Звернувся Бог до України, Спитавши в кожної людини: — Подумай зараз і скажи, Що зробиш ти після війни?
І Бог у відповідь почув, І кожен біль людський відчув:
— Я побудую гарний дім, З родиною щоб жити в нім, А поряд посаджу калину — Червоний символ України, І я не дам їй похилитись…
— А я сумлінно буду вчитись! Найкращим лікарем щоб стати, Здоров’я людям дарувати!
— Я вчителькою бути хочу, До знань малечу заохочу!
— Я агрономом гарним стану, Засію всі поля хлібами, Щоб пахла ними знов земля!
— А я планую немовля! На світ я народжу дитинку: Маленьку щиру українку Або синочка-козака — У мене мрія ось така!
— А я сирітку всиновлю, Можливо, навіть не одну, Бо після катувань страшних Дітей не матиму своїх… Як рідних, буду їх любити, Добра і людяності вчити!
— Я малюватиму картини — Пейзажі нашої країни. — А я лишу у віршах слід Про славний наш козацький рід, Оспівуючи Батьківщину — Нескорену, міцну, єдину!
— А ти що зробиш, сива мамо? — Могилку доглядати стану… Й молитись буду я за тих, Хто в небі вже, і за живих. Та до своїх останніх днів Просить прозріння для катів…
І Україна проказала: — Навік Героям нашим Слава! Вклонюся низько їм і Богу За Мир, за нашу Перемогу!
Почув слова ці Бог і мовив: — Я не залишу вас ніколи, Я завжди поруч, ви це знайте, Надію й віру не втрачайте! Живіть, народжуйте, любіть! І тільки уперед ідіть! •••••••••••••••• Війна… Ти долі нам зламала, Когось навіки роз’єднала, І навпаки, когось зріднила, Комусь дала натхнення й сили. І скільки б не було печалі, Життя продовжується й далі! Ми все здолаємо! Ми зможем! Ми неодмінно переможем! І всюди зацвіте калина, ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО!