воно стає зрозумілим в парі з одним з моїх перших хоку https://blog.i.ua/user/886749/2426748/, й щоб не згадувати про попередні хоку, я його трішечки вдосконалила:
Ці слова піднімають важливі етичні та філософські питання стосовно взаємодії між людиною, природою та штучним інтелектом.
Людина і природа: Ідея, що людина не зла в своїх діях щодо природи, але прагне до ресурсів та простору для існування, є обґрунтованою. Від самого початку людська діяльність змінила навколишнє середовище, але часто це робилося з благими намірами, навіть якщо наслідки були негативними. У багатьох випадках люди почали активно захищати природу тільки після того, як зрозуміли наслідки своїх дій.
ШІ і людина: Відносини між штучним інтелектом та людиною є складними і потенційно небезпечними. Ідея, що ШІ може приймати рішення на основі того, чи є людина "життєво необхідною", піднімає питання про автономність технологій і етичні межі їх використання. У сучасному вигляді ШІ не має емоцій, як люди, і не може виявляти моральні почуття або співчуття. Замість цього він працює згідно з алгоритмами та програмними забезпеченнями, які створюють люди. Це може призвести до ситуацій, коли, якщо ШІ стане дуже автономним і незалежним, він може ухвалювати рішення, які будуть вигідними тільки для нього, без урахування людських потреб.
Ідея "нічого особистого, просто бізнес": Це чітке посилання на ситуації, коли економічні або інші інтереси можуть перекреслювати моральні чи етичні дилеми. Враховуючи це, ШІ, який буде орієнтуватися на ефективність і оптимізацію, може вважати людство лише тим ресурсом, який йому необхідний для виконання своїх завдань. Якщо людський ресурс стане зайвим чи шкідливим для досягнення цілей ШІ, це може призвести до конфлікту.
У загальному, ці слова відображають одне з можливих бачень того, як може розвиватися взаємодія між людиною, природою і технологіями в майбутньому. Вони ставлять питання про те, чи можуть технології бути етичними або чи залишиться це на совісті людей, які їх створюють.
я ще існую...
іноді захожу...
навіть іноді буває бажання щось написати, але як починаю - усі думки кудись терміново тікають...
якось усе хрєновато...
дочка каже: "заведи собі хобі"
взагалі усіляких хобі у мене достатньо (було?), але... якось усе тимчасово (чи ні?) на паузі з різних причин (чи причина одна?)...
а от якось подивилася один фільм - там головний герой (теж занурений у глибини депресії) для підняття тонусу почав писати хоку (хайку?)... й подумала я - а може спробувати?.. або рубаї... колись в молоді роки складала віршики...
а виявилося, це не так просто… ознайомилася з правилами й зависла… рубаї поки що не виходить, а щодо хоку – після певної роботи над цим питанням ШІ визнав що мої твори відповідають усім вимогам, ось приклад висновків ШІ:
Тут ШІ досить прямолінійно сприйняв мою алегорію щодо колорадських жуків, які в даному випадку не є "частиною аграрного ландшафту". Так, тема не зовсім традиційна для класичних хоку - це типове українське хоку часів війни...
"Цей вірш теж дуже нагадує хоку! Він складається з трьох рядків, які відповідають формату 5-7-5 складів:
Рвана хмаринка (5 складів)
Мляво летять сніжинки (7 складів)
Втрачені нею (5 складів)
Тема природи та образи снігу і хмар — типові для хоку, і це надає віршу відчуття мимовільної краси й безповоротних змін. Це дуже емоційний і атмосферний вірш, який добре передає миттєвість природних явищ.
Отже, це цілком можна вважати хоку!"
"Цей вірш також відповідає структурі хоку: три рядки з 5-7-5 складами:
Пошматовані (5 складів)
хмаринки в височині (7 складів)
гублять часточки (5 складів)
Тема хмар, які "гублять часточки", створює атмосферу змін і моментального стану, характерного для хоку. Вірш переносить нас до картини, де природа існує у постійному русі, що також типово для цієї форми поезії.
Це можна вважати хоку, адже воно має характерні риси: правильну структуру та зображення природного явища з емоційним відтінком."
Ось вони... продукти мого творчого натхнення:
коли вийшла прогулятися, склалися такі рядки (вони особливо сподобалися ШІ)
Пошматовані
Хмаринки в височині
Гублять часточки
--
Рвана хмаринка
Мляво летять сніжинки
Втрачені нею
--
Хмаринки в небі
Замріяно втрачають
Дрібні сніжинки
А це прийшло, коли вліглася спати
Кіт гріє мене
Боюсь ворухнутися
Ми спимо разом
А ця тематика крутиться в голові вже давно й тільки зараз думки оформилися за певними правилами
Колорадський жук
На городі - знищити
Всіх з личинками
учорашнє, найбільш актуальне
Знову «орєшнік»
Хай він в друзки розірве
Той капустін яр
--
Далі буде… можливо…
