Cпроба розширити межі українолюбові (продовження)

Жадан (продовження)

6

Від сучасного літ процесу –

як від смерті – сховатись не можна.

Ґендерні студії пані Забужко

дістануть вас у женевському, вашинґтонському,

а ще вірогідніше – бахмацькому туалеті.

Те саме – з віршами Сергія і Тетяни Дзюб,

зі статтями в «Літукраїні» Сашка Ярового,

з аудіо записами Юрія Покальчука.

Так далі жити не можна,

вирішує десь підсвідомо Жадан,

пакує манатки, плює на роботу

і шурує кудись до забитого Нюрнберґа,

де на нього чекають такі непересічні постаті,

як письменник Юрко Андрухович,

який незабаром зустріне свій сьомий десяток,

і чех-емігрант Вальтер Загорка,

якого вбиває своїм абстиненством

сама назва збірки С.Жадана – «Пепсі».

В компанії цих не познайомлених між собою людей

Жадан може мріяти про конокрадство,

торгівлю рабами,

якісь сексуальні маневри,

що потім про них по неділях говорить

біля церкви увесь україномовний Рим.

7

Дорога додому…

Обабіч вишкірює зуби і світить зогнила Варшава,

тіні батечка Гамлета, доктора Фауста, фюрера-підараса

махають батистовими хустинками

в добру путь українському поетові.

Савка. Привітна Мар’яна Савка,

звільнившись на день від обов’язків

перед бібліотекою, чоловіком

і Маріанною Кіяновською,

зустрічається з Жаданом на пластмасових столиках

і тримає в руках м’яку іграшку

ніжно-кислотного кольору.

8

Та сіре його обличчя, сльози його – брунатні,

жінки (ці грузинки, бля) просять його: «Люби!»

А він у свої квадратні

харківські буцегарні

до друга Валера Бондаря вертається з боротьби.

9

Так минають години і дні,

так минають роки і декади.

Де ви, поети-дев’ятдесятники?

Де ви – вісім десятники (крім Герасим’юка)?

Вутла постать одного харківського метафориста

заступає усіх перед Богом вкраїнської музи –

таким собі сонцем оранжевим.

Шановні, в наш час антологій і підсумків,

мінімального розуму й Інтернету

Сергій Жадан вирушає в гуцульські гори

здобувати останню твердиню –

ментальність Малковича і Герасим’юка.

10

Хто такий Роман Скиба?

Це запитання зовсім недавно було риторичним.

Тепер на нього доводиться відповідати,

і щоразу – по-іншому.

Він хотів бути Нобелівським лауреатом,

для цього спав в телефонній буді.

А от Жадановому Будді

в оточенні скіфських баб

здалека, звисока видно

Стокгольм і у ньому (з часом)

бродськоподібного нонкорфоміста

у фраку з гардеробу театру «Арабески»

і з нобелівською промовою з жахливим слобожанським акцентом.

11

А ще він приїде в Ірпінь –

туди, де колись пиячив,

де дер всіх лошиць, як кінь,

і копав футбольний м’ячик, -

на зустріч із  молодими

багатим старим пердуном.

І скаже поетка галіма

до свого, скажімо, Діми:

«Ти представляєш, Діма,

Я бачилася з Жаданом».