НА КИЇВ 

Знов ідуть колони

У Київ крокують,

Знову дзвонять дзвони 

Вкраїну плюндрують

За залізні грати, 

За замки московські,

Хоче всіх загнати

Вас в «драби московські»

Отой «цар», що зверху

Над народом править,

Хоче шкіру здерти,

Тавром Москви травить.

Робить табір в країні

За колючим дротом.

Що йому ми винні?

Платим йому злотом.

Межигір’я, літаки,

А тут – хліба дайте.

Нехай скаже – хто такий,

Й де спочинок знайде?

Бо якщо він Українець –

То нехай згадає,

Бо таки й його кінець

Скоро вже здолає.

І плюватимуть на нього

Й на  його могилу…

Та ми знову не дамо

Вкраїні загинуть.

Ходім брате знов на  Київ

Боронить родину.

Не дамо ми, не дамо ми

Згубить Україїну!