Співробітники СБУ проводять активні оперативно-розшукові заходи на території Запорізької області, направлені на викриття ворожих агентів, зрадників і колаборантів.
 
Щоб задокументувати всі злочини рашистів СБУ збирає якісну доказову базу, яка дозволить притягнути винних до відповідальності.
У цій роботі нам дуже важливі свідчення місцевих мешканців!
Якщо ви маєте інформацію про пособників ворога, а також інтернет-агентів, які «зливають» агресору важливі дані або поширюють у соцмережах контент на його підтримку, повідомляйте про це до СБУ.
В Управлінні СБ України в Запорізькій області працюють окремі гарячі лінії, куди ви можете повідомляти всю інформацію про зрадників і колаборантів, які допомагають ворогу під час окупації, у телефонному режимі:
• Гаряча лінія Управління СБУ в Запорізькій області: (061)764-46-58;
• Телефон довіри ( Whatsapp, Signal, Tg. Viber): 099-669-79-79.
• Е-mail: [email protected]
Ваша інформація буде одразу перевірена. Анонімність гарантуємо.
Захищаємо Україну разом!

Путин. У сотен миллионов людей эта фамилия вызывает отвращение и рвотный рефлекс. Это слово уже начало представлять некий собирательный образ архаичных людей, режимов и блюстителей “традиционных скреп”. Путин, либо путинисты, это и Лукашенко с его усами, взглядом на жизнь, уверенностью, что в диктатуре нет ничего плохого; это Эбрахим Раиси – президент Ирана, старик, что мечтает о возрождении персидской империи, где женщины должны делать все, что велят им мужчины, а мужчины умирать в захватнических войнах за своего императора; это Башар Асад – бессменный лидер Сирии с 2000 года, который получил свое место, унаследовав его от отца, полагая, что лучшим методом правления является насилие и пытки; это Ким Чен Ын – “вождь” северокорейского народа, который превратил страну в единую армию, готовую пойти умирать за него, если кто-то усомнится, что Ын не является божеством. Все эти имена взаимозаменяемы. Они представляют собой осколки древнего мира, когда смерть и безумие считались обыденностью.

Путин, его союзники, его окружения – все они являются одиозной архаичностью из прошлого, рьяно пытающиеся навязать современному миру правление с помощью армии. Слабые либо уничтожаются, либо подчиняются. После распада СССР, мир выдохнул с облегчением, ведь, казалось бы, была ликвидирована главная причина, что могла спровоцировать ядерный апокалипсис, а Россия, объявившая себя правоприемницей Советов, стала “миролюбивой страной”, которая вскоре должна занять свое место в демократическом мире. Поэтому, расходы государств на армии ежегодно сокращались, и все больше финансов выделялось на развитие науки, образования, медицины, культуры. Оказалось, что распад СССР не гарантировал затухание его тлеющих осколков, одним из которых был и остается до сих пор Путин.

Однако этот человек не мог самостоятельно вернуть прежний строй, возродить понятия “враг народа”, “загнивающий Запад”, “сферы влияния”, милитаризировать страну и пойти войной на соседние государства. Поэтому, чекист, страдающий старческим маразмом, окружил себя такими же дотлевающими “угольками” Советской Союза, чтобы вместе вновь повергнуть мир в хаос, заставить боятся ядерной войны, вести захватнические войны.

Путин проиграл войну. Да, сражения еще продолжаются и, видимо, продолжатся еще не один месяц. Однако для диктатора это станет последней войной. Но не старческий маразм Путина привел к этому, а его окружение, такое же архаичное, как и он сам. Этот человек создал смесь царской России с политбюро СССР - страну без веры в Бога, но с безоговорочной верой в деньги.

Информационный пузырь, в центре которого самодержавец с ядерной кнопкой – опасная смесь. “Царю не докладывают плохих вестей”, вот Путин их и не получает. Даже потерю Херсона ему преподнесли как “героический маневр, сохранивший жизни тысячам бойцов”. Логичный вопрос – “неужели он не видит, что происходит на самом деле?”. Ответ – нет. Доклады диктатор получает, по словам его приближенных, в “синих и красных папочках”. Путина ни разу не видели со смартфоном в руках и даже в его кабинете на столе стоят советские телефоны правительственной связи без матрицы для набора, а лишь с отдельными кнопками, где каждая привязана к конкретному ведомству.

Но Путину важно мнение народа, как бы нелепо это не звучало. Для него тщательно делаются социологические опросы, которые и рисуют “83% поддержки населения”. Остальную работу завершают пропагандисты. Не зря сложилось мнение – “о чем думает Путин, о том говорят по телевизору ”. Вот только все наоборот. Хозяин Кремля смотрит телевизор и видит схожее мнение с “фактами” из отчетов на столе. Система обмана, в первую очередь, работает, чтобы обмануть одного человека.

Так, освобождение Херсона пропагандисты признали, по сути, “первым поражением”. Однако даже в такой ситуации, Соловьев и прочие заявили о “героическом маневре, который позволил сохранить жизни” большой группировке российских войск. Так теперь думает и Путин. По всей видимости, его осведомленность о потерях в армии также не далека о заявленных 5-6 тыс. в  Минобороны РФ. То есть, он сам себя загнал в этот информационный пузырь параллельной реальности, в котором ему комфортно, а если до диктатора доносятся обрывки правдивой информации, он легко это списывает на “происки врага”, попытки обмануть его.

Как стало недавно известно, главную роль в подготовке Путина к войне сыграли секретарь Совета безопасности РФ Николай Патрушев и директор ФСБ Александр Бортников. Оба – давние друзья диктатора. Начинали карьеру в постсоветской России вместе, впрочем, как и службу в КГБ. Между тем, с момента прихода к власти Путина и до 2008 года Патрушев занимал пост директора ФСБ. Под его кураторством осуществилось убийство бывшего сотрудника спецслужбы и соавтора книги «ФСБ взрывает Россию» Александра Литвиненко. Как и его начальник, будучи чекистом, Патрушев законченный параноик. Ему повсюду мерещатся враги и теории заговора, вроде “воровства американцами украинских детей для продажи их органов на черном рынке”. Секретарь Совета безопасности РФ утверждал, что “американцы считают, что мы контролируем [наши природные ресурсы] незаконно и незаслуженно, потому что, по их мнению, мы не используем их так, как они должны использоваться”. Он ссылался на слова бывшего госсекретаря США Мадлен Олбрайт, которая, по словам Путрушева, заявила, что “ни Сибирь, ни Дальний Восток не принадлежит России”. Бред этой ситуации заключается в том, что Олбрайт никогда такого не говорила, а цитата принадлежала экстрасенсу, нанятому ФСБ, который утверждал, что “читал мысли” экс-госсекретаря. Патрушевым движет такой же реваншизм, как и всем постсоветским населением, рожденным в 50-х – 60-х годах ХХ века. Поэтому, в 2021 году, Патрушев стал архитектором новой стратегии “Национальной безопасности России”, в которой определялись допустимость использования силовых методов для предотвращения агрессивных действий “угрожающих суверенитету и территориальной целостности РФ”. По сути, этот документ дал возможность использовать силу за пределами страны-агрессора, что и легитимизировало в российском законодательстве будущее полномасштабное вторжение в Украину.

Однако, как показало исследование, даже в том случае, когда страной управляют люди, мечтающие в будущем возродить прошлое, они не смогут этого добиться по отдельности. После начала пандемии в 2020 году, Путин переехал на самоизоляцию в свою резиденцию на Валдае. Прежде, чем попасть к нему на прием (а в то время диктатор принимал лишь наиболее близкое окружение, среди которых, и были Патрушев, Бортников, Ковальчук), люди должны отсидеть на карантине две недели. Но самое главное, это привело к сокращению контактов Путина с окружающим миром. Он долго вел беседы со своим близким другом, миллиардером Юрием Ковальчуком. Бизнесмен любил труды националиста-философа Ивана Ильина, которые и легли в основу бесед между Путиным и Ковальчуком, а после - в идеологию вторжения 24 февраля.

К слову об Ильине. Этот философ родился в предреволюционной России. После прихода к власти большевиков, был депортирован за границу. Жил в Германии, поддерживал Гитлера, а точнее национал-социалистическое и антибольшевистское движение. Стал автором статьи, выпущенной в нацистской Германии, «О русском фашизме». И здесь можно отметить один из парадоксов. Путин, желающий возродить СССР, публично поддерживает и цитирует Ильина, который был против Советского государства.

Фактически, Ковальчук делился национал-социалистическими идеями с Путиным в моменты их уединения, а Патрушев и Бортниковым, находили “доказательства мирового заговора Запада, направленного на разрушение России”. То есть, Путин, находясь в окружении архаичных старцев, страдающих реваншизмом, мечтающих возродить прошлое в будущем, свято уверовал, что НАТО готовится уничтожить РФ, создает для этого плацдарм в Украине. Пропаганда и “социологи”, что делали отчеты о “всецелой поддержке” россиян подкрепили путинские убеждения в его правоте.

Эксперты как внутри России, так и за ее пределами не просто так были уверены в том, что Путин не начнет вторжение в Украину. И часть их суждений также опиралась на архаичность диктатора. Ведь он родился в том время, когда СССР хоть и являлся одной из главных сторон Холодной войны, но все же тогдашнее правительство не хотело войны, ведь раны от Второй мировой были достаточно свежи. Поэтому и поколение тех лет воспитывалось с лозунгом “лишь бы не было войны”. Однако, внутренний реваншизм, изоляция с такими же старческими безумцами сделали свое дело, и  советский лозунг был искажен на “можем повторить”. По всей видимости, решение о вторжении в Украину было принято уже в конце августа 2021 года. Каким образом это произойдет и, тем более, о каких конечных целях идет речь, тогда никто не знал, однако в близком кругу Путина понимали, что “агрессия необходима”.

Все то же старческое, постсоветское мышление дало уверенность диктатору, что Запад слаб. Ведь после аннексии Крыма в 2014 году никаких существенных санкций введено не было. Более того, ЕС наращивал импорт российских углеводородов и самостоятельно создал лазейки в ограничениях, чтобы поставлять России комплектующие для создания тяжелого вооружения, полагаясь на слова Кремля, что “это оружие не будет использовано в Украине”. Маргинальные элементы в правительствах членов Европейского Союза, которым Путин изрядно платил, лишь укрепило мнение диктатора о коррумпированности и слабости Запада.

И вновь информационный пузырь “спас” хозяина Кремля от реальности. Все эти месяцы, начиная с 24 февраля плоть до сегодняшнего дня, экономисты и аналитики РФ тщательно редактировали информацию о положении в стране. Когда Путин на экономическом форуме в Петербурге сообщил о том, что Россия “привыкла к санкциям”, а их пик позади – он не врал. То есть, он действительно в это верил, так как ему предоставляли такую информацию экономисты и аналитики. Кроме того, показав падение в марте, российский рубль укрепился. На фоне сокращения европейским союзом импорта российских нефти и газа цены на них выросли, что убедило путинистов в окупаемости продажи углеводородов, несмотря на падение объемов поставок. Однако отчеты для Путина были составлены в марте на основе прогнозов, составленных в феврале-марте 2022 года, без учета реальной картины происходящего, без дальнейших корректировок. Но реальность оказалась даже более фатальной, чем прогнозировали независимые международные эксперты.

Действительно, в марте страны, ранее импортирующие российские углеводороды лихорадочно начали их скупать, небезосновательно прогнозируя введение полного эмбарго на торговлю с Россией. Уже в мае доходы РФ от продажи нефти и газа упали до 14,9 млрд долларов в месяц, что составило меньше половины ожидаемой прибыли. Также и рубль не сам собой укреплялся. Согласно новым правилам Центробанка РФ, введенным в марте, любая иностранная компания, ведущая свою деятельность в России, должна была конвертировать 80% прибыли в рубли. В свою очередь «Газпром» обязал покупателей платить в рублях, что, по сути, заставило их открывать рублевый счета в российских банках. А на фондовом рынке иностранным акционерам запрещалось закрывать сделки. Таким образом, рынок был заморожен. В первые два месяца после 24 февраля, 1200 иностранных компаний прекратили работу в России. Их ежегодная прибыль и инвестиции в российской экономике оценивалась в 600 млрд долларов. Более того, 5 млн сотрудников остались без работы, еще 8 млн человек напрямую или косвенно зависели от прибыли этих компаний.

Пожалуй, наибольшим просчетом Путина в экономическом плане и откровенно безумным решением стал подрыв на газопроводах «Северный поток 1-2». Все та же чекистская убежденность кремлевских старцев, что “Запад слаб, а Европа настолько зависима от российского газа, что приползет на коленях умолять пощады”, привела к абсолютно противоположному результату. Начавшийся в конце мая, начале июня 2022 года энергетический удар по ЕС заставил европейских лидеров активно искать альтернативы российским энергоносителям. То есть, в то время, когда в газе не было особой необходимости, Путин решил разыграть энергетическую карту. В результате, ЕС не просто нашел выход, но теперь физически не может вернуться к зависимости от российского газа, так как инфраструктуры для этого не существует. Оптовые цены на энергоноситель снизились до довоенного уровня. Вместо природного, Европа закупает сжиженный газ в невообразимом до 24 февраля количестве, строятся необходимые для этого морские терминалы, а в Северном море стоит очередь из танкеров для перевозки топлива, так как в европейских газовых хранилищах больше нет места, чтобы его выгружать.

Вот что происходит, когда осколки диктаторской эпохи, времен, когда сверхдержавы делили мир на сферы влияния, вокруг искали врагов и шпионов, бредили теориями заговора, вместо того, чтобы копаться в огороде, получают безграничную власть и собираются вместе. Архаичность Путина и его близкого круга, в коктейле с “тяжелыми препаратами”, впитыванием трудов нацистских идеологов, привели к гибели десятков тысяч людей, миллионов лишили дома, будущего. На фоне этого, мировой кризис выглядит менее устрашающим, однако его последствие будет сказываться еще не один год. Они сумели получить то, чего часто хотят старики, но мало у кого это получается - воссоздать прошлое в будущем. Прошлое, в котором им было комфортно. Будущее, которое они знают и понимают. Без равноправия, без соблюдения международного права, без демократии, но с уверенностью, что сильные правят миром, “все боятся Кремля”, “вертикаль власть – единственно верная форма правления”. Путин, Бортников, Патрушев и прочие престарелые маразматики ошиблись, ведь прошлое невозможно вернуть. Войны не ведутся шапкозакидательством, пропагандой или забрасыванием противника трупами. Более того, в современном мире войны даже не ведутся с помощью оружия. Все эти постсоветские деды вскоре уйдут в небытие, но, к несчастью, уже их осколки по-прежнему будут теплиться в России.

Источник

Незважаючи на заяви білоруського диктатора про створення спільного угруповання військ з росією, а також звинувачення Заходу в тому, що НАТО намагається захопити білорусь, лукашенко до останнього намагається не стати повноцінним учасником війни в Україні. Він розуміє, що армія йому ще стане в нагоді, коли білоруси, зокрема, з полку Калиновського, почнуть звільняти рб від диктаторського режиму.

31 жовтня лукашенко схвалив проєкт угоди з росією "про створення та функціонування бойових центрів для спільної підготовки білоруських та російських військовослужбовців". Таким чином Міністерству оборони білорусії тепер доручено провести переговори з російськими військовими для остаточного доопрацювання та підписання угоди. Це остання подія у серії недавніх двосторонніх кроків між рб та рф у військовій сфері.

Найбільш резонансним із них стало оголошене 10 жовтня рішення про розгортання РУВ (Регіонального угруповання військ) союзної держави. Ця заява була сприйнята численними спостерігачами як можлива ознака того, що путін і лукашенко можуть готувати наступ на північ. Крім того, в рб заявили про “початок контртерористичної операції” та розпочали приховану мобілізацію, що ще більше підвищило рівень суспільної та міжнародної стурбованості.

Коментуючи розгортання РУВ, лукашенко заявив, що "це рішення було ухвалено у відповідь на погіршення ситуації з безпекою вздовж західного кордону білорусії".

Зокрема, він виділив три основні чинники.

По-перше, лукашенко "побоюється, що безперервні розповіді в західних ЗМІ про плани рб вступити у війну і ввести свої війська в Україну насправді вказують на бажання НАТО поширити бойові дії на білоруську територію". За словами лукашенка, “опозиція готова до війни у білорусії і цей курс отримує підтримку на Заході, а радикальних бійців готують у Польщі, Литві та Україні, що зараз є “прямою загрозою національній безпеці мінську”.

По-друге, якщо кілька місяців тому лукашенко позитивно відреагував на відведення польської армії від кордонів білорусії, то тепер він каже, що вони відійшли лише на 100 км і можуть повернутися протягом кількох годин. Нарешті, він повідомив про наявну у нього інформацію, “отриману з приватних каналів”, про те, що Україна розглядає можливість завдання ракетних ударів по об'єктах на території рб.

17 жовтня Міністерство оборони білорусі провело брифінг для 19 іноземних військових аташе, у тому числі з країн-членів НАТО, присвячених розгортанню РУВ.

Начальник Департаменту міжнародного військового співробітництва, полковник Валерій Ревенко уточнив деякі параметри спільного угруповання. За словами Ревенка, в рб очікувалося прибуття до 9 тис. російських військовослужбовців, близько 170 танків, 200 бойових бронемашин та 100 гармат та мінометів калібром понад 100 мм. Він наголосив, що ці війська будуть розміщені у чотирьох точках на сході та в центрі білорусії, тобто не поблизу кордонів України та НАТО. Це сигналізує про оборонний характер розгортання. Відповідно до цього Ревенко категорично заявив, що рб розглядає РУВ виключно як інструмент стратегічного стримування.

Незважаючи на сигнали та заяви мінська, 20 жовтня Генеральний штаб Збройних сил України заявив, що загроза вторгнення на півночі зростає. Представник Генштабу уточнив, що таке гіпотетичне вторгнення може бути спрямоване на західні регіони України, щоб перекрити потік постачання зброї з Польщі. Проте лише через чотири дні начальник розвідки Міноборони України генерал-майор Кирило Буданов поставив під сумнів такі оцінки, додавши, що жодних ознак підготовки наступу з білорусії не спостерігається і тому вважає такий розвиток подій найближчим часом малоймовірним. Він додав, що росії потрібно близько двох тижнів, щоб перекинути в рб необхідну для наступу кількість військ, і це не залишиться непоміченим.

Крім міркувань, викладених Будановим, ще один чинник, мабуть, говорить про те, що мінськ не має планів атакувати Україну з білоруської території, а саме гострий брак відповідної військової, медичної та інженерної інфраструктури у білоруської сторони. На відміну від випадку на кордоні росії з Україною перед повномасштабним вторгненням, лукашенко не робить нічого для активної підготовки такої інфраструктури. Навпаки, як повідомляло влітку Міноборони України, рб заклала у лісах, на дорогах та мостах поблизу кордону з Україною міни, які навряд чи можуть сигналізувати про намір перейти у наступ.

Таким чином, розгортання РУВ і той факт, що його ініціював лукашенко, говорить, швидше, про балансування мінська, що триває, між путіним і Заходом. Жодних ознак того, що з території білорусії розпочнеться наступ, поки що немає, проте, якщо це станеться, то, мабуть, лукашенко не дозволить своїм військам у цьому брати участь, щоб зуміти захистити себе.

Джерело

До складу ООН, створеної для запобігання всіляким війнам, досі входить росія, яка порушила всі статути, всі закони, всі домовленості в рамках цієї організації. На думку адвоката та співзасновника Ініціативної групи «Геть росію з ООН» Максима Баришнікова, у терористичної держави росія немає жодних законних підстав для перебування в Організації Об’єднаних Націй. Адже росія не є країною-засновницею організації і не проходила процедуру вступу до неї, а отже, не має правових підстав вважати її членом.

Максим Баришніков наголошує на тому, що росія стала членом ООН на підставі фейкового листа, який Борис Єльцин написав 24 грудня 1991 року на ім’я тодішнього генерального секретаря ООН Переса де Куельяру, в якому тричі була по-різному названа держава. У цьому листі Єльцин звернувся до генерального секретаря на підставі міфологічних «алмаатинських паперів», юридичний зміст яких ніхто детально не вивчав з проханням замістити місце в ООН та Раді Безпеки колишнього СРСР.

Баришніков нагадує, що існує кілька способів усунення росії з ООН – через рішення Міжнародного суду чи процедурним шляхом – під час щорічного підтвердження участі країн у Генасамблеї. Відповідні органи ООН можуть не затвердити повноваження російської делегації, оскільки немає документів принаймні публічних, які б підтверджували її членство.

«Оскільки російська федерація ніколи не набувала, згідно з процедурою, визначеною в 3,4,110 статтях статуту ООН, статусу країни-члена цієї організації, не може йтися про виключення росії. Ми тільки хочемо, щоб країни-члени ООН визнали очевидний факт — відсутність будь-яких повноважень росії як засновника цієї організації.

Щоб ООН припинила доступ представників росії через непідтвердження повноважень. Зокрема, делегацій від росії у діяльності всіх робочих органів ООН. І, мабуть, у найголовнішому з них у Раді Безпеки ООН», — заявив Баришніков.

А 23 стаття Статуту ООН взагалі не містить посилання на росію як на постійного члена такої Ради Безпеки. І тут слід нагадати, що навіть Статут ООН ніколи не був ратифікований російською федерацією.

Радянський Союз та УРСР ратифікували цей Статут у 1945 році, російська федерація цього ніколи не робила. Просто все сталося 1991 року шляхом заміни таблички з написом СРСР на табличку з написом «російська федерація».

Отже, про жодне виключення росії з ООН мови бути не може, просто їх потрібно викинути як тих, хто абсолютно безпідставно перебуває там серед країн-членів.

Крім того, на думку авторитетного міжнародного юриста, професора Кембриджського університету та учасника ініціативної групи «Громадський Хаб» Томаса Гранта, вищезгаданим критеріям членства в ООН не відповідає ні росія, ні білорусь, оскільки остання допомагає і сприяє росії в агресії проти України і тим самим дискредитувала себе.

Таким чином Україна є єдиним початковим членом ООН, який залишився вірним принципам організації та був частиною СРСР. Тому саме Україна, а не рф чи білорусь, має серйозні претензії на членство в Раді Безпеки ООН замість СРСР.

Ініціативна група «Громадський Хаб», до якої входять фахівці з міжнародного права та експерти із зовнішньої політики, створили міжнародну петицію Kick Russia out of the UN! («Геть росію з ООН!», хештег #unrussiaUN) на платформі change.org з вимогою до Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша надати документи, що засвідчують юридичні підстави членства росії в ООН. У разі відсутності таких документів петиція містить вимогу припинити фіктивне членство росії в ООН.

Позавчора був важкий для України день. Черговий, 265 день війни, який приніс самий масштабний з початку війни обстріл, нові руйнування, нові жертви. Близько 100 ракет було спрямовано російськими злочинцями на мирні міста та села України. ППО працювало практично по усій території країни, але навіть вправність Захисників при такій кількості об’єктів не змогла повністю захистити українську землю від влучань.

Кремлівські ЗМІ та соцмережі оркостану пістріли галасливими заявами про «Возмездіє 2.0». Смакувався блекаут та відсутність водопостачання у містах України. Розкрили пельку навіть ті, хто замовк (на жаль – не на завжди) після «героїчної втечі з Херсону».

А потім прийшла інформація з польського Пшеводову і світові ЗМІ застигли в очікуванні реакції Польщі та НАТО на трагедію, що сталася від вибуху ракети на польській фермі.

Потрібно віддати належне ЗМІ Польщі, які зразу ж таки звинуватили росію у нападі на власну країну. Без вагань. Але й без консультацій з владою Польщі, яка у свою чергу очікувала на консультації з країнами-партнерами по НАТО. І пішли телефонні розмови на вищому і не дуже рівні, засідання, перемовини і інші дипломатичні і не дуже дії для напрацювання єдиної позиції Заходу про винуватця трагедії та можливій реакції на неї.

Декілька годин не було ніякої офіційної інформації. Тільки росія заявила практично відразу, що «я – не я і хата не моя», «ми не стріляли у бік Польщі і то все нерадиві укробандери, що влучили у власного партнера своїми засобами ППО, бо не вміють ними користуватися». Абсолютно очікувана і зрозуміла реакція кремля, який до тряски злякався колективної відповіді НАТО на власні злочини. І у кремля були підстави для паніки, бо вчора, або вже сьогодні з ранку Україна та Західний світ мав можливість поставити «жирну крапку» у «російському питанні» назавжди. Були абсолютно об’єктивні підстави завершити путінську злочинну епопею. Або розпочати Третю Світову, яка перейде у ядерний кінець світу…

І демократичний світ, усі разом НАТО, ЄС банально злякалися. Їх можна зрозуміти. Дуже важко наважитися відкрито, зі зброєю у власних руках, виступити проти навіжених терористів. Набагато спокійніше, сховавшись за муром, вболівати за сміливців, що кинули виклик злочинцям. Навіть надати їм допомогу у цій смертельній боротьбі. Але самим залишатися на відстані від гарячих подій і не наражатися на безпосередню небезпеку. Адже є шанс, що «пронесе». ЧИ герої зможуть знищити загарбника, чи він сам стомиться та задовольнить свої хворобливі зазіхання лише сміливцями та непокірною країною. Україною…

Начебто і звинувачувати Захід немає підстав. Все зрозуміло і, навіть, логічно. Але… Західна дипломатія разом з такою «пересторожливою демократією» залишає по собі дуже гіркий присмак. І Ердоган з Байденом вже не викликають таких дружніх почуттів. Особливо після заяв, що НАТО допоможе Польщі захистити власне небо. А наше небо хто захистить?!

Дуже не вчасно Джонсон залишив пост прем’єра… Можливо Заходу не вистачає його запалу та помаранчевої шевелюри для рішучих дій. Але маємо те, що маємо. Україна і далі продовжуватиме західною зброєю але власним руками нищити ворога, нести втрати та збитки, а Західні партнери будуть (дуже сподіваємося) надавати цю зброю та виказувати велике занепокоєння та співчуття українському народу.

Нічого. Ми зможемо! Ми вистоїмо! Ми переможемо!

Бо МИ – УКРАЇНЦІ! 

Джерело

«Заяви про те, що росія спонсорує війну за рахунок свого надприбутку з нафтогазових доходів – не вірні. Економіка рф відчуває дефіцит у бюджеті і вже спостерігаються процеси, що передували дефолту 1998 року», - заявляють аналітики.

На початку листопада міністерство фінансів росії оголосило про продаж облігацій федеральної позики (ОФП) у сумі 167 млрд рублів. Причиною цього стала неможливість позики на міжнародній арені, оскільки таке рішення є частиною західних санкцій. Очевидно, що продаж нафти і газу, незважаючи на завищену ціну, не приносить того прибутку, який би окупував війну.

Варто прояснити, що ОФП є нічим іншим, як кредитом. Будь-яка держава може випустити облігації, продати їх на ринку цінних паперів і одразу отримати необхідну суму. Великими покупцями є банки. Власники ОФП регулярно отримують відсоток за те, що купили цінні папери, а після закінчення певного терміну країна має викупити облігації, виплативши всю суму вкладникам. Причиною дефолту 1998 року у росії стало те, що держава відмовилася виплачувати гроші за ОФП.

Очевидно, що за 24 роки агресор напрацював схему заробітку з продажу вуглеводнів і знову справно виплачував зовнішній борг. Проте західні санкції, заморожені резерви на Заході, занепад доходів із продажу нафти і газу, як і їхня ціна, поступово повертають росію до списку ненадійних платників.

Тим часом Мінфін завжди планує майбутню позику, згідно з встановленим планом. На четвертий квартал 2022 року планувався продаж облігацій на 150 млрд рублів. Проте крім випуску ОФП у сумі 167 млрд рублів 3 листопада, у жовтні цінних паперів було випущено на 177,5 млрд рублів. Тобто мінфін рф вимушено позичав на 194,5 млрд рублів більше, ніж планував.

Більше того, щоб російські ОФП хоч хтось купував на внутрішньому ринку, країна суттєво знизила ціну облігацій і підвищила відсоток, що виплачується за ними. Такою новиною були шоковані навіть російські економісти, які здебільшого намагалися реагувати стримано на рішення мінфіну у 2022 році. Тобто або рф розуміє реальні витрати на війну, які кратно перевищують плановані, або позичає гроші, щоб погасити попередній борг. Знову ж таки, погашення попередніх позик також планується заздалегідь і вноситься до витрат бюджету, що, безумовно, було зроблено в 2021 році, але, вочевидь, війна “з'їдає” так багато, що в росії просто не можуть щось спланувати.

Але, як би не хотілося протилежного, утримання такого обов'язку агресор може собі дозволити. Проте дефіцит у російському бюджеті зростає і зайвих грошей немає. У цьому випадку "на допомогу" прийдуть "непотрібні" статті витрат - освіта, медицина, ЖКГ, охорона навколишнього середовища - від яких можна буде "відірвати" частину грошей. Наслідки такого перерозподілу передбачити нескладно. Ремонт аварійних систем постачання, освітніх установ, медустанов, зарплати бюджетникам – все це просто ігноруватиметься. Росіяни тепер повністю відчують, як це, платити за війну з власної кишені.

Джерело

«Часткова могилізація» викликала незначне падіння рейтингів кремлівської влади. Але такі коливання у 5-10% взагалі не турбують оточення путіна, бо ніяк не впливають на здатність диктатури «тримати народ у покорі».

«За» поменшало, але «Проти» не побільшало. Враховуючи домінування в російському соціумі конформістських настроїв у переважної більшості населення та практична відсутність здатних до непокори чинному режиму, кількість «За» вже давно втратила будь-яку вирішальну роль. Хіба для виправдання брехливих результатів псевдодемократичних виборів.

«Проблеми та негаразди» мобілізації, які стали на певний проміжок часу практично лейтмотивом інформаційного простору навіть на росії, зі смиренням тварин були сприйняті російським суспільством. Ні відсутність адекватного спорядження, ні іржава зброя, ні відправка на 0 одразу після військкомату та значні втрати серед новобранців не змусили суспільство засудити дії влади.

«Могилізація», як і планувалося кремлем, пройшла за «значної підтримки та розуміння» населенням росії. Чому? Для відповіді на це питання досить проаналізувати результати опитувань. Підтримали «могилізацію» у переважній більшості пенсіонери (тобто ті, кому вона не «світила») та мешканці маленьких депресивних міст та містечок, для яких обіцяні кремлем «золоті гори» - єдина можливість покращити своє жалюгідне існування.

Саме проблема «невиплат» обіцяного стала головною причиною невдоволення та опору мобілізованих. Про жодні «моральні принципи» і «злочинність наказів» не йдеться. Взагалі! Як співалося у відомій пісні: «Мораль – неудобный груз, для тех, чей карман пуст». А переважна більшість мобілізованих ніяк не може похвалитися «наповненими кишенями».

Проблеми «могилізації» ніяк не вплинули на рейтинги путіна та Ко. Кремль "відіграв" свою партію по вже перевіреній тактиці "боротьби з ковідом". Все, що добре – це кремль та центральна влада. Все, що викликає невдоволення та нерозуміння населення росії – «ініціатива на місцях». Саме губернатори та місцева влада опинилися в ролі «цапа-відбувайла» за негаразди.

Безумовно, ризики того, що мобілізовані незабаром стануть головними акторами соціального невдоволення, а їхні сім'ї – носіями громадянського протесту – зберігаються. Але, по-перше, – кремль впевнений у тому, що зможе «заткнути рота» незадоволеним або примусовим апаратом або рублем (у крайньому випадку). По-друге – завжди знайдеться «фігура», яка візьме на себе всі негаразди. В умовах тотальної пропаганди та страху репресій це не є проблемою для кремля. Поки що…

Як би там не було, рівень соціальної напруги на росії зростає. Навіть фатальне ставлення до смерті, так властиве російському суспільству і вже апробоване на «ковідному тлі», зрештою, не витримає навантаження і призведе до «прориву греблі». Рейтинги рейтингами, але після «прориву» не врятує кремль ні масована пропаганда про «загрозу укробандерівців» та «хижий Захід», ні копійчані подачки на «щоб не здохли».

Джерело

Спустя восемь месяцев войны, Россия так и не смогла завоевать Черное море. Несмотря на отсутствие сколь значимого флота, украинские защитники продолжают уничтожать военные корабли противника, нанося непоправимые репутационные удары агрессору.

Потопление крейсера «Москва» стало настоящим позором Черноморского флота РФ. Однако это было лишь начало и ВСУ продолжили атаки на корабли оккупантов. 

29 октября украинские военные запустили скоординированный рой беспилотных летательных аппаратов (БПЛА) и морских беспилотников в Севастополь, успешно поразив ряд целей, чего не случалось на протяжении последних двух столетий. Хотя видимый уровень ущерба был незначительным, технологическое мастерство атаки на весьма символическую цель заставило Россию заявить о причастности британских военных.

Назначенный Москвой губернатор Севастополя Развожаев признал атаку, однако сказал, что “все БПЛА были заранее обнаружены и уничтожены”, а “незначительные повреждения получил лишь тральщик «Иван Голубец» и заграждения на подходе в бухту”.В тоже время, снимки со спутника, представленные украинской стороной подтверждают повреждение и, вероятно, выведение из строя фрегата «Адмирал Григорович» «Адмирал Макаров».

«Арена боевых действий в Черном море показала, что Россия не имеет, как предполагалось, превосходства над Украиной, несмотря на большее количество боевых кораблей.Потеря «Москвы» стала первым случаем, когда агрессор потерял флагман после русско-японской войны в 1905 году. Весь ЧФ РФ абсолютно беззащитный в условиях современной войны с использованием беспилотников», — заявили украинские военные аналитики.

Они назвали происходящее позором российского флота, и заявили, что это не дает усомниться в словах президент Украины Владимира Зеленского, который пообещал деоккупировать Крым военным путем, что ранее высмеивалось многими представителями международного сообщества.

Источник

В СБУ вже вивчають усі деталі інциденту, що стався в одному з храмів Києво-Печерської Лаври - де співали пісень, що вихваляють «рускій мір».

Як повідомили в Службі безпеки України, ця ситуація не залишиться без відповідної реакції.

«Ті, хто в умовах повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти України, чекає на «пробудження матушкі-русі», мають розуміти, що це шкодить безпеці та інтересам України та наших громадян. І ми не допустимо таких проявів», - заявив керівник СБУ Василь Малюк.

Джерело

Неодноразові заяви президента російської федерації володимира путіна щодо готовності використовувати ядерну зброю, щоб захистити територію росії, викликали серйозні побоювання.

Хоча готовність застосувати ядерну зброю стосувалася лише України та її Західних партнерів, росіяни серйозно цікавляться наслідками застосування ядерної зброї, пише oqu.news.

У росії не скидають із рахунків можливість застосування ядерної зброї. Так, 22 вересня Дмитро Медведєв заявив, що Росія готова застосувати по Україні ядерну зброю. Причому він зробив цю заяву наступного дня після того, як застосування ядерної зброї натякнув володимир путін.

«Росія оголосила, що для такого захисту можуть бути використані не лише мобілізаційні можливості, а й будь-яка російська зброя, включаючи стратегічну ядерну та зброю на нових засадах» – заявив він.

При цьому 27 вересня Медведєв знову заговорив про можливе застосування ядерної зброї росією.

«Уявімо, що росія змушена застосувати найгрізнішу зброю проти українського режиму, який вчинив масштабний акт агресії, який є небезпечним для самого існування нашої держави. Вважаю, що НАТО не буде прямо втручатися в конфлікт і за такого розкладу. Адже безпека Вашингтона, Лондона, Брюсселя для Північноатлантичного альянсу набагато важливіша, ніж доля нікому не потрібної України, що гине, нехай навіть рясно з різною зброєю. Постачання сучасних озброєнь просто бізнес для західних країн, щоправда, густо замішаний на ненависті до нас. Не більше. Гинути в ядерному апокаліпсисі заокеанські та європейські демагоги не збираються. А тому проковтнуть використання будь-якої зброї в поточному конфлікті», — заявив він.

Але деякі експерти побоюються наслідків і не на території України, а саме на території самої росії та непоправних негативних наслідків на російський народ.

Застосування ядерної зброї в Україні суперечить росії, вважає Роберт Пшель – колишній керівник інформбюро НАТО в росії, науковий співробітник Фонду Казимира Пуласкі.

«З погляду взагалі світу, не лише України, росії, а взагалі всього світу, все це нагадує такий відомий фільм Чарлі Чапліна «Диктатор», коли диктатор грав із глобусом, – коментує Пшель. – Це [застосування ядерної зброї] означало б, що головна людина в Кремлі абсолютно не зважає ні на що, готова розпочати шлях, який закінчиться лише катастрофою для всіх, але насамперед для Росії. З кожним тижнем є все більше і більше сумнівів у тому, який залишається, якщо можна сказати, зв'язок Путіна з реальним світом. В мене враження, що він не усвідомлює, що відбувається в самій Росії, не кажучи про міжнародне співтовариство. Тут що ще можна додати? Зрештою, НАТО залишається організацією колективної оборони, яка має у своєму арсеналі і звичайну, і ядерну зброю».

Єкатеринбурзький експерт у галузі атомної енергетики, фізик-ядерник Дмитро Горчаков, який разом із сім'єю виїхав із росії до Литви, відповів на питання про наслідки від застосування ядерної зброї для самої росії, її екології та найголовніше — для людей.

Зазначимо, що Горчаков продовжить займатися аналітикою та популяризацією в галузі атомної енергетики, а також у галузі екології.

У Єкатеринбурзі Дмитро Горчаков читав лекції, брав участь у заходах, присвячених популяризації атомної енергетики, працював інженером Агентства екологічної безпеки «Альфа-Х91», а також був членом робочої групи з питань поводження з збідненим гексафторидом урану (ОГФУ) у складі громадської ради.

Горчаков часто коментує ЗМІ важливі питання щодо атомної енергетики, наприклад, історію з утилізацією «уранових хвостів» під Новоуральськом.

«Що стосується застосування росією ядерної зброї, то як фізик-ядерник з великим досвідом відповім… Це зброя, яка «вистрілить один раз», а руйнівні наслідки будуть для мільйонів багато десятиліть. Не розповідатиму про ланцюгові реакції та поділу ядер плутонію чи урану, скажу просто, зрозуміло і доступно: будь-яке застосування ядерної зброї чи порушення роботи атомних електростанцій насамперед завдасть шкоди клімату екології і по-друге як наслідок усьому живому» — зазначив Дмитро Горчаков.

На питання, наскільки реальним та можливим буде застосування ядерної зброї Росією, він відповів: «Ядерна зброя в росії є, ми цього ніколи не приховували. Але в якому воно стані, знають навіть не всі вчені та військові. Зброя дуже довго знаходилася «законсервованою», вона не пройшла належних випробувань, та й умови зберігання не відповідали нормам. Виходячи з цього, можна сказати майже зі 100% переконанням, що такі носії ядерного заряду можуть вибухнути на території самої росії. На таке може піти тільки самогубець або зневірена людина. Він має розуміти наслідки для своєї країни, свого народу. Він повинен розуміти, що це буде повне знищення росіян, екології Росії та країни загалом. І це крім того, що відповіддю на такі дії будуть пуски ядерних ракет у відповідь із США, Китаю і можливо ще деяких країн.».

Чи ми готові до такого? Так, загинуть не всі. Хтось виживе, хтось буде опромінений, буде багато хворих, все буде заражено радіацією. Багато хто опиниться в ізоляції і повільно вмиратиме. Але є й інший бік – Росія покаже усьому світу, що вона ядерна держава, а президент російської федерації володимир путін слів на вітер не кидає.

Нагадуємо, Російська військова доктрина передбачає чотири варіанти застосування ядерної зброї російськими збройними силами:

підтверджений ядерний удар по Росії;

підтверджений старт ракет у напрямку Росії;

загроза критичній інфраструктурі контролю,

зберігання та управління російською ядерною зброєю;

агресія проти Росії, зокрема, якщо під загрозою перебуває саме існування держави.

Джерело