Якщо прямуючи по  течії  свого  життя  ти  упав (ла)   "пятою точкою" в (вибачте)
лайно, то не скигли що увесь світ навколо - ця купа л.
а просто візьми себе в руки і відштовхнувшись від сірості "землі"  встань з лайна, і йди   СВОЇМ шляхом  життя.

Вибір.
Повіє вітер
Самоти
Туди де є
Сама лиш ти.

І порожнеча
в Серці
в Долі


О, та самотність
на Шляху.

Ніхто тобі
так й не належить,
нікому не належиш
ти.

Та ладна
Волю поміняти
аби не бачить
Самоти.

 

Чи  було  коли

У  митарствах

споглядати  воду

в  каламутній  річці

 

 

Навіщо оглядатися

туди

Де  лиш  спогади

повернення  нема

одиноко…..
На дворі прохолода
Чи надто широко
розкрив вікно
у світ порожній


замерзле серце
самоти
виття замісто
слів для себе

Холодний відблиск
шкла вікна..
хоч і не осінь
та весна..


Не принесла вона
розради
у порожнечу
самоти.

Щетина ховає
маскою обличчя
а очі від усіх
ховає чуб.


Не ті слова
злітають з губ
які то з нас
хотів було почути

 

Комп.

 Зжираючи  він  

поглинає   Час

від  миті  до   години

місяцями  дні.

 Наркозом   іграшок

дурманить

у  Павутиння   Мережі

засмоктує

 Свідомість  спить

А   мозок

сміттям   харащиться

по  вінця

 Ігор Інформації –

ілюзій  

 

Мерехтінням  

гіпнотизуючим

 екраном 

катрупить   очі

й  мозок  виїда.   

Ледаща.

 Не   сплю, 

я   довго

сон   минав

 

 

Немов   Морфей

сей  облінився

десь  там заснув

І  сниться  сон

йому  що сплю.

 

 

не   прилетіла

зледачіла

чи   відігнав

то  хто її.

Ні  те  ні  се.

 

 

Вогонь приховано 

                                                                                                                                   

 В  папері

 

Та  зась

До  книги  молодому

 

П “яних  клонів

Для  зомбі

Нажаль   лише

Дум-дум  дурна

Нема  ж-бо

покоління