Новела про правду життя
- 12.07.17, 12:02
Йшли перші дні моєї відпустки , я був надзвичайно радий тому ,що я нарешті висипаюсь. Це вже було одним з моїх досягнень . Кожного дня я вставав з ліжка. Після чого йшов в ванну чистив зуби та вмивався .В квартирі було дуже просторо . Я збирав речі та виходив з дому ,прямуючи в зал ,який знаходився в 3-4 зупинках від дому ,в залежності від того яким способом добиратися . Проводивши ,по годині-півтори , я йшов в душ та їхав додому снідати . Поснідавши ,я вирушив пройтись по місту . Весь цей час я активно сидів в соц мережах ні на що не звертаючи увагу . Йшовши по переході я не замітив , просто через те, що голосно включив музику в навушниках та був впевнений що нічого не їде . І тут я відчув страх . Мене збила машина і я кудись лечу ,куча крику і всі звуки я вже не чув ,для мене все завмерло , відключився в той момент коли зустрівся з землею ,але поки я летів я не відчув нічого ,можливо через больовий шок , так напевно саме через нього . Я вже не міг чітко сформувати думки .
Я бачу сон , стою я і біля стоять мої рідні ,яких при житті поховали, які знали мене , я страшно налякався ,але підійшовши до старенької бабусі Маргарет запитав :"що я тут роблю?",- на що бабуся відповіла:"Заспокійся , ми всі зібралися ,для того ,щоб допомогти тобі ". Це тривало буквально декілька хвилин ,поки вони про щось говорили , але я не розумів,ні слова , тут мене струсонуло і я прийшов до тями,- це був лікар який 3 раз огрів мене дифрибрилятором . Спочатку я запанікував , хотів поворухнутись , але відчув надзвичайну біль . Оглянувши тіло я побачив , що мав перлом кісток в обох руках , обох ніг однієї стегнової кістки та однієї гомілкової , лікарі бігали навколо мене або ж мені тільки здавалося через велику дозу знеболюючого , я знову втратив свідомість. Знову попав кудись, де була галявина на якій виднівся вид на озеро прекрасне і чисте , а біля самого озерця стояла мила дівчина з надзвичайною вродою , я розгубвшись думав сховатись , але пізніше все ж здоровий глузд взяв верх над цією дурістю і я підійшов до неї та стидливо промовив :"привіт"
У відповідь я побачив дуже здивоване лице цієї милої дівчини та її відповідь:"привіт ти хто?"
Я розгубившись від питання задумався на хвилину" хто я?"
Але зібравшись з думка відповів :"я Джон, а як звати вас приваблива міледі?"
Вона усміхнувшись відповіла:"Анна-Ліз,звідки ви я вас тут не зустрічала?
Джон відповів :"я й сам не знає , як мене сюди занесло"-, Вона підійшовши до нього ближче обняла його і радісно вигукнула ,- "Ну хоть когось я зустріла на цій планеті",- Джон був розгублений він не знав , що робити , але в той самий момент він відчув любов , стук сердця Анни-Ліз, і прокинувся в білій палаті серед ночі до нього підійшов черговий лікар і задав йому пару запитань на кшталт :"як себе почуваєте ?чи не сильна біль?і розповів , що збила його машина у якій сиділа дівчина це був Шелбі 68 року чорного перламутрового кольору, розповів йому , що протягом 6 місяців він буде проходити реабілітацію у центрі неподалік від Нью-Джерсі "
Єдиним запитанням хлопця було:"Як виглядала та дівчина?" , після чого лікар розбудив офіцера , який займався якраз цією справою він показав фотографію дівчини і це було вона ,саме та Анна-Ліз яку він зустрів як ангела у сні ,і знову втратив свідомість.Хлопець по імені Джон виздоровів ,хоч і залишилися шрами ,одружився став успішним бізнесменом ,але згадував ті дні ,як перебування у пеклі.
Вот так і в нашому житті буває ,що деякі люди прияиняють нам такий схожий біль,як розігнана машина , хоч це так і не помітно ,але це лишає сильні шрами ніж ті що на тілі, вони залишаються спогадом і йдуть з нами через усе наше життя. Вибачаюсь перед читачами через не викладення усього тексту
Аlone wolf
Я бачу сон , стою я і біля стоять мої рідні ,яких при житті поховали, які знали мене , я страшно налякався ,але підійшовши до старенької бабусі Маргарет запитав :"що я тут роблю?",- на що бабуся відповіла:"Заспокійся , ми всі зібралися ,для того ,щоб допомогти тобі ". Це тривало буквально декілька хвилин ,поки вони про щось говорили , але я не розумів,ні слова , тут мене струсонуло і я прийшов до тями,- це був лікар який 3 раз огрів мене дифрибрилятором . Спочатку я запанікував , хотів поворухнутись , але відчув надзвичайну біль . Оглянувши тіло я побачив , що мав перлом кісток в обох руках , обох ніг однієї стегнової кістки та однієї гомілкової , лікарі бігали навколо мене або ж мені тільки здавалося через велику дозу знеболюючого , я знову втратив свідомість. Знову попав кудись, де була галявина на якій виднівся вид на озеро прекрасне і чисте , а біля самого озерця стояла мила дівчина з надзвичайною вродою , я розгубвшись думав сховатись , але пізніше все ж здоровий глузд взяв верх над цією дурістю і я підійшов до неї та стидливо промовив :"привіт"
У відповідь я побачив дуже здивоване лице цієї милої дівчини та її відповідь:"привіт ти хто?"
Я розгубившись від питання задумався на хвилину" хто я?"
Але зібравшись з думка відповів :"я Джон, а як звати вас приваблива міледі?"
Вона усміхнувшись відповіла:"Анна-Ліз,звідки ви я вас тут не зустрічала?
Джон відповів :"я й сам не знає , як мене сюди занесло"-, Вона підійшовши до нього ближче обняла його і радісно вигукнула ,- "Ну хоть когось я зустріла на цій планеті",- Джон був розгублений він не знав , що робити , але в той самий момент він відчув любов , стук сердця Анни-Ліз, і прокинувся в білій палаті серед ночі до нього підійшов черговий лікар і задав йому пару запитань на кшталт :"як себе почуваєте ?чи не сильна біль?і розповів , що збила його машина у якій сиділа дівчина це був Шелбі 68 року чорного перламутрового кольору, розповів йому , що протягом 6 місяців він буде проходити реабілітацію у центрі неподалік від Нью-Джерсі "
Єдиним запитанням хлопця було:"Як виглядала та дівчина?" , після чого лікар розбудив офіцера , який займався якраз цією справою він показав фотографію дівчини і це було вона ,саме та Анна-Ліз яку він зустрів як ангела у сні ,і знову втратив свідомість.Хлопець по імені Джон виздоровів ,хоч і залишилися шрами ,одружився став успішним бізнесменом ,але згадував ті дні ,як перебування у пеклі.
Вот так і в нашому житті буває ,що деякі люди прияиняють нам такий схожий біль,як розігнана машина , хоч це так і не помітно ,але це лишає сильні шрами ніж ті що на тілі, вони залишаються спогадом і йдуть з нами через усе наше життя. Вибачаюсь перед читачами через не викладення усього тексту
Аlone wolf
Calamitate doctus sum
