Автора не знаю
- 21.02.15, 14:31
А сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав...
І з кров”ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав...
Й заплакав Бог,побачивши загін:
—Спереду —сотник, молодий, вродливий,
І юний хлопчик в касці голубій ,
І вчитель літній–сивий-сивий...
І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло...
Як крила ангела,злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
0
Коментарі