Почув слова ці Бог і мовив...
- 09.01.25, 20:20
Звернувся Бог до України,
Спитавши в кожної людини:
— Подумай зараз і скажи,
Що зробиш ти після війни?
Спитавши в кожної людини:
— Подумай зараз і скажи,
Що зробиш ти після війни?
І Бог у відповідь почув,
І кожен біль людський відчув:
— Я побудую гарний дім,
З родиною щоб жити в нім,
А поряд посаджу калину —
Червоний символ України,
І я не дам їй похилитись…
— А я сумлінно буду вчитись!
Найкращим лікарем щоб стати,
Здоров’я людям дарувати!
— Я вчителькою бути хочу,
До знань малечу заохочу!
— Я агрономом гарним стану,
Засію всі поля хлібами,
Щоб пахла ними знов земля!
— А я планую немовля!
На світ я народжу дитинку:
Маленьку щиру українку
Або синочка-козака —
У мене мрія ось така!
— А я сирітку всиновлю,
Можливо, навіть не одну,
Бо після катувань страшних
Дітей не матиму своїх…
Як рідних, буду їх любити,
Добра і людяності вчити!
— Я малюватиму картини —
Пейзажі нашої країни.
— А я лишу у віршах слід
Про славний наш козацький рід,
Оспівуючи Батьківщину —
Нескорену, міцну, єдину!
— А ти що зробиш, сива мамо?
— Могилку доглядати стану…
Й молитись буду я за тих,
Хто в небі вже, і за живих.
Та до своїх останніх днів
Просить прозріння для катів…
І Україна проказала:
— Навік Героям нашим Слава!
Вклонюся низько їм і Богу
За Мир, за нашу Перемогу!
Почув слова ці Бог і мовив:
— Я не залишу вас ніколи,
Я завжди поруч, ви це знайте,
Надію й віру не втрачайте!
Живіть, народжуйте, любіть!
І тільки уперед ідіть!
••••••••••••••••
Війна… Ти долі нам зламала,
Когось навіки роз’єднала,
І навпаки, когось зріднила,
Комусь дала натхнення й сили.
І скільки б не було печалі,
Життя продовжується й далі!
Ми все здолаємо! Ми зможем!
Ми неодмінно переможем!
І всюди зацвіте калина,
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО!
©Лія Острова
#Юлія_Кострова
Ілюстрація Viktoria Franko
І кожен біль людський відчув:
— Я побудую гарний дім,
З родиною щоб жити в нім,
А поряд посаджу калину —
Червоний символ України,
І я не дам їй похилитись…
— А я сумлінно буду вчитись!
Найкращим лікарем щоб стати,
Здоров’я людям дарувати!
— Я вчителькою бути хочу,
До знань малечу заохочу!
— Я агрономом гарним стану,
Засію всі поля хлібами,
Щоб пахла ними знов земля!
— А я планую немовля!
На світ я народжу дитинку:
Маленьку щиру українку
Або синочка-козака —
У мене мрія ось така!
— А я сирітку всиновлю,
Можливо, навіть не одну,
Бо після катувань страшних
Дітей не матиму своїх…
Як рідних, буду їх любити,
Добра і людяності вчити!
— Я малюватиму картини —
Пейзажі нашої країни.
— А я лишу у віршах слід
Про славний наш козацький рід,
Оспівуючи Батьківщину —
Нескорену, міцну, єдину!
— А ти що зробиш, сива мамо?
— Могилку доглядати стану…
Й молитись буду я за тих,
Хто в небі вже, і за живих.
Та до своїх останніх днів
Просить прозріння для катів…
І Україна проказала:
— Навік Героям нашим Слава!
Вклонюся низько їм і Богу
За Мир, за нашу Перемогу!
Почув слова ці Бог і мовив:
— Я не залишу вас ніколи,
Я завжди поруч, ви це знайте,
Надію й віру не втрачайте!
Живіть, народжуйте, любіть!
І тільки уперед ідіть!
••••••••••••••••
Війна… Ти долі нам зламала,
Когось навіки роз’єднала,
І навпаки, когось зріднила,
Комусь дала натхнення й сили.
І скільки б не було печалі,
Життя продовжується й далі!
Ми все здолаємо! Ми зможем!
Ми неодмінно переможем!
І всюди зацвіте калина,
ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО!
©Лія Острова
#Юлія_Кострова
Ілюстрація Viktoria Franko
