В черговий раз російська сторона приховує інформацію, незважаючи на моральні принципи, та нехтує повагою навіть по відношенню до своїх прибічників, власних «руських» громадян та співробітників – російських дипломатів.

Як повідомляють джерела в посольстві, громадянка РФ, Лєбєда Тетяна, яка є прибиральницею, захворіла двосторонньою пневмонією. Симптоми застуди проявилися минулого тижня, проте Т.Лєбєда разом з чоловіком Федором намагалися приховати факт захворювання. Після значного погіршення стану здоров’я було проведено ПЛР-тестування, яке підтвердило у неї наявність COVID19.

В середовищі співробітників посольства поширюються панічні настрої через те, що керівництво дипломатичної установи не вживає жодних заходів безпеки та протидії поширенню вірусу. Відомо, що робітники змушені проходити тестування за власні кошти, а вразі позитивних результатів самоізолюватися та лікуватися за власний рахунок в українських клініках. Не буде дивним, якщо у співробітників, які перебувають на самоізоляції, вирахують зарплату, а у разі тривалого лікування – з ними можуть бути розірвані трудові договори.

Незважаючи на розповсюдження COVID19, дипломатична установа продовжує функціонувати в штатному режимі та приймати відвідувачів, у тому числі громадян України. Будьте пильні, бережіть себе та своїх близьких!

Детальніше: https://inozmi.info/posolstvo-rf-v-kyyevi-pryhovuye-vyyavlenni-vypadky-covid-19-sered-svoyih-robitnykiv/?fbclid=IwAR3OquRdjlzXB55gdeqDSDryn5m-qOv4wMudd1NZK1zbNzdWb5zsl_OrLqc

Шановні ветерани-десантники та військовослужбовці-десантники. Дійшла черга проросійських сил щодо акцентованого удару по українським десантникам та морпіхам, які становлять для них найбільшу безпеку. Як не прикро, намагаються вони зробити це нашими руками, вірніше ветеранами. Нагадую тим, кому вже передав привіт старчий маразм: Ветеран (лат. Veteranus-від «vetus»-старий) - професійний вояк, який відслужив визначений термін у армії. Ветерани повинні передавати свій досвід молодому поколінню, підтримувати, навчати…,та інше (якось так). Але не заважати армії, нав’язуючи своє бачення, як істину. А що виконуєте Ви, під чию дудку танцюєте? «Тут русский дух, тут русью пахнет…»? Вибори? Хвора уява? Звісно, стосується це не усіх ветеранів, у більшості присутній тверезий розум.

Пан Лісовий, чому на 7-му році війни, з пацанами-десантниками у блакитних беретах та тільниках, у тому числі, після 3-го року існування нового, молодого роду військ-ДШВ, Вас та іже з Вами відвідали такі розумні думки: повернення святкування 2-го серпня, повернення тільника, блакитного берету. Де були Ви у 2017 році, чому тоді язики були в одному місці? Тоді не було для Вас таємницею те, що буде починати існування новий рід військ, проводитися ребрендінг та інше. До речі, так переймаючись історією, Ви ж не приклали максимум зусиль, щоб аеромобільні війська не стали окремим родом військ, як ВДВ у РФ? Можливо було повернути будьоновку, фуражку, пілотку, як елемент форми одягу. В 1930 році перші десантники мали таку форму? До речі, з 2017 року у Житомирі на 2-ге серпня проводиться вшанування пам’яті загиблих побратимів. І ветеранам ніхто не забороняє бути присутніми у блакитних беретах та тільниках. Оце й є спадкоємність поколінь. В інших гарнізонах, де розташовані частини ДШВ, проводяться аналогічні заходи. А Ви що бачите 2-го серпня? Вже давно втратили зв'язок з сучасними військами. Ви мотивуєте у зверненні ще тим, що не проводилась роз’яснювальна робота. Повний бред: серед військовослужбовців була проведена така робота, підтверджую це, тому що був присутній на цих заходах. Так, сприймалося це хлопцями тяжко, думки розділялися. Але переважна більшість була за зміни. Принципи застосування військ змінилися, змінилася назва військ, елементи форми одягу, день святкування? Чому щось повинно лишатися, як у ВДВ РФ? Чому маруновий колір не підходить, як у десантників переважної більшості країн. Є толкова відповідь.

Щодо підтримки Вашого звернення всіма ветеранськими організаціями. Все ОК? А відповідь правління Союзу десантників Житомирської області? Ми підтримали цю бредню? Думаю, що так же підтримали й ті міфічні 7 млн. ветеранів. А по великому рахунку: командування ДШВ та МП слід посилати подалі тих, хто не зрозуміє: кожен баран повинен носити свої яйця.

Ветерани-морпіхи, не для образи: Ви хоч один штатний підрозділ допомогли парням вивести з Криму? Не заважайте їм будувати свої нові, власні традиції, в них це класно зараз виходить, як у окремої структури військово-морських сил.

P.S. Розумію, що достукаюся не до всіх, але…Будьмо людьми, не заважайте нашим хлопцям, краще підтримайте. Розбрат на руку ворогам. Забруднитися легко, тяжко відмитися.

Честь маю.

Володимир Сікан від імені правління Союзу десантників Житомирської області.

Детальніше: https://enigma.ua/articles/zayava-soyuzu-desantnikiv-zhitomirskoi-oblasti-shchodo-sprobi-povernennya-ukrainskikh-desantnikiv-do-spilnikh-z-agresorom-radyansko-rosiyskikh-traditsiy

Россия демонстрирует огромную инертность. Как океанский танкер, который, хоть и медленно, но безостановочно идет на рифы. Пассажиры в панике, потому что увидели белые буруны, команда пытается захватить спасательные средства, которых стопроцентно не хватит на всех. И только самовлюбленный капитан в восторге от предвкушения неминуемой трагедии. Неизбежной, ибо «Он» ни затормозить такой колосс не может и не хочет, ни быстро изменить курс при таком «качественном» руководстве абсолютно нереально. А руководство неизменное, практически бессмертное ... по крайней мере оно так же считает ...

Опять не срослось ... У Кремля ... Ну что за год такой? Что ни планирует руководитель, как ни стараются его поплечники – а все «мимо кассы»! А тут еще очередной рекорд в Хабаровске. 85000 на митинге! Более того, после событий 1991 года, такого количества недовольных граждан на площадях Россия не видела. Не помогли Кремлю ни призывы «разойтись», ни фото автозаков, следующие по железной дороге на Дальний Восток, ни «феноменальное предотвращение террористического акта». Не таких действий ожидали люди от Кремля. Но Империя, стараясь не потерять свое лицо, все больше его теряет. Даже если предположить, что оно (лицо) у нее (Империи) было ...

За Хабаровском поднял голову Владивосток. Принципиально то, что многотысячный митинг в этом городе не был санкционирован властями. И никого не арестовали! Очевидно, силовики Владивостока тоже начинают иметь свою «голову на плечах» и понимают последствия слепого выполнения распоряжений Кремля. И уже почти неважно, уголовник Фургала или политический заключенный. Дальний Восток уже вышел в своих намерениях за пределы «фургализации» края. «Москва вон»! Сейчас именно этот тезис становится главным месседжем народного недовольства. Дальний Восток сейчас демонстрирует всей России возможности настоящей свободы воли и духа.

Ситуация в регионе становится критической по намерениям. В первую очередь, по намерениям власти применять откровенно антинародные и уголовные средства «успокоения толпы». Не о таких намерениях говорит сам факт «предупреждения возможного теракта»? Простой блеф, или подведение идеологической подоплеки под возможные трагические события, настоящий след от которых потом поведет совсем не в сторону «международных террористов»? Страшная мысль, но разве не было в Новой истории России событий, которые внушали бы именно такие мысли? Упаси Бог простых россиян от такого развития событий, которых даже «врагу своему не пожелаешь».

Подробнее: https://myc.news/kolonka_redaktora/85_stolko_tysyach_prishlo_na_miting_v_habarovske?fbclid=IwAR3dvYVht4CWD61bHECYZe8wkJkeEVGYyO2xtosNq9bS_OhoLMQhPEVv5xo

Ми зібрали основні факти про воду в Криму як до, так і після окупації півострова Росією. Для порівняння статистичних даних ми використали підрахунки української влади та кримських окупаційних відомств.

До окупації більшу частину води півострів отримував з материка – у середньому близько 85%. Зокрема, 2013 року Крим загалом зібрав з різних джерел 1,55 мільярда м води. За рахунок своїх ресурсів півострів забезпечував лише 13%, інший обсяг йшов з Дніпра.

Після окупації в Криму ухвалили «План першочергових заходів» для забезпечення основних потреб населення. Там передбачені екстрені методи: переважно ремонти і реконструкції водоводів, водозаборів, перекидання стоків у дефіцитні райони, буріння свердловин. 

На виконання цього плану заклали 2,6 мільярда рублів у 2014 році та 187 мільйонів у 2015 році. Разом це близько 77,7 мільйонів доларів. Для порівняння, загальні витрати республіки на 2014 рік становили 657,2 мільйона доларів.

Пізніше окупанти розпочали розбудовувати систему водозабезпечення східного Криму, зокрема трьох водозаборів з артезіанських свердловин: Ніжинського, Просторненського і Новогригорівського. 

Лише 2014 року на ці роботи виділили 16,1 мільйона доларів. Збудовані водозабори мають поєднати зі спустошеним Північно-Кримським каналом. Це з'єднання досі триває, до початку робіт його вартість оцінювали приблизно у 322 млн доларів. 

Приблизно на такий самий порядок сум розраховує окупаційна влада в ще одному проєкті – реконструкції Міжгірного водосховища.

Загальна довжина Північно-Кримського каналу близько 400 км, третина якого проходить материковою Україною, а   – територією Криму. Споруда має складну інженерну будову, декілька рівнів підняття води. 

Олександр Лієв розповідає, що систему не можна запустити, просто відкрутивши вентиль:

«Я двічі брав участь у заповненні каналу. Робота по його відкриттю триває декілька тижнів, фахівці стежать за процесом цілодобово». 

Тобто, щоб пустити воду в Крим, потрібне не просто політичне рішення України, а постійна комунікація та злагоджена робота з окупантами. Фактично, це визнання легітимності влади загарбників на півострові. 

Зараз агресор несе економічні збитки, витрачаючи сотні мільйонів доларів на розбудову системи водопостачання. І це хоча й часткове, але все ж таки покарання за анексію півострова.

«Завдання окупанта – завдати найбільшої шкоди Україні і при цьому понести мінімальні витрати, – пояснює Лієв аргументи, чому канал на півострів має бути перекритий. – Відновлення водопостачання в Крим – це допомога ворогу у зменшенні його витрат для отримання перемоги над Україною».

Він наполягає, що запуск води в Крим означає втрату півострова. 

«Як тільки ми відновимо водопостачання, з нами у світі вже ніхто не буде обговорювати окупацію», – переконаний Лієв.

У такій ситуації українська влада навпаки має докладати максимум зусиль, щоб агресору дорого обійшлося захоплення частини території України та порушення всіх міжнародних норм.