Профіль

Moy_Svet

Moy_Svet

Антігуа і Барбуда, Бріджтаун

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Бам-бам-бам це вам не Рам-пам-пам))

  • 05.03.25, 19:19
I'm like damn (с)

Урок
англійською


про коханння)))

життя показує
кохання це - не жвачка...
хоча...





Рухай...

  • 28.02.25, 22:22
рухай мій світ, крути, наче кулю земну, навколо осі
навіть коли проклянуть, зневіряться й плюнуть в мій бік усі
кого тримав я за руку й допомагав іти
навіть коли на голову нам впадуть чужі позаземні світи
навіть коли слова розіб'ються на приголосні і голосні
і на хрип перетворяться усі любовні пісні
навіть коли висохнуть ріки і згаснуть усі сонця
навіть коли зморшки зітруть риси мого лиця
навіть коли в долонях не втримаю зброю свою
навіть коли не зможу перемогти в бою
навіть коли мої друзі розірвуть мене живцем
навіть коли розлюбиш й не зможеш сказати про це
рухай мій світ, благаю, рухай його крізь роки
бо все, що я тільки маю - це доторк твоєї руки

Юлія Ілюха (c)


  
  
  


  
  
  

Отака фігня, малята...)

  • 20.02.25, 22:22
Слідкуйте за інтерФейсом! dance


Любов по WiFi...))

  • 18.02.25, 22:22
а в тебе Type-C ...)









Есть люди, которые ...

  • 18.02.25, 21:21

Один мой знакомый, играющий на гитаре
частенько на полном серьёзе мне говорил:
что радость — она окрыляет,
 тревоги старят,
а музыка — то, что живёт глубоко внутри.
С начала рождений, с курсора и с абсолюта, 
на дне, в облаках и на звёздной горе костей,
из музыки выросли боги, цветы и люди.
И не было в мире прекраснее тех людей,
таких настоящих, весёлых и непокорных.
И взгляды их были остры, как подводный риф.
Так мне говорил человек, в чьей душе — аккорды,
 канаты нейлоновых струн, деревянный гриф.

А как его звали? 

Наверное, как-то звали.
Я помню, что он обожал очень крепкий чай без сахара, 
чёрный.
 Смеялся, что инфернальный,
боялся 
обидеть кого-нибудь сгоряча.
С такими надёжно остылым тревожным утром, 
с такими нестрашно запрыгнуть в пустой вагон.

Есть люди, которые блюз, и они уютны.
Есть люди, которые джаз, и они огонь.

Есть люди-симфонии, оперы, люди-кантри.
Так он говорил, примеряя себя к ладам.
А кем же он был?

 Да, по-моему, музыкантом, 
хотя разве это профессия?
Это дар,

учение, исповедь, что-то ещё такое,
 чего я не зная, не ведая, берегу.
Деревья под снегом поют, фонари и кони, 
но их иногда заглушает машинный гул.

Один мой знакомый уехал к морям и пальмам — 
есть сладкие финики, темный инжир и нут.
Лежу, закрывая глаза, тишиной слепая,
хватаюсь за небо и верую в тишину,
плывучая, простоволосая как дриада.
Храни же меня, сохрани же в любых мирах.
Один мой приятель — косуха и медиатор — 
сквозь все расстояния велит мне не умирать.

А где он теперь?

Он при храме ли, при ашраме, в портовой таверне,
 в блескучем цветном бистро?
От времени, он говорил, заживают шрамы —
и снежная птица роняет в ладонь перо.

Живи — я живу и учусь быть светлей и проще, 
из слов безуспешно ваяю доспех и щит.
Но слышу, как он пересёк городскую площадь,
и каждый вмурованный камень в меня звучит.


(с)


Bla Bla Bla...)

  • 14.02.25, 20:20


Велика дяка за вітання!)
Розділяю гарний настрій,

передаю іншим!

Вітаю причетних 
та тих ,хто вважеє себе
 непричетним! heart
але так не буває vkaske


Намалюю...

  • 03.02.25, 19:19


Серед світу, що грузне у бруді
Серед дивної нині зими,
Ти знайди, десь далеко у грудях
Свій маленький шматочок весни.
Ти знайди, своє сонце і небо,
Свої зорі і крихту тепла.
Так багато біди та не треба,
Щоб в душі поселилась пітьма!
Ти знайди свої квіти у людях,
Свої перші добра корінці...
Нехай мудрість з тобою прибуде,
Ти даруй з кольорів олівці.
Намалюй неймовірну картину
Там, де світ лиш буяє теплом,
Бо насправді, ти дійсно єдиний,
Хто поділиться нині добром!

(с) Аліна Войтенко


Третя зима вже...

  • 17.01.25, 22:22


третя зима каже: лягай і спи
тихо травою під снігом шепочуть степи
там відбувається щось на важких льодах
але це зовсім чужа й неосяжна вода
ковдрою крийся що розірвали вітри
видих куплети ділить на раз два три
ніби у темряві тіні лічи й лічи
сном розсікай їх навідліг сміливо січи
світло у просторі що розливною трубою
ти в ньому ціла й нікого поруч з тобою
в теплій норі в коконі під крилом
ластівки збитої диким нахабним злом
і не достукатися вже нікому дна
ти у зимі цій кружляєш зовсім одна
ручки під щічку м‘якесенько позбери
й слухай куплети на раз два
на раз два три

Voloshka



Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна