Не треба боятися

Якось під час роботи над фільмом "Віктор Некрасов. На "Свободі" і вдома" Рафа Нахманович сказав мені: "Не треба боятися", - згадуючи свої постійні розмови з кагебешниками, які не відлипали від нього і все намагалися зламати після зйомок мітинга у "Бабиному яру" . Ця зйомка відбулася за ініціативи Некрасова. Не знаю чому зараз серед ночі це згадалося. Напевно, через те, що таки не треба боятися ніколи і нічого. Ще згадалося у світлі зйомок фільму про Некрасова - доля Гелії Снєгирьова. Адже саме ця критична ситуація зробила з нього людину, яка почала боротися з системою. Він був успішним, талановитим і забезпеченим... Але коли пішов проти системи - втратив все: друзі один за одним через страх відверталися від нього. Його підтримувала лише його секретарка Аня. Вона з ним спілкувалася навіть тоді, коли він рив траншеї на вулицях міста Києва, інші проходили повз, роблячи вигляд, що не знайомі з ним... Я теж знала секретарку Аню, вона працювала на студії - скромна й інтелигентна людина. (В цьому монолозі Рафа сказав, що Гелія боявся).

P.S. Взагалі, Рафаїл Аронович був цікавою людиною: "маленький фюрер"казали на нього, і скільки в ньому всього зберігалося. Я казала моя мама, "пучка духу", але був безстрашним, це точно, ну, і талановитим теж.