Поверталися додому,
Як надовго, - невідомо.
Ще залишилась невзята висота!.
Поверталися додому,
Розійшлися по одному,
А тебе не відпускає пустота...
Вона рве твої думки,
Бо на відстані руки
Тремтять сльози і бетон,
Цвітуть квіти мінних зон,
Дихає війна...
Мамо, це не сон!...

(с)

… не использовали будьте бесполезным (с)))

коли повертається світ спиною
і знов поміж нами відстань і стіни
говори зі мною
говори зі мною
хай навіть слова ці нічого не змінять

і коли вже довкола пахне війною
і вже розгораються перші битви
говори зі мною
говори зі мною
бо словом також можна любити

я одне лиш знаю і одне засвоїв
і прошу тебе тихо незграбно несміло:
говори зі мною
говори зі мною
і нехай твоє слово станеться тілом

(С.) Юрій Іздрик

Почистить контакты.

1. Одесская!

… где у французов газон, у украинцев обязательно был бы огород. И даже там, не не газон. Потому что хозяйновиті (не то что некоторые))

… слишком любит правду и сильных людей.

(с)

Сію тобі в очі,
Сію проти ночі.
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже!
Скільки в святу землю
Впало зерен жита -
Стільки разів буде
Тебе, враже вбито!
Скільки, враже, півень
Вночі кукуріка -
Стільки днів у тебе
Доживати віка!
Богові - Боже!
Ворогу - вороже!
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже!

Скільки зробиш, враже,
Кроків по Вкраїні -
Стільки твого ляже
Роду в домовині!
Стане на півсвіту
Чорного пристріту,
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже!
Писанку розпишу,
Люльку заколишу,
Матір твою, враже,
Без дітей залишу!
Батька твого, враже,
Смертю заспокою,
Жінку твою, враже,
Висушу ганьбою!
Богові - Боже!
Ворогу - вороже!
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже!

Як просію горе
Крізь дрібненьке сито -
Станеш ти про пекло
Господа просити...
Та не буде, враже,
Смерть твоя легкою.
Та й у смерті, враже,
Не знайдеш спокою...
Слово моє липке,
Слово моє кріпке,
Буде тобі, враже,
Так, як мати скаже!
Буде тобі, враже,
Як дружина скаже!
Буде тобі, враже,
Як дівчина скаже!
Буде тобі, враже,
Як дитина скаже!
Буде тобі, враже,
Так, як Відьма скаже! (с)

А буває, ідеш по світу,
і проходить повз тебе людина
так, неначе проносить квіти
і тобі віддає половину.

Ще і стебла від рук гарячі.
Озирнешся на неї здаля
і збагнеш – на промінь багатша
стала раптом твоя земля.

(Ліна Костенко)

Вот уже сто дней война.
Для чего она?

Вот уже сто дней смертей
Взрослых и детей.

Вот уже сто дней ракет -
Дома больше нет.

Вот уже сто дней в пути -
Некуда идти.

Где мы были восемь лет?
Хочешь знать ответ?

Жили, плакали, росли.
Мира не спасли.

Тень на город наползла,
Ветер пыль подмёл,

Вот уже сто дней у зла
Тысячи имён.

Но гляди - и у добра
Много тысяч лиц,

И дежурят доктора
Ночью у больниц.

За сто дней легко забыть
Как дышать и быть,

Чтобы что-то понимать,
Надо вспоминать.

Сотню дней родной любой
Виден без труда:

За одним плечом любовь,
За другим беда.

Раскалённый телефон,
Беспокойный сон.

У добра который день
Тысячи имен.

Вот уже сто дней в дыму,
Но средь этой тьмы:

Если встречу, обниму.
Встретишь - обними.

(с)