День четвертий - Дубно. Сучасність зустрічається з минулим

Що порадувало з ранку - банкомати у Львові річ доступна і різноманітна. З десятків банків є що обрати для себе з переліку фінансових партнерів. Маю гроші - тож знову у подорож. Кінцева зупинка - місто Дубно.

   

  Я їхав на удачу і віра в те, що мені пощастить зробила диво - в тітки Руслани запрацював телефон! Абонент був не поза зоною! Домовилися, що мене зустріне її син чи донька на автостанції. Дивне це відчуття - бачити в кожному ту людину, яка має тебе зустріти. Коли ніхто не знає як виглядає інший :)   Він виявився таким як розповідала тітка Руслана, і дочка теж. Нам немає про що говорити, але я спокійно відношусь до того - ми ж бачимося вперше. Йдемо до дому. Гарне місто Дубно. Річка Іква з плакучими вербами, замок князів Острозьких, вулиця циганського барону, відреставрований собор.   В домі зустрів батько - весела, мудра, роботяща людина. Він любить своє місто і не хоче нікуди їхати, доки голова і руки його кормлять. Вірю, що на таких українцях тримається наша держава. За їх дітей я спокійний - все в них буде добре.   Дочка нагодувала смачною картоплею з оселедцем і солоними помідорами з дитинства... Життя налагоджується! :) Порозмовляли трошки "за жизнь". Вона розумна дівчина і знає чого хоче. До того ж рукодільниця.   Телевізор - супутник неактивного відпочинку, наблизив час коли прийшла тітка Руслана. Вона так мені зраділа, що я не знав як себе треба почувати в цій ситуації. Трошки відпочила, показала фотографії. Скаржилась, що на фотографіях самі "п"янки-гулянки". Дружно вони там живуть, весело! В Києві не так - сусідів по поверху не завжди впізнаємо :)     

  Пішли в місто на екскурсію. За легендами, тисячу років тому на місці теперішнього Дубно серед вікових дібров стояло село Дубенка, що потім одержало назву Дубен. Саме цей Дубен згадується 1100 року в Іпатіївському літописі. У 1240 році Дубен, як і всю Волинь, та й узагалі Русь, розорили і спалили орди Батия, після чого місто надовго знову перетворилося на зубожіле селище. Минули сто довгих років запустіння, занепаду, і от 1340 року Волинь опиняється під володарюванням Литви.

  Приїхали до центру міста - до замку князів Острозьких. Будівля вражає своєю монументальністю і тим, що порівняно непогано збереглася, особливо зважаючи на значний її вік - закладена у 1492 р. Не кажучи вже про підземні ходи від замку через все місто - по ним взагалі можна пускати метро! Людині з інженерною освітою (тобто мені:) ) важко зрозуміти яким чином це все будувалося в ті далекі часи. Навіть уявляти не хочу! Які там піраміди!    До початку XX століття Дубенський замок так ніхто жодного разу не здобув. І лише в Першу світову війну австро-угорські війська важкою артилерією частково зруйнували фортецю. Останній удар по замку завдала армія країни рад. Після відходу частини, що дислокувалася у ньому, замок являв собою справжні руїни.   Добре, що міська влада піклується про пам'ятки архітектури та історії - замок потроху реставрується. Його вигляд зараз досить презентабельний - так і проситься на світлину з різних боків :) В мене вже на було ані сил ані часу здобувати десь плівку для свого "Зеніту" - по сподівався на могутній Інтернет. Отже всі фотографії Дубно позичив в авторів, що відвідували місто раніше за мене. За що їм велике спасибі!   У 1507 році польський король Сигізмунд I подарував жителям Дубна Магдебурзьке право, а його власнику князю Костянтину Острозькому дозвіл будувати укріплення для оборони від ворогів, проводити ярмарки і торги, збирати мито з заїжджих купців.

  В Дубно є декілька соборів і костьолів православних і католицьких. Їх реставрація також проходить досить жваво. Деякі з них можуть вже змагатись з соборами Львова з красою внутрішнього оздоблення і зовнішньої охайності. 

  Історичний спадок міста досить вагомий. Свого часу тут зупинявся Оноре де Бальзак. Тут відбувалися події, описані у відомому творі Миколи Гоголя "Тарас Бульба". Біля стін Дубенської фортеці Тарас Бульба втратив обох своїх синів: Андрія власноручно застрелив за зрадництво, а Остапа взяли в полон і по-звірячому закатували поляки.   Бували в різні часи, народилися або жили тут Северин Наливайко, Іван Мазепа, Петро Перший, Станіслав Понятовський, Григорій Сковорода, Михайло Драгоманов, Володимир Короленко, Олександр Купрін, Михайло Кутузов, Микола Лисенко, Тарас Шевченко, Ярослав Гашек, Симон Петлюра, Леся Українка, Іван Франко, Патріарх Мстислав (Степан Скрипник) і багато інших.       Навчальні заклади у Дубно такі: Інститут культури, Педагогічне училище, Медичний коледж. Останній має досить принадний вигляд. Крім того, мешканці міста додають ще одну "визначну пам'ятку" до переліку навчальних закладів Дубно - "Водний технікум". Це колонія для неповнолітніх розташована на мальовничому березі річки Ікви серед верб і очерету. Кажуть, тут свого часу робив першу ходку всім відомий "проффесор" :)       Місто має досить розвинену інфраструктуру для гостей. Хоча не вистачає, можливо, розважальних закладів. Натомість готелі, кафе, транспорт - все під рукою і задовольнить досить вимогливого клієнта.    Близькість міста до гір, та Почаївських монастирів робіть його зручним "плацдармом" для початку подорожей Західною Україною.       Тобі Дубно, присвячується:       Серед горбів, лугів і лісу   На вербових берегах Ікви   Наче відпочити зупинилось місто   І милується на гарний краєвид!       Віки пройшли у щасті і нещасті   У Дубно пам'ятають всі часи...   Живе надія, що колись нащадки   Історії почують голоси.       Над містом спочиває Божа милість   І кличе Дубно своїх дочок і синів   Ту славну дописати повість,   Що місто береже серед віків.       Бог обира людині прізвище і місце,   Де світ почує перший її плач.   Людина обиратиме все інше,   Торуючи у світі новий шлях.       Чекає щастя пташенят із Дубно,   Де б хто не був і по яких світах.   Хто рідне місто пам'ятає й любить -    Той вільний і щасливий птах.