоч я не курю

Та про дим трохи знаю

І під Noize MC

Що в навушниках грає

Ідіть нафіг всі

Правил я не приймаю

Розкуйовджені пасма

Ледь замочені в воду 

Перехожим покажуть

Мою "ніби" свободу

Парасолю із рук

Вітер видирає

І я маю характер

Хоч і волі не маю ...

By P.O.I.S.O.N.

...Іноді мені стає фігово . Фігово настільки , що мені ніколи не пояснити причину цього . Тоді я вигадую собі казочку : є у мене хлопець , я кохаю його , і раптом він розбивається на моцику чи щось подібне . Тоді я знаю , чому така сумна ...

...А поки я оце писала , мені на думку спало таке :

Сонце є , просто іноді його затуляють хмари.

Кохання є , просто це завжди трапляється з недостойними його людьми.

Чудо є , бо люди вірили і завжди будуть вірити в казки . Воно існує у казках . Якби воно було реальне , то не було б чудом ...

• Я життєрадісна людина і ніколи не журюсь , карочє , всім ПаЗіТіФф)): 33%, 3 голоса
• Я звичайний , зі своїми проблемами й радощами: 33%, 3 голоса
• Я живу у чорно - білому фільмі ;(: 33%, 3 голоса

-- А вірите, що я будь-кого з вас на цій тачці перевезу через канат.

-- Віримо.!!.. Віримо!!!.. .

Жоден в тачку так і не поліз.

І декілька слів ще. Основою віри не є знання того, що десь там вгорі Хтось є. Основою стосунків з Богом є довіра. Від нас лише вимагається, щоб ми просто поділилися з Ним своїми переживаннями, своїми думками і проблемами. Смішно боятися, що Він нас не зрозуміє. Хто ж тоді, як не Він. 

Нагадайте ангелу, щоб проставляв перед нулями одинички )

Про що пишу? Про стосунки людські. Не всі, але ті, які актуальні для мене зараз - тобто про любов. Не прив'язаність, не звичку, не хтивість, не секс, не симпатію, не розвагу, не залежність, а саме про любов. Для неї потрібно дві (не три, не оргію, не одну) закоханих людинки - чоловіка і жінку - які можуть, потребують і хочуть не просто проводити час разом, хоча це й так зрозуміло, але й віддати/пожертвувати в ім'я нового союзу свій час, свої амбіції, свої мрії, своє життя не кажу, щоб повністю, але рівно на стільки, щоб слово "свій" можна було замінити на "наш". Любов вимагає від кожного з нас прийняти свого обранця таким, яким він є (не в тому смислі, що змиритися з недоліками, ні, передусім визнати і собі усвідомити, що кохана людина не просто може, але точно є з вадами).  

Для чого взагалі та любов здалася? Дуже просто - для осягнення вічності. Для людської істоти вічність тотожна з досягненням людиною досконалості свого духовного розвитку.  Отже, якщо любов передусім передбачає жертву, призначена для розвитку, а закохуються люди, будучи далекими від досконалості, то напрошується висновок (увага, для Снусмумрика особливо висновок важливий), що: 

 чим більше різняться дві людські особи перед народженням їхньої спільної любові, тим продуктивніший потенціал для свого духовного розвитку вони отримують.  

Чи можуть дві особи однієї статі любити один одного? Можуть. Але чи це доцільно?Враховуючи, що вони фізіологічно однакові. 

Чи штовхають на гомосексуалізм гени? Може, але в мене є душа, яка прагне досконалості...

Але він не був першим в історії Церкви. Для ознайомлення подаю текст першого Символа віри, названого апостольським, що своїм корінням до апостольських часів сходить.   

1  Credo in Deum Patrem omnipotentem, Creatorem caeli et terrae.

2 Et in Iesum Christum, Filium eius unicum, Dominum nostrum,

3 qui conceptus est de Spiritu Sancto, natus ex Maria Virgine,

4 passus sub Pontio Pilato, crucifixus, mortuus, et sepultus,

5 descendit ad inferos, tertia die resurrexit a mortuis,

6 ascendit ad caelos, sedet ad dexteram Dei Patris omnipotentis,

7 inde venturus est iudicare vivos et mortuos. 8 Credo in Spiritum Sanctum,

9 sanctam Ecclesiam catholicam, sanctorum communionem,

10 remissionem peccatorum,

11 carnis resurrectionem,

12 et vitam aeternam. Amen.

Вірую в Бога Отця Всемогутнього, Творця неба і землі. І в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, нашого Господа, зачатого від Святого Духа, народженого від Діви Марії; Котрий страждав за Понтія Пилата, був розп'ятий, помер і був похований, зійшов у пекло, третього дня воскрес із мертвих, вознісся на Небеса, і сидить праворуч Бога, Отця всемогутнього, звідки Він прийде судити живих і мертвих. Вірую в Духа Святого; святу Вселенську Церкву; в спільноту святих; прощення гріхів; воскресіння тіла та життя вічне. Амінь.

для ознайомлення також подаю  посилання на Афанасіївський Символ віри   

 А щоб довести Вам вищесказане, спитаю просто: де жив Ісус Христос останні три роки свого життя? Перше, що напрошується відповісти - ніде. Але наївно думати, що Він бомжував. І хто шукає, той знайде відповідь. Ісус жив у домі Симона в Капернаумі. Ще спитаю Вас, як одягався  Ісус, чи мав якийсь достаток? Відповісте - жив скоромно, в білому полотняному плащі ходив. І знову відповідь не зовсім правильна, бо побачили такий образ Його в кінострічках. Йому складали прихильники великі пожертви, достатні для того, щоб Юда міг зі скарбоні красти гроші. І помилково думати, що події його життя складалися випадково. Навпаки, Ісус самостійно виконував план Своєї жертви.

Почнемо з в'їзду в Єрусалим. Про все було домовлено. Ісус сам домовляється про осла, на якому їде до міста, в якому його засудять на смерть. І не думаймо, що книжники та фарисеї хотіли смерті простого прововідника. Скажемо більше, Ісус сам спровокував їх на це, бо перше, що Він зробив, прийшовши до храму, було перевертання столів із крамом у притворі. Тим самим Ісус позбавляє їх прибутків, тому фарисеї і книжники шукають спільника серед апостолів, який би видав їм Ісуса. 

І вони його знаходять у Юді. Але Ісус не дає йому себе зрадити аж доти, поки не сповняться на Ньому всі пророцтва. В черверг посилає він двох апостолів готувати Пасху. І не випадково апостоли на вході до міста зустрічають чоловіка з глечиком (до слова, виключно жіноча справа у юдеїв - носити воду). Як би ми зараз висловилися - було все "схвачено". Ісус сам про все домовився, а від апостолів тримав у таємниці, щоб до того вечора ніхто не знав, де можна буде Ісуса схопити.

Тут є два моменти, які треба вияснити. В юдеїв зміна дня  проходить зі заходом сонця, і за вечерю сіли апостоли по нашому в четверг, але насправді вже почалася п'ятниця. І другий момент - Пасха для юдеїв. Для них - то символ визволення від неволі єгипетської, і святкується вона у суботу. Але починають відзначати її в п'ятниця за вечерею. Вона традиційно поділена на три етапи, розділених розпиттям чаші з вином. Спочатку їдять пісні страви, щоб нагадати як важко було в єгипетській неволі; потім кульмінація вечері - запечене ягня, що символізує ягня, кров'ю якого вимазували одвірки, щоб вберегтися від ангела смерті, що винищив первістків єгипетських. Ну а третя частина - то вже власне забава.

Нагадаю також, що Старий Завіт висічений на кам'яних скрижалях і даний Мойсеєві, але юдеї знали, що Новий Завіт буде викарбуваний у серці кожного кров'ю нового Агнця. Вечеря апостолів проходила за описаним вище сценарієм, але традиційного ягняти не подали. Він звелів їсти Його тіло та пити Його Кров на Його спомин, а Сам повис на дереві хреста опівдні, коли ягня жертовне завели до храму; о третій годині Він помер, Жертва у Храмі скінчилася.

От тепер ми дійшли до таїнства Євхаристії, що в перекладі з грецької означає "подяка". Причастя - це є основний акт нашої віри, яким ми звіщаємо смерть Ісуса Христа. Ап. Павло не даремно казав: "Христос - наша Пасха", Він своєю жертвою звільнив нас від рабства гріха і подарував нам життя вічне дітей Божих. Мало того, хто не їстиме Його Тіла і не питимеме Його крові - не матиме життя в собі. І попивають такі пивко в неділю, відповідаючи на питання: "А чого  не  йдеш до церкви?" таким чином "А що мені з того буде?" Та відповідь проста: "Нічого тобі з того не буде." На Службу йдеться в першу чергу, щоб подякувати. Не бійтеся, що недостойні, не бігайте по вісім раз до сповіді.

П.С. І ще, не вважайте, що Причастя, то якась пігулка, небесні ліки. То не то...

Мушу ставити три крапки, бо крапку ставити напрроти Вічності рука не підніммається. На заключення хочу сказати, що це лише уривок з реколекційної науки о. Корнилія Яремака, ЧСВВ, викладений мною своїми словами і так, як він зафіксований моєю немічною пам'яттю. Складаю йому подяку за ту працю, яку він провадить. 

2. Терпіння настають неочікувано і людина не має вибору. Ми не можемо обирати, що нас буде боліти завтра, хто з родичів помре того року.

3. Наші терпіння цілком реальні і цілком болючі. Вони приносять нам страждання, болі чи переживання, а для їх долання нам потрібні сили.

4. Ми завжди залишаємося віч-на-віч зі своїми терпіннями. Ніхто не може позбавити нас тих терпінь, які ми повинні витерпіти. Вони нікуди не зникнуть, а ми нікуди не втечемо.

5. Хто уникає своїх терпінь, той їх помножує.  Хто хоче терпіння зменшити, той повинен розділити чуже. Не хочеш  мити підлогу чи посуду, помиє через неможу мама. Мама захворіла, то ти помиєш  все, щоб їй полегшити. Закономірність така, і тільки така.

6. Ми абсолютно безсилі перед самими терпіннями, але ми можемо їх полегшувати своїми добрими ділами, поглядом, підтримкою.

7. Чим більше ми терпінь долаємо на своєму життявому шляху, тим більше помножується кількість тих, які ще треба буде подолати. Хтось наївний спитає: "Я вже стільки терплю, стільки терплю. Доки я повинен терпіти". А відповідь одна: "До кінця".

8. Хто співчуває тому, хто страждає добровільно за іншого, той таки достойний плачу над собою.  Бо фарисеї ми є, коли співчуваємо іншим, а за свої провини змушуємо відповідати когось.

9. Наші страждання чи терпіння не повинні вбивати у нас самих бажання боротись і долати свої страждання. Бо саме терпляче знесення всіх прикрощів полегшує знесення терпінь іншим, кого ми любимо. Та й зрештою, любимо по-справжньому ми лише тих, заради кого згідні щось витерпіти.

10. У нашій боротьбі, а, отже, у нашій любові ми залишаємося нагі і неприкриті у вбраному та завуальованому світі. Коли хтось вам скаже: "Я так люблю правду казати всім в очі", то він бреше, бо треба казати правду про себе.

11. Немає ще більшої любові як терпіти заради своєї любові.

12. У терпінні знаходиться ключ до радості. Бо любов пізнається і приходить у терпінні. Кого любить увесь світ, але він його не любить - той не є щасливим. Кого ненавидить весь світ, але він його любить - той буде щасливим.

13. Перед обличчям смерті всі наші терпіння стають такими мізерними.

14. На чомусь неможливому для нас ми звикли "ставити хрест". Але хрест і терпіння, що з ним асоціюються насправді є символом перемоги над смертю. Бо над тим, хто любить, смерть не має сили. Ми лише гості на цій землі, а домівка наша не тут.   

Я свічка. І хто, шкодуючи мене, загасить вогонь, той мене погубить. Бо свічка, яка не дає світла, нікому не потрібна.  Я згорю до кінця, щоб давати світло, бо для цього я і була зроблена.