с книги

Стріла Амура........випала.

(Поема)

Розстаня                         Дощ хмаринок                     Прощай

Тиха білью                     з небес на                             пішла

Осінь                               землю                                   Далеко за поріг

                                                                                       Обох життя

-Ти погорда                    А сльози зараз                      Життя пішло

беручка                           нас прощання                       Від серця відірвалось

який хосен                      От все –підірвано

Тобі я                               мости                                    І теж пішов

здався                                                                             у інший бік

                                          Навернення                          клепку тями

Лишень завада                 у віру Серця                        втратив

Ти піди знайди                 як не було                            А сльози заступили

Віднаджувать                                                                 путь

Гудити і не берусь           Скупа сльоза

                                           Подалі далі                          Її в життя

Тобі суддя                         від неї                                   вже не вернуть

Лишень небес                   Така ж самота

Блакить і                            Як і я                                    Як разом

Ти сама                                                                            „в річці”

Твої-мої                             Гирловище                           нам не плити

Схололи почуття              у грудях                                обом по ній

                                           Герцю

І невертати                        стугонить                              То серце плаче

Забуття                              Двобійння                             Коли стріла

У нас немає                                                                      Еротамура

Майбуття                           Навстріч                               Із нього

                                            Любов                                   раной випала

Тебе б небачити                розлука-біль

Повік                                                                                 Аби зотліти

Повір не радий                 Снаряддя                                Почуття

Тебе зустрів                      для бою крові                         Чужих уже

                                           Пломінні чуття

У час Розради                                                                    Далека тінь

Я сумів                              Зіткнулись                               минулої утрати

І краяв серце                     навмируще                             

Спогадами літа                                                                  Бо ж разом  

                                            Виходивши                             зі стрілою

Яке і знов                           сльозой                                   Тож серця

Зустрів в тобі                     І стогонами                             шмат за

Жаркеє                                плачу                                       нею впада

Пломенеє літо                    За втраченим                          В пилюку

Жагучі ночі.                                                                        Часу

Мішаючи                              І знову

Шраминня                            зацвіте весна

Наближуючи                        навкруг

Осінь                                     шраминня

                                               Що залишилось

Осіній сум                             навіки

Роздум’я

Сивий волос                          Але це буде

Стресу                                    Інша весна

                                                Не нас

Не бачим ми                          Тебе й мене

Й вже                                      не наше літо

Наших тіней                           У нас з тобою –

                                                 Лишень осінь.

Далекі бачені

Світи

Світання самоти

 

Хоча і знову

В іншу

Рану

Стріла Амура

Залетить

 

Пробивши серця

Їх розбудить

Бажанням

Хтивістью

Кохання

 

Наповнить

нашії тіла