просто весняний котик...

якого ми залишили вдома.

він порається сам по господарству. (це такий гумор, щоб не плакати)

сумуємо. (але щоб розказати достеменно як, то треба передивитись тонни матеріалу - малюнків, коміксів і переслухати байок)

нехай всі повернуться додому.

чи зрозуміють нарешті, де їх дім)

тектонічні зміни в долях та свідомості мільйонів.

що краще, те і те, мабуть...

головне - встигнути сказати те, що хотів.

але клубок у горлі іноді заважає.

набутися поруч. як момент. і як вічність.

сьогодні знову у Запоріжжі гучно.

з вірою у котиків ЗСУ

дякую, що ми живі.

Whiskey*