Служба безпеки України у Вінниці заблокувала масштабну схему шахрайства з банківськими картами.

Схема проіснувала понад 4 місяців, щомісячний оборот перевищував 6 млн гривень, повідомляє прес-центр СБУ.

За даними слідства, житель Вінниці орендував у центрі міста офісне приміщення і влаштував в ньому роботу call-центру. Для нелегальної діяльності зловмисник залучив 25 працівників.

«Оператори» представлялися працівниками служби безпеки банківських установ або правоохоронних органів і виманювали у громадян їх персональні дані. Після цього гроші виводили в тінь через мережу афілійованих фірм і переводили в готівку.

В ході обшуку в приміщенні call-центру правоохоронці виявили майже 100 одиниць комп’ютерної техніки та телекомунікаційного обладнання.

В рамках кримінального провадження за ч. 4 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України триває слідство для притягнення до відповідальності осіб, причетних до протиправних дій.

Джерело

Російсько-білоруські навчання показали слабкі організаційні сторони всередині армії. Проте пропагандисти Кремля дали їм високі оцінки. Замість того, щоб визнати помилки і провести роботу щодо усунення недоліків, лукашісти зі своїми кремлівськими дружками почали кампанію по дискредитації почалися в Україні навчань «Rapid Trident 2021». Часи йдуть а тактика все та ж. «
Повідомляє білоруський телеграм канал The Бульба @thebulbaa

 
Після затвердження дорожніх карт майбутньої інтеграції Росії і Білорусії, Лука став повністю «ручним». Тепер, ОГЛ (Олександр Григорович Лукащенко — ред.) втратив можливість просити фінансової допомоги і у Заходу, і у Росії одночасно. Тому синєпалому (Лукашенку — ред.) нічого не залишається, як брати активну участь в пропаганді Кремля, яка робить з нього людину, що не звітується перед собою в тому, що відбувається. «Найсумніше — це Україна. У нас відкривається новий, по-старому кажучи, фронт. Ми бачимо, що вони творять.
 
Мало того, що туди побігли наші селяни, — там створюються навчально-тренувальні табори в усе більшій кількості, де навчають цілеспрямовано — і не тільки втікачів — роботі по Білорусії, як кажуть спецслужби. Особливу увагу українській ділянці (кордону) — що ми там будемо робити. Ви бачите, вони туди, на Україну, тягнуть натовські війська. Під виглядом навчальних центрів вони створюють фактично бази.
СМОТРИ ТАКЖЕ
Учителя и врачи — подопытные кролики для испытания новой российской вакцины Бази Сполучені Штати створюють на Україні. Ясно, що нам треба на це реагувати», — поскаржився Лука (Лукашенко — ред). Однак інформація про створення баз США фігурує в хворих головах Луки (Лукашенко — ред) і Путіна, що вельми сумно. Це, крім усього, підтверджує і факт, що синєпалий (Лукашенко — ред) готовий нести будь-яку нісенітницю, який Вова (Путін — ред) йому надиктує, щоб ще трошки посидіти біля годівниці. Іншого шляху у нього немає, країна розвалюється, підприємства бідніють так само, як і народ. «

Відзначається в повідомленні телеграм каналу The Бульба
Крім Лукашенка, до дезінформаційної війни підключилися ЗМІ, створені окупаційною владою на захоплених територіях Донецької та Луганської областей. У статті про спільні україно-американські навчання вони чомусь почали говорити про постачання наркотиків до лав ЗСУ.

Інформації на сайті СБУ також не було виявлено, отже, це є частиною гібридної інформаційної війни проти України.
По всій видимості, Росію сильно турбують спільні навчання України і країн НАТО. Про це також свідчать провокації з боку країни-агресора: в секторі проведення навчань були помічені російські винищувачі, які здійснювали маневри під час активної фази тренувальних наступів.
 
Що б не говорили в пропагандистських ЗМІ РФ про партнерство України і США, Кремль дійсно стурбований ситуацією, що склалася. Проте заяви російських і проросійських ЗМІ — не більше ніж частина інформаційної війни, оскільки під собою вони не мають жодного доказу.

Джерело

В районе города Яворов Львовской области, 20 сентября, начались совместные военные учения Украины с США и другими странами НАТО. Маневры Rapid Trident – 2021 будут проходить до 1 октября, в них примут участие около 6000 солдат из 15 стран.

Видно такая многонациональность и количество задействованных участников Rapid Trident – 2021 вызвали очередную панику страха в Кремле.

Не заставили себя ждать их очередные фейки и дезинформационные страшилки про американских «рембо» на украинских землях и их угрозу для россиян. Подобный бред распространяют многие российские СМИ и иностранные издания аффилированные с российскими спецслужбами.

Например, одно из чешских изданий написало, что военные учения Rapid Trident проводятся с целю провоцирования России и направлены на подготовку стран-участниц к совместным действиям в возможном сценарии борьбы с Россией. Что это как ни паника и страх. Кремлевским мужам с их окровавленной совестью и честью везде и во в сем мерещатся угрозы и враги. 

Сами российские фейкометы не замечают с каким посылом их материалы, а в них четко просматриваются слабости и страхи «великой рассии».

Источник

Відбулися тактичні навчання десантно-штурмової роти морської піхоти ВМС ЗС України «ОБ’ЄДНАННІ ЗУСИЛЛЯ — 2021». Морські піхотинці під прикриттям катерної групи Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Державна прикордонна служба України здійснили висадку з пошуково-рятувального судна на узбережжя та забезпечили десантування іншого підрозділу з вертольотів Мі-8.

За задумом спільними діями підрозділи здійснили блокування загальновійськового резерву умовного противника. Нагадаємо, що стратегічне командно-штабне навчання триватиме до 30 вересня 2021 року на всіх основних військових полігонах, а також в акваторії Чорного й Азовського морів.

Під час підготовки СКШН були враховані сучасні підходи до застосування військ (сил) країн-членів НАТО, а також досвід збройних конфліктів останніх років, Антитерористичної операцій та операції Об’єднаних сил.

Джерело

На думку багатьох українських фахівців в сфері оборони, на навчаннях, що завершилися, Росія прагне показати свою єдину, так звану, сильну сторону — армію. Для цього протягом року вона, спільно зі своїми нечисленними союзниками, проводить навчання. Останнім таким вченням стало проведення маневрів спільно з Білорусією, під назвою «Захід 2021», які насправді продемонстрували неорганізованість в колі російських військ.

Російсько-білоруські навчання пройшли в цьому році за участю 8 країн. Також на них були присутні представники Китаю, В’єтнаму, М’янми, Пакистану та Узбекистану. Всього в них було задіяно 200 тис. військових, близько 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, а також до 15 кораблів. Метою навчань, як заявили в Росії та Білорусії, було відпрацювання оборонної тактики. Однак характер проведення маневрів говорив про зворотне. «Неіснуючі» країни, проти яких велося бойове тренування, дуже схожі на країни Балтії та Польщі, і дії збройних сил швидше нагадували атаку, ніж оборону.

Безсумнівно, «Захід 2021» необхідний для демонстрації здатності російської армії протистояти західному альянсу. Також це спосіб похвалитися «новітнім озброєнням» і показати, що у Росії також є союзники, які в разі потреби стануть на її бік.

Слід зазначити, що захід проходив на 14 полігонах, більшість з яких знаходилося в Росії. Навчаннями командував кожен польовий командир на окремому полігоні. Це означає, що маневри не мали централізованого управління, що автоматично знижувало ефективність дій військових. Вельми дивним виявилося і те, що парад, який проводився зазвичай після завершення навчань, цього разу провели в самому початку, замість підйому по бойовій тривозі.

Колишній офіцер Генштабу ВС РФ Михайло Ходаренко назвав такий хід перетворенням навчань на спортивно-розважальне свято. Єдине, що відрізняло ці вчення від гри в пейнтбол, було справжнє озброєння.

Після «брязкання зброєю» в квітні 2021 року на східних і південних кордонах України, навчання «Захід 2021» виглядають несерйозними. Про пригоди і невдачі, що трапилися під час маневрів, повідомлень ще не надходило, проте головним провалом була їхня початкова організація.

Нарощування військового потенціалу в Арктиці і в різних гарячих точках планети нав’язують боротьбу НАТО, однак проведені навчання показують, що альянсу просто ні з ким боротися, а єдиним серйозним противником для них є Китай. Продемонстрований Росією рівень організації маневрів має, скоріше, політичний підтекст — зменшити і без того малі шанси Білорусії на відновлення зв’язків з Європою.

«Захід 2021» — це провал для російських військових, проте хороший привід виправдати виділення додаткових бюджетних коштів на «оборону» і реалізувати плани зовнішньої політики Путіна в Мінську.

Джерело

Служба безпеки України викрила медиків Житомирського обласного онкологічного диспансеру на корупційній схемі. Зловмисники змушували онкохворих купувати дороговартісні ліки в аптеках, хоча медикаменти їм безкоштовно давала держава.

За наявною інформацією, організував протиправну діяльність завідувач одного з відділень онкоцентру спільно зі своїм колегою. Медики призначали онкохворим лікування, а дороговартісні ліки пропонували купувати в аптеках – це при тому, що дані медикаменти вони безкоштовно отримували від держави на кожного хворого.

Медики-шахраї «списували» отримані ліки і продавали їх приватним аптекам за пів ціни. Препарати збували у декількох обласних центрах. Схема діяла щонайменше впродовж останніх пів року.

У ході обшуків, проведених у службових кабінетах обох зловмисників та у їх приватних автомобілях; в аптечних пунктах, задіяних у протиправній схемі, вилучили:

• майже пів мільйона гривень готівки;
• чергову партію готових до «збуту» ліків (50 упаковок дороговартісного медпрепарату).

Триває досудове розслідування для виявлення всіх причетних до незаконної діяльності осіб.

Викриття схеми проводили співробітники Управління СБУ у Житомирській області спільно зі слідчими Нацполіції за координації Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ та процесуального керівництва Житомирської обласної прокуратури.

Джерело

Алексей Плотников к.ю.н., международное право

Борис Бабин, д.ю.н., международное право

Мы в «АРК» очень интересуемся всем, что связано с водой в Крыму и стараемся делиться нашим интересом с широкой публикой. Поэтому, конечно же, мы обратили пристальное внимание на факт возбуждения Следственным комитетом России уголовного дела по факту экоцида по факту причинения ущерба «экономической, социальной и экологической обстановке Крымского полуострова путем перекрытия Северо-Крымского канала» [1]. Правда, 24 августа, когда эта новость появилась, мы не обратили на нее должного внимания, ведь трудно успеть отреагировать на каждую экстравагантную фантазию российских государственных органов по Крыму.

Однако, в свете новой волны репрессий оккупационных властей против крымчан, в том числе, насильственных исчезновений представителей коренного народа [2], с последующим предъявлением им надуманных и явно политически мотивированных обвинений, а также появления информации о возможности объявления Меджлиса крымскотатарского народа террористической организацией по законодательству государства-оккупанта [3], нам пришлось присмотреться к российскому уголовному делу относительно экоцида поближе. В этом очерке рассмотрим откуда взялась идея об уголовном деле в отношении экоцида, против кого оно направлено, и насколько юридически обоснованные заявления Следственного комитета РФ.

На этом ресурсе мы уже разбирали что такое экоцид и перспективы признания его преступлением в международном уголовном праве [4]. Коротко напомним, что такого преступления как «экоцид» в международном праве сейчас не существует, хотя с недавних пор ведется активная экспертная работа по его определению [5]. Некоторые виды воздействия на окружающую среду могут рассматриваться как элементы других составов международных преступлений.

Преступления против окружающей среды фигурируют в уголовном законодательстве многих государств, однако термин «экоцид», и преступление «экоцида» содержится в уголовных кодексах лишь некоторых стран, некогда входивших в состав СССР: России, Армении, Беларуси, Грузии, Казахстана, Кыргызстана, Таджикистана, Украины [6]. При этом, «старший» уголовный кодекс именно в Российской Федерации. Он был принят еще в 1996 году, и статья 358 (экоцид) присутствовала уже в первой редакции [7]. Более того, определение «экоцид», например, в статье 441 Уголовного кодекса Украины [8] – это калька со статьи 358 Уголовного кодекса России. То есть, Россия первой из всех государств мира закрепила преступление экоцида в уголовном законодательстве, и стала «образцом» для своих соседей.

Российские специалисты в области уголовного права [9] [10] связывают появление преступления экоцида в российском уголовном кодексе с имплементацией Конвенции о запрещении военного или любого иного враждебного использования средств воздействия на природную среду 1977 года [11]. Этот документ времен Холодной войны запрещал военное или иное воздействие на окружающую среду как способ нанесения вреда другому государству. На него и сейчас ссылаются специалисты при исследовании возможности криминализации экоцида в международном праве, хотя сейчас установленный в 1977 году подход выглядит устаревшим. Не слишком эффективным оказалась и криминализация экоцида в российском уголовном праве. По крайней мере, за четверть века между 1996 и 2021 годом по статье 358 Уголовного кодекса РФ было возбуждено одно единственное уголовное дело – относительно потравы малька лосося неизвестными лицами в колодце на Камчатке в 2001 году. В суд это дело не дошло [12]. Иными словами, до 2021 года норма об экоциде в праве Россией была мертвой.

К её внезапному оживлению приложил руку коллектив, который называет себя «крымской рабочей группой по оценке ущерба, нанесенного полуострову Украиной» [13]. Именно эта группа людей и обратилась в апреле 2021 года в Следственный комитет РФ и в ФСБ с заявлениями о возбуждении уголовного дела по таким составами преступлений по российскому законодательству как «теракт», «публичные призывы и оправдание террористической деятельности», «организация террористического сообщества и участие в нем», «организация деятельности террористической организации и участие в ее деятельности», «диверсия», «экоцид», «акт международного терроризма». И если «террористические» составы преступлений издавна является инструментом политических репрессий в России, то применение состава преступления экоцида – это новация, обращение к которой, очевидно, связано со специфическими обстоятельствами, вызванными прекращением поставок воды по Северо-Крымскому каналу.

Не будем останавливаться на доказывании того, что возбуждение уголовного дела по статье 358 УК РФ является политическим преследование. Если бы функционеры государства-оккупанта действительно так беспокоились о защите природы, то следовало бы ожидать более активной позиции, например, по вопросу уничтожения природных памятников, принадлежащих коренным народам в самой России [14], или экологических бедствий в Крыму [15]. Однако, реальные экологические проблемы в России не вызывают интереса ее Следственного комитета, и по ним не создают рабочих групп. Зато, в экологических проблемах оккупированной территории обвиняют «неустановленных лиц, находящихся на территории Украины и выступающих против воссоединения Крыма с Россией».

Хотя авторы этого текста не претендуют на роль исключительных специалистов в области уголовного права, однако с точки зрения обычной логики трудно понять, как лицо может быть одновременно «неустановленным» и находится на территории Украины. Уже эта формулировка из сообщения российского Следственного комитета выглядит как «назначение виновных» заранее, что нарушает фундаментальный для уголовного права принцип презумпции невиновности. Однако, будем считать, что авторам этого текста просто не хватает знаний в области уголовного права, чтобы постичь все глубины российской уголовно-правовой техники. Вернемся к международному праву.

В сообщении Следственного комитета России заявляется, что искомые лица действовали в нарушение «положений Конвенции о запрещении военного или любого враждебного использования средств воздействия на природную среду». Эта формулировка вызывает сразу три вопроса.

Во-первых, каким образом физическое лицо вообще может нарушить международный договор, если он заключается государством, и обязательства по нему несет государство? Если российские чиновники считают, что имело место нарушение упомянутой Конвенции со стороны Украины, то они должны обратиться к ее статье V, которая устанавливает механизм разрешения споров. В частности, государства обязались консультироваться друг с другом в рамках ООН и с помощью Консультативного совета экспертов. Также есть возможность подать жалобу в Совет Безопасности ООН. Однако, о созыве Консультативного совета экспертов, обращении в Совбез, или просто о попытках обратиться за консультациями от России к Украине не известно. Использование международной конвенции для оправдания возбуждения уголовного дела выглядит, как очередная попытка государства-агрессора исказить международное право.

Во-вторых, непонятно каким образом на основании международного договора можно возбудить уголовное дело. Не нужно быть глубоким экспертом в области уголовного законодательства, чтобы прочитать статью 14 Уголовного кодекса РФ, согласно которой преступлением является деяние, запрещенное уголовным кодексом. Это соответствует принципу «никакого наказания без закона», который изложен, к примеру, в статье 7 Конвенции о защите прав человека и основных свобод: «никто не может быть признан виновным в совершении какого-либо уголовного преступления на основании любого действия или бездействия, которое в момент его совершения не являлось уголовным преступлением в соответствии с национальным законом или международным правом». Принцип запрета наказания без вины – наиболее древний и очевидный принцип уголовного права, который должен быть известен студенту первого курса юридического факультета. Однако, кажется, что российские следователи уважают традиции политических репрессий значительно больше, чем законность.

В-третьих, в Конвенции под воздействием на окружающую среду понимается использование любых средств, направленных на управление природными процессами. Однако перекрытия Северо-Крымского канала не является управлением природными процессами. Напротив, существование канала – это воздействие на природные процессы, а вот прекращения поставки по нему воды – это восстановление естественного порядка вещей, который существовал до построения канала.

Могут возразить, что в сообщении Следственного комитета все же упоминается конкретная статья Уголовного кодекса РФ, поэтому правовые основания для возбуждения уголовного дела хотя бы теоретически существуют. Но с таким возражением согласиться невозможно.

Дело возбуждено по факту «ущерба экономической, социальной и экологической обстановке Крымского полуострова». Однако состав преступления экоцида по российскому уголовному законодательству заключается в «массовом уничтожении растительного или животного мира, отравлении атмосферы или водных ресурсов, а также совершении иных действий, способных вызвать экологическую катастрофу». Он не охватывает экономический и социальныйущерб. Для таких видов преступных посягательств в Уголовном кодексе РФ предусмотрены глава 22 (преступления в сфере экономической деятельности) и раздел IX (преступления против общественной безопасности и общественного порядка). Статья 358 не входит ни в главу 22, ни в раздел IX УК РФ, поэтому по ней в принципе невозможно расследовать преступления экономического или социального характера.

Что касается «вреда экологической обстановке», которая может попадать под определение «иных действий, способных вызвать экологическую катастрофу», такой ущерб описывается как «изменение экосистем залива Сиваш и его мелководных заливов, а также состояния популяций животного мира». В сообщении констатируется, что «за последние шесть лет соленость Сиваша выросла в три раза. Популяции практически всех рассматриваемых видов животного мира, в том числе занесенных в Красную книгу России и Красную книгу Международного союза охраны природы и природных ресурсов, сократились, часть из них можно считать исчезнувшими. Водно-болотные угодья международного значения «Центральный Сиваш» и «Восточный Сиваш» теряют свое природоохранное значение».

Здесь мы прервем такое обширное цитирование и поставим простой вопрос опять же по теории уголовного права, которую изучают на первом курсе. В преступлении выделяют так называемую «объективную сторону». Частью объективной стороны является причинная связь между деянием и наступившими последствиями. Возникает вопрос, а в чем состоит причинная связь между действием (перекрытием Северо-Крымского канала) и последствиями, на которые ссылается Следственного комитета России (изменение экосистем озера Сиваш, сокращение популяций животных)? Ведь Сиваш существовал и до построения Северо-Крымского канала, а звери, рыбы, птицы и растения обитали здесь задолго до появления человека.

Если согласиться с мнением российских следователей, то получается, что вода в Северо-Крымском канале нужна, чтобы слить ее в Сиваш, и напоить диких зверей. Надеемся, что этого не произойдет, ведь попадание большого количества пресной воды в Сиваш, который естественно отличается повышенной соленостью, как раз и станет катастрофой для местной экосистемы.

И тут в подтверждение нашей позиции стоит привести мнение российских и крымских экологов. Следует сразу признать, что за последние пять лет по заказу российского правительства экосистемы Сиваш более-менее активно изучали научные сотрудники Азово-Черноморского филиала Всероссийского научно-исследовательского института рыбного хозяйства и океанографии. Также это делали представители подконтрольных россиянам «Севастопольского государственного университета», «Севастопольского отделения Государственного океанографического института им. Н.Н. Зубова» и расположенного там же «Морского гидрофизического института Российской академии наук». И хотя цель московских заказчиков данных исследований теперь становится очевидной, а также несмотря на то, что эти изыскания с властями Украины и ее официальными научными согласованы не были и потому они как минимум сомнительны в рамках требований международного морского и экологического права, а также – выполнены в учреждениях, находящихся под санкциями, их все же следует процитировать.

Например, в публикации «Морского гидрофизического журнала» 2019 года группа ученых оценивают влияние Северокрымского канала на Сиваш до 2014 года буквально так: «Восточный Сиваш наиболее сильно пострадал от сбросов пресной воды. Бльшая часть акватории соляного месторождения много лет использовалась в качестве водоема для сбросных вод с рисовых полей. Под действием днепровских сбросных и дренажных вод некоторые участки Восточного Сиваша распреснились до 23 ‰, увеличение пресной составляющей в водном балансе Сиваша создало новые условия в среде обитания с изменением биологического разнообразия и продуктивности водоема» [16].

Другие авторы в другой статье 2020 года того же издаваемого в оккупированном Севастополе журнала, утверждают следующее: «до 1969 года разница уровней моря в заливе Сиваш и в районе Геническа была более или менее стабильная», но позже, «с началом работы канала и поступлением больших объемов пресных вод с сельскохозяйственных угодий уровень воды …значительно вырос» [17]. Таким образом, даже подконтрольные россиянам специалисты прямо признают, что первичные экологические условия Сиваша существовали как раз до запуска Северокрымского канала. И именно те природные условия упомянутые авторы в статье 2019 года называют естественными, в частности утверждая, что сейчас «продолжается рост солености вод Восточного и Южного Сиваша с постепенным приближением к естественной минерализации залива, которая существовала до запуска Северо-Крымского канала» [16].

Также статья в издании «Экологическая безопасность прибрежной и шельфовой зон моря» 2018 года констатирует, что «на основе анализа информации о состоянии акватории залива Сиваш после перекрытия Северо-Крымского канала, прекращения орошаемого земледелия в северном Крыму и отсутствия сброса с полей орошения (рисовых чеков) большого объема пресных вод в залив выявлены основные тенденции изменения его гидрологического и гидрохимического режимов в современных условиях, которые постепенно приближаются к естественным» [18].

Таким образом, те самые исследования изменений экосистем Сиваша, которые скорее всего теперь будет использовать в уголовном деле Следственный комитет, признают, что нынешние изменения экосистем Сиваша – это не некие новые трансформации, а именно возврат к естественным, природным условиям водоема. Добавим, что другие авторы публикации 2019 года в ростовском научном издании «Водные ресурсы и среда обитания» прямо указывают, что «рост солености воды в восточной части залива Сиваш в 2015–2017 годах способствовал развитию жаброногого рачка» [19]. Очевидно, этому развивавшемуся в Сиваше тысячелетия и создавшему в результате этого залежи целебных иловых грязей рачку крайне не понравилось бы нынешнее мнение Следственного комитета об «экоциде», то есть о том, что Сиваш должен быть снова опреснен, лишив несчастных жаброногих их природной среды обитания.

На этом отступление в сферу естественных наук можно было бы закончить. Но добавим, что упомянутые исследователи постоянно подчеркивают, что экосистема Сиваша – это не бассейн днепровской воды с одним краном, и что в этом уравнении есть еще одна переменная – а именно Азовское море. Ими констатируется, что экосистема Сиваша «на протяжении многих веков претерпевала большие изменения, связанные в первую очередь с периодическим разрушением намываемой морем Арабатской стрелки» [20]. Упомянутая нами статья «Морского гидрофизического журнала» 2020 года указывает, что нынешняя «перестройка экосистемы в Сиваше» «протекает на фоне естественной изменчивости основных составляющих водного баланса, одной из которых является водообмен с Азовским морем» [20].

При этом насколько на Сиваш влияет отсутствие воды в канале и ее соответственно наличие в Азовском море – крымским и российским экологам сказать сложно, поскольку море с Сивашом соединено природными протоками лишь на подконтрольной Украине территории. Естественно исполняя заказ Следственного комитета, упомянутые экологи не только не посещали херсонский берег Сиваша и соответствующие протоки, но даже были ограничены «российскими пограничниками» по исследованию его крымской части [16]. Но чтобы изучить эту гидрологию и по итогам понимания реальной ситуации предпринять простые практические меры для снижения солености Сиваша (если это действительно якобы необходимо) было бы, например, достаточно, обсудить ситуацию с властями Украины.

Также, например, для российской «администрации» гипотетически особого труда технически не составляет перебросить воды Азова в Восточный Сиваш через Арабатскую стрелку, которая на оккупированной ее части в отдельных местах имеет ширину в 200 метров песчаной пересыпи. Хотя нужно ли это делать в принципе – вопрос целиком открытый, и мы даже знаем отдельных жаброногих рачков, которые явно будут против такого очередного рукотворного, искусственного опреснения Сиваша. Но очевидно, что Россия, отвечая в роли государства-оккупанта как минимум за часть экосистем Сиваша, и даже активно исследуя эти экосистемы, не сделала ничего ни для обсуждения ситуации с властями Украины, ни даже для некого самостоятельного изменения ситуации, например путем указанной подачи вод Азовского моря в Сиваш.

Не менее бессмысленным выглядит и утверждение о том, что «перекрытие Северо-Крымского канала оказало влияние и на качество воды, используемой для хозяйственно-питьевого водоснабжения, поскольку превышение предельно допустимых норм солености и жесткости негативно сказывается на здоровье людей». Не будем повторять известный и подтвержденный российскими источниками факт, что вода из Северо-Крымского канала не использовалась для «хозяйственно-питьевого снабжения», поэтому жесткость и соленость воды в нем никак не связана со здоровьем людей. Вспомним только, что преступление экоцида в российском законе определяется как «массовое уничтожение растительного или животного мира». Надеемся, это простое невежество российских чиновников, и они все же не считают крымчан животными, растениями или другими частями дикой природы.

В завершение напомним, что по международному праву ответственность за экологическое состояние оккупированной территории несет государство-оккупант. Если кому-то в России хочется найти настоящих виновных в многочисленных экологических проблемах в Крыму, то искать следует не среди «неустановленных лиц» на территории Украины, а среди очень хорошо известных лиц, находящихся в России и в Крыму. В связи с этим, посоветуем российским следователям посмотреть фильм «Крым: Обезвоживание», который был создан при участии экспертов АРК. В нем причины исчезновения в Крыму воды и последствия этого разобраны более чем подробно.

Источник

Термін правління канцлерки Ангели Меркель добігає кінця. Наступного тижня, 26 вересня, мають відбутися парламентські вибори в Німеччині. У зв’язку з цим, Росія не втрачає шансу на втручання у вибори ФРН за принципом, схожим з втручанням в голосування США 2016 року, коли російські хакери зламували електронні пошти представників штабу Хілларі Клінтон і домагалися перемоги Дональда Трампа.

Останнім часом була зафіксована підвищена активність одного з хакерських угруповань. Вони атакували особисті акаунти електронних пошт і соціальних мереж депутатів бундестагу, кандидатів в канцлери і парламентські фракції. За повідомленнями фахівців, хакерським угрупованням, яке проводить атаки в Німеччині, стала вже відома російська група «Ghostwriter».

Про те, чому спецслужби і фахівці з кібербезпеки Німеччини вважають, що це саме «Ghostwriter» і чому ця група хакерів вважається російською, розповів Свен Харпенг, керівник відділу міжнародної політики в сфері кібербезпеки берлінського фонду «Нова відповідальність»: «Наші спецслужби та інші відомства, що забезпечують безпеку, вже багато років відслідковують і аналізують дії Росії та інших країн в цій сфері. А група «Ghostwriter» не вперше звертає увагу на себе, причому, не тільки в Європі. На цей рахунок існують різні аналітичні матеріали і приватних агентств безпеки, і спецслужб. І всі вони свідчать про те, що група «Ghostwriter» — російська».

Також Харпер стверджує, що здобуті дані німецьких політиків в ході злому можуть бути використані по-різному. Від їхньої особи можуть поширюватися дезінформуючі і пропагандистські матеріали, хакери можуть писати від їхньої особи іншим представникам влади. Однак основною метою є здобути компрометуючі відомості про політиків і партії, наприклад, джерела фінансування та «залаштункові ігри». Такі дані можуть дозволити змінити думку народу на користь угодних Росії кандидатів, як це трапилося в США в 2016 році.

У Кремлі мають на меті зблизитися з Німеччиною, в разі перемоги вкрай Лівої партії та деяких інших парламентаріїв, які проросійськи налаштовані. «Північний потік-2» вже зіграв свою роль, прихиливши до себе певних членів німецького уряду, що, правда, не знайшли відгуку в більшості інших політиків. Проте в разі їхньої перемоги 26 вересня, все може змінитися і Німеччина почне втрачати своє звання демократичної і прозахідної країни.

Своєрідним видом політичного тиску стали і нещодавні навчання «Захід — 2021» на території Білорусії, агресивний характер яких підкреслював і показував нібито сильний бік якогось негласного об’єднання навколо РФ.
Але, як підкреслюють багато експертів, результати проведених навчань відповідають масштабу цих навчань і можуть вважатися провальними.

Джерело

Після прийняття закону про олігархів президент України Володимир Зеленський заявив, що у олігархів залишився тільки один шлях — стати чистим бізнесом.

«Конституція визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Але фактом життя в нашій державі протягом багатьох років було існування також олігархічної гілки влади — групи людей, які вважали, що вони важливіше, ніж законодавці, чиновники або судді. Кожен українець знає, хто ці люди, яких називають олігархами.

Кожен українець знає, як олігархи купували політичний вплив і як вони використовували політиків заради своїх інтересів. Держава не мала права це ігнорувати — ніколи. Ні в 2000-х роках, ні в 2010-х роках, ні тим більше зараз», — пише Зеленський в Телеграм.

За його словами, завдяки антиолігархічному закону Україна отримує шанс на побудову цивілізованих і чистих відносин між великим бізнесом і державою.

«Так, це багатьом політикам не подобається. Так, вони хочуть жити, як раніше, працюючи на олігархів. Так, було дуже багато тиску на наших депутатів, дуже багато інтриг і навіть шантажу. Але закон прийнятий… Олігархічної гілки влади в Україні більше не буде. Законодавча, виконавча і судова — так. А для олігархів шлях один — стати чистим бізнесом», — заявив президент.

Джерело

Як на окупованій Росією частині українського Донбасу кремлівські пропагандисти влаштовували вибори до Держдуми

Ось і відгриміли переможними литаврами чергові вибори до Держдуми РФ. Ну не те щоб то були «вибори» в повному розумінні слова, бо вибору як такого в росіян не було: цього року російська влада безсоромно застосувала практично всі засоби й методи фальсифікацій волевиявлення.

На тлі загальноросійської виборчої вакханалії блюзнірства та брехні голосувало на виборах до Держдуми РФ і населення окупованих Кремлем територій України — «ЛНР» та «ДНР». Усе пройшло «тихо та спокійно». А як ще на окупованих територіях могло пройти голосування, до якого влада готувалася, як до військових дій? Готувалася задовго до початку виборчої кампанії, застосовуючи як адміністративно-окупаційний вплив, так і казочки про «русский мир», що «так чекає нових росіян», котрі не змогли виїхати з окупованих територій і залишилися на теренах невизнаних республік.

Влада «ДНР» повідомила, що в так званій республіці відкрито 256 дільниць, на яких «новим» громадянам РФ допомагали зареєструватися на сайті держпослуг і отримати доступ до дистанційного голосування. Понад 150 аналогічних дільниць було відкрито в «ЛНР».

Влітку поточного року в «республіках» було розгорнуто кампанію з видачі свідоцтв про соціальне страхування — СНИЛС («страховой номер индивидуального лицевого счета»). Раніше жителі невизнаних республік, які отримують російські паспорти за спрощеним порядком, могли оформити СНИЛС тільки після реєстрації в одному з регіонів РФ. Спеціально під вибори цю процедуру спростили.

Для тих, хто з якихось причин не міг узяти участі в дистанційному голосуванні, влада самопроголошених республік організувала масове підвезення на територію Ростовської області. Голосували жителі ОРДЛО на спеціально відкритій 91-й дільниці, розміщеній здебільшого вздовж кордону з Україною. Голосувати «бажані й рівноправні» жителі окупованих територій могли тільки за одномандатними списками, бо в паспортах РФ, які їм так масово й нав’язливо видають на територіях «ЛНР» та «ДНР», немає даних про реєстрацію.

Для перевезення «нових громадян Росії» на вибори в Держдуму було задіяно 825 автобусів та 12 потягів. На кордоні на час проведення голосування спеціально розвантажили рух транспорту, налякавши заздалегідь усіх «цивільних» можливими обмеженнями руху. Під вибори в «ДНР» продовжили до 30 вересня скасування комендантської години у вихідні. Мало того, саме на ці вибори окремим указом вільною від обмежень зробили й ніч із неділі на понеділок: багато автобусів поверталися, за місцевими мірками, зовсім пізно… Людей агітували безкоштовним сухим пайком та можливістю відвідати продовольчі магазини на території Ростовської області (бо ціни на продукти харчування на «материковій частині РФ» значно нижчі від цін на окупованих територіях Донбасу).

На пресконференції за підсумками голосування голова Ростовського виборчкому Андрій Буров заявив, що близько 50 тисяч «нових росіян» з «ДНР» та «ЛНР» на виборах депутатів Держдуми змогли проголосувати на території Ростовської області. За його словами, для участі в електронному голосуванні на сайті Дистанційного електронного голосування (ДЕГ) зареєструвалося 162 тисячі жителів українського Донбасу. З них у голосуванні взяло участь близько 150 тисяч (понад 93%).

Про реальний масштаб фальсифікації голосів можна тільки здогадуватися. Зазвичай списки виборців, зареєстрованих на виборчій дільниці, щоб запобігти дублюванню голосів виборців узгоджуються з ТВК, де їхні прізвища перевіряються і вносяться до системи ДАС «Вибори». Та на цьогорічних виборах прізвищ виборців з окупованого Донбасу ніхто не перевіряв і не вносив до системи. Тому влада мала можливість «тиражувати» виборців на різних дільницях на власний розсуд і на власну потребу.

«Вибори» в самопроголошених республіках Донбасу характеризуються практично повною відсутністю конкуренції російських політичних партій за місцевого виборця та будь-якої місцевої проблематики в передвиборних обіцянках. Звісно, жодних мереж партійних спостерігачів у селах Ростовської області ніхто не помітив. Нікому було відправляти повідомлення про «каруселі», інциденти й підтасовки. Безальтернативна «Единая Россия» (ЕР) не залишила шансів нікому. Реклами інших партій РФ в «ДНР» та «ЛНР» не було в принципі. Тільки ЕР. Та ще скрізь у містах уздовж вулиць і трас за кілька тижнів до виборів встановили однотипні рекламні щити з написом «Россия наш выбор» та закликами голосувати дистанційно й особисто.Фото, надане автором

Щоб надати вигляду «масовості та добровільності» голосуванню на окупованих територіях, було активізовано діяльність прокремлівських громадських організацій на кшталт «Общественное движение «Донецкая Республика», активісти яких потім стали «кураторами» груп, котрі вивозилися для голосування на територію Ростовської області.

«Единая Россия» повністю домінувала в місцевому інформаційному полі: в партію вступили всі публічні люди «ДНР», у Донецьку відбувся з’їзд «прибічників» ЕР, під егідою партії в самопроголошену республіку завозили вакцини, проводили масові заходи та молодіжні фестивалі на кшталт «Море-Ліс», під час яких всіх охочих вивозили до моря в Донецькій області та в ліс у Луганській по черзі. Чого тільки варті гучні святкування «дня народження» Макіївки, Дебальцевого та Ясинуватої за організаційної підтримки партії «Единая Россия»!Фото, надане автором

Завдяки проукраїнським групам інформаційного спротиву було отримано матеріали приватного листування посадовців невизнаних республік «ЛНР» та «ДНР», оприлюднені нижче. З цих матеріалів стає зрозуміло, як працює машина російської пропаганди в ОРДЛО.

Основною умовою функціонування ЗМІ (друкованих, електронних, радіо та телебачення) на окупованих територіях є повна лояльність до окупаційних адміністрацій. Природно, свободи слова в «ДНР» та «ЛНР» немає. Контроль над засобами масової інформації покладається на окупаційне «міністерство інформації», підпорядковане особисто Денису Пушиліну, повністю підконтрольному Кремлю. І якщо місцеві ЗМІ, якими керує окупаційна адміністрація, отримують команду агітувати жителів за партію «Единая Россия», то це означає, що «голова псевдореспубліки» отримав відповідне розпорядження з Москви, поставив завдання «міністерству інформації», яке, своєю чергою, розіслало відповідні вказівки редакторам газет, журналів, сайтів та адміністраторам сторінок у соцмережах.

Такі «вказівки» чітко простежуються в листуванні колишнього чиновника «міністерства інформації ДНР», а нині — наближеного до окупаційної адміністрації донецького журналіста і блогера Олексія Акутіна з Мариною Воронковою, головною редакторкою газети «Родина», що виходить в окупованому Росією Харцизьку Донецької області.Фото, надане автором

На практиці це виглядає так. Пропагандистам ставиться завдання висвітлити тему реєстрації в системі дистанційного електронного голосування. І пропонується, аби було зрозуміліше пересічним жителям окупованих територій, наводити конкретні приклади, бажано місцевих «авторитетів» та лідерів громадської думки — депутатів, чиновників…

Проросійським ЗМІ було поставлено завдання тиражувати такі теми, як допомога партії «Единая Россия» жителям Донбасу з першого дня війни. Активно висвітлювалася головна роль цієї партії у «підвищенні соціальних стандартів» «нових росіян» (а жителі окупованого Донбасу для російських пропагандистів тепер теж «росіяни»). Широко висвітлювалася «потужна підтримка ЕР «ДНР» та «ЛНР» на міжнародній арені, а гуманітарні місії на Донбасі — як заслуга лише «Единой Россия». Певна річ, насаджувалася думка, що за ці всі «досягнення та допомогу» народ Донбасу «просто зобов’язаний» підтримати «єдиноросів» на виборах!Фото, надане автором

Зважаючи на таку масовану медійну підготовку, використання адміністративного примусу, вжиті ресурси та повну відсутність виборчої агітаційної конкуренції, ЦВК могла «намалювати» будь-які результати голосування. Мабуть, лише «природна скромність» Кремля стала на заваді стовідсотковому результату для путінської ЕР по Ростовській області, де голосували жителі окупованих територій. За результатами виборів 17–19 вересня, в Ростовській області перемогу на виборах здобула партія «Единая Россия»: за неї проголосувало «лише» 663 582 виборці, що становить 52% від кількості дійсних бюлетенів.

Кремль, укотре знехтувавши долями мирних людей та майбутнім окупованого українського Донбасу, святкує перемогу. Яку він, як завжди, отримав примусом та порожніми брехливими обіцянками «світлого майбутнього в єдиному економічному й політичному просторі з Росією».

Джерело