Ліцензія і спеціальний дозвіл на користування надрами
- 23.02.10, 16:17
Не
рідко сьогодні можна почути термін “ліцензія на користування надрами”.
Цікаво, що під цим терміном може матись на увазі одразу два різних
документа:
ліцензія на видобування корисних копалин з родовищ загальнодержавного
значення (ліцензія на вид діяльності згідно Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” спеціальний дозвіл на користування надрами родовища корисних копалин (документ дозвільного характеру).
Ця
плутанина зумовлена тим, що ще не так давно спеціальні дозволи на
користування надрами називались саме ліцензіями. Тому не рідко можна
зустріти і уточнення “спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування
надрами”. Між тим, стверджувати , що така назва застаріла, ще зарано.
Оскільки такі ліцензії видавались терміном на 10-20 років, то багато з
них діють по цей день, маючи на своєму офіційному державному бланку
назву “Ліцензія”.
Внесемо ясність у розуміння різниці, між сучасними
термінами спецдозволу на користування надрами та ліцензій на
видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Хоч законодавче визначення термінів “ліцензія” і “документ
дозвільного характеру” на перший погляд досить схожі, це два зовсім
різні документи, видача яких регулюється різними нормативними актами.
Ліцензії надаються згідно Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
і затверджених ліцензійних умов для кожного конкретного виду
господарської діяльності. Видача документів дозвільного характеру
(дозволи, погодження та ін.) в першу чергу регулюється Законом України “Про дозвільну систему в сфері господарської дільяності”, а також постановами Кабінету Міністрів, та іншими нормативно-правовими актами. що визначають порядок видачі.
В
нашій ситуації для спрощення розуміння можемо умовно розмежувати ці два
поняття наступним чином - ліцензія видається на право здійснення певної
господарської діяльності взагалі, а спецдозвіл - на право використання
певного природного ресурсу на конкретно визначеній ділянці.
При цьому усі надрокористувачі повинні отримати спеціальний
дозвіл на користування надрами, а ті з них, що мають намір видобувати
корисні копалини з родовищ загальнодержавного значення - повинні
отримати ще й ліцензію.
Нагадаємо, що визначення того, які корисні копалини
відносяться до загальнодержавних, а які до місцевих, міститься в Постанові
Кабінету Міністрів України вiд 12.12.1994 № 827 Про затвердження
переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення).
До
загальнодержавних корисних копалин віднесено зокрема: горючі корисні
копалини, металічні руди, сировина вогнетривка, абразивна, ювелірна,
сировина для облицювальних матеріалів, фарфоро-фаянсова, цементна
сировина, підземні мінеральні води, підземні прісні води для
централізованого і нецентралізованого водопостачання, лікувальні
грязі,. інертні гази та інші.
До корисних копалин місцевого значення віднесено сировину
цегельно-черепичну, піщано-гравійну, сировину для бутового каменю,
щебеню, будівельного вапна і гіпсу, хімічних меліорантів для грунтів.
та інші корисні копалини, не віднесені до корисних копалин
загальнодержавного значення.
При цьому важливо пам'ятати, що одна й та ж корисна
копалина залежно від того для чого її запаси затверджено може
відноситись як до загальнодержавної так і до місцевої сировини.
Наприклад, пісковик і граніт, затверджені для використання в якості
облицювальних матеріалів (декоративний блочний камінь) будуть корисними
копалинами загальнодержавного значення. Але ці ж самі корисні копалини,
затверджені в якості сировини для бутового каменю - корисні копалини
місцевого значення. Вапняк може бути загальнодержавною корисною
копалиною при затвердженні його запасів у якості сировини для
облицювальних матеріалів, та сировини для цукрової промисловості і
місцевою - для бутового каменю, будівельного вапна чи меліоранту.
Більше інформації на http://plast.vn.ua/ua/index.html
рідко сьогодні можна почути термін “ліцензія на користування надрами”.
Цікаво, що під цим терміном може матись на увазі одразу два різних
документа:
ліцензія на видобування корисних копалин з родовищ загальнодержавного
значення (ліцензія на вид діяльності згідно Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” спеціальний дозвіл на користування надрами родовища корисних копалин (документ дозвільного характеру).
Ця
плутанина зумовлена тим, що ще не так давно спеціальні дозволи на
користування надрами називались саме ліцензіями. Тому не рідко можна
зустріти і уточнення “спеціальний дозвіл (ліцензія) на користування
надрами”. Між тим, стверджувати , що така назва застаріла, ще зарано.
Оскільки такі ліцензії видавались терміном на 10-20 років, то багато з
них діють по цей день, маючи на своєму офіційному державному бланку
назву “Ліцензія”.
Внесемо ясність у розуміння різниці, між сучасними
термінами спецдозволу на користування надрами та ліцензій на
видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Хоч законодавче визначення термінів “ліцензія” і “документ
дозвільного характеру” на перший погляд досить схожі, це два зовсім
різні документи, видача яких регулюється різними нормативними актами.
Ліцензії надаються згідно Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”
і затверджених ліцензійних умов для кожного конкретного виду
господарської діяльності. Видача документів дозвільного характеру
(дозволи, погодження та ін.) в першу чергу регулюється Законом України “Про дозвільну систему в сфері господарської дільяності”, а також постановами Кабінету Міністрів, та іншими нормативно-правовими актами. що визначають порядок видачі.
В
нашій ситуації для спрощення розуміння можемо умовно розмежувати ці два
поняття наступним чином - ліцензія видається на право здійснення певної
господарської діяльності взагалі, а спецдозвіл - на право використання
певного природного ресурсу на конкретно визначеній ділянці.
При цьому усі надрокористувачі повинні отримати спеціальний
дозвіл на користування надрами, а ті з них, що мають намір видобувати
корисні копалини з родовищ загальнодержавного значення - повинні
отримати ще й ліцензію.
Нагадаємо, що визначення того, які корисні копалини
відносяться до загальнодержавних, а які до місцевих, міститься в Постанові
Кабінету Міністрів України вiд 12.12.1994 № 827 Про затвердження
переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення).
До
загальнодержавних корисних копалин віднесено зокрема: горючі корисні
копалини, металічні руди, сировина вогнетривка, абразивна, ювелірна,
сировина для облицювальних матеріалів, фарфоро-фаянсова, цементна
сировина, підземні мінеральні води, підземні прісні води для
централізованого і нецентралізованого водопостачання, лікувальні
грязі,. інертні гази та інші.
До корисних копалин місцевого значення віднесено сировину
цегельно-черепичну, піщано-гравійну, сировину для бутового каменю,
щебеню, будівельного вапна і гіпсу, хімічних меліорантів для грунтів.
та інші корисні копалини, не віднесені до корисних копалин
загальнодержавного значення.
При цьому важливо пам'ятати, що одна й та ж корисна
копалина залежно від того для чого її запаси затверджено може
відноситись як до загальнодержавної так і до місцевої сировини.
Наприклад, пісковик і граніт, затверджені для використання в якості
облицювальних матеріалів (декоративний блочний камінь) будуть корисними
копалинами загальнодержавного значення. Але ці ж самі корисні копалини,
затверджені в якості сировини для бутового каменю - корисні копалини
місцевого значення. Вапняк може бути загальнодержавною корисною
копалиною при затвердженні його запасів у якості сировини для
облицювальних матеріалів, та сировини для цукрової промисловості і
місцевою - для бутового каменю, будівельного вапна чи меліоранту.
Більше інформації на http://plast.vn.ua/ua/index.html
1
Коментарі
stepan
16.07.11, 16:41