бррррр....холодно.

 

 

одиноко…..

На дворі прохолода

Чи надто широко

розкрив вікно

у світ порожній

 

 

замерзле серце

самоти

виття замісто

слів для себе

 

Холодний відблиск

шкла  вікна..

хоч і не осінь

та весна..

 

 

Не принесла вона

розради

у порожнечу

самоти.

 

 

 

*****

Усе те

що  бачив  Я

не  бачила

Душа

 

 

Тому  так  сумно

незатишно  стало..

 

 

 

 

 

а  як  не  сумувати,

не  нудитись  Буттям?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  *****

минулим існувати

того

театру

одного  актора

де  є

завіса -

гобелен з  піску

минувшини ?

 

 

ЖИТло….

Не можу

не торкатися  землі

не  відчувати  ґрунт

я  під  ногами

не  мати   Силу

що  іде  від  неї

 

 

В  бетонних

коробках

у  високості

 

як  то

завис  у невагомість

в  холоднім

комфортабельнім

стандарті

 

 

під   нумером

з  очницями

на  захід

і   на  південь.

 

 

 Ледаща.

 

 

 

Не   сплю,  не   спав

я   довго

сон   минав

 

 

Немов   Морфей

сей  облінився

десь  там  заснув

І  сниться   сон

йому  що сплю.

 

 

 

Дрімота   не   прийшла

не   прилетіла

зледачіла

чи   відігнав

то  хто  її.

 

 

 

 

 

 

кожна Людина має право на свої ідеали!
а релігії - це бізнес , шоу для самозбагачення , де попи - це вмілі менеджери.


Віра - не на язику

 а у серці.
а Храми - це не сучасно - торгашний офіси для предоставлення бізнес послуг населеню. та реалізації побрякушок для заляканого піпла.

 

 

Істині  Храми  не  мають  релігійно -торгашного  підгруньтя.  у них  немає   навязаних  нам    догм -теорій християнства, ісламу, буддизму.....

 

Без   почутів.

 

Я  не   любив

тебе

Любов  - чуття

до  плоті

 

Кохання   ж

не  було

Бо  не  живі

серця

 

 

Душі   вогню

без   них

не  розпалити

 

замучили  тортури

небес  і  Тла…

 

 

 

 

 

Ессе.

     За спиною шелест кроків. Обганяючи одне одного перед очі вискочили кози , бударажачи  тишу шурхотом опалого осінього листу, мов ті малі діти, пустунки граючись вибігли на те що торік було донедавна ставком ласуючи чередою і висмикуючи у верб залишки листя, буцаючи одне одного рогами. Корови що паслися поряд, степенно напустивши на себе замислено-вдумлений вигляд, здивовано і з цікавістью споглядали сю  віремію   зграйки малих істот. Лише малеча –телята, певне обридла монотоність своїх родичів та матерів з явним ентузіазмом сприйняли прихід їх розради від нудьги, й наперебій кинулися ганяти за козами борюкатися обнюхувати дивовижу , і лише з часом полишивши бридливу цю забаву. Повернулись до свого дійства – пасіння, вишукуючи молоду соковиту траву. Але що розрадить монотонність одноманіття їх пастуха. Посеред дна вкритого буйним різнотрав’ям дзюркотіла річечка обабіг неї оживала мурава, навіть тепер коли навкруг своїм подихом висушувала осінь. Дерева стиха перешіптувались між собою шурхотом листя у верховіті. З-за вигину невеличкого ліска що звисав стіною над пасовиськом, виглядаю пооране поле, поглядаючи на світ пошматованими людською байдужістью рештками минулого відгомону житя Трипільців.

     На чистому аркушеві паперу пастух вивів слова „За спиною вчувся шелест”.

Науководслідний  інститут    " Законодавчо - виконавча  влада" ( ЗаВиВ)....

Проведення  дослідів  по  виживаню  такого  виду  істоти  як  селянство

 

 

Така  неземна  краса  дійсно -  лише  у  віртуалі...

та ще  й  -  випромінює те  шо  рідко  є  у  сучасних  жінок  -  звабу,  мудрість,  могуть...

Ігри   це  яд   що  вбиває  найдороще  у  людини   - Час.

І  разом  із  цим  -  це   візуальний  наркоз